Ухвала суду № 56339250, 24.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2016 р. м. Київ К/800/6846/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Інспекція)

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015

у справі № 825/2147/14

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року Товариство звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2014 № 0000122200 та податкове повідомлення-рішення від 16.05.2014 № 0000352200 в частині визначення суми завищення від'ємного значення ПДВ у розмірі 1 953 415 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015, зазначені позовні вимоги задоволено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що позивач правомірно відобразив у загальній податковій декларації з ПДВ (за якою здійснюються розрахунки з бюджетом) операції з реалізації основних фондів у рамках торговельної діяльності Товариства, скориставшись правом на коригування податкового кредиту в порядку підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 15 Податкового кодексу України (далі - ПК), тоді як неправильне заповнення рядка 16 податкової декларації (невідображення обсягів коригування) не призвело до викривлення стану розрахунків платника з бюджетом.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у позові Товариства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, що позивач включив до податкового кредиту загальної декларації суми ПДВ з датою виписки понад 365 днів. Також відповідач посилається на відсутність доказів використання платником придбаної олії соняшникової нерафінованої поза межами сільськогосподарської діяльності та наголошує на необхідності розподілу податкового кредиту між скороченою та загальною декларацією виходячи з питомої ваги сільськогосподарської та несільськогосподарської продукції в загальному обороті Товариства.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.11.2013 по 31.12.2013, оформлену актом від 11.02.2014 № 28/2200/31333767.

В акті перевірки зазначено, що у перевіреному періоді Товариство використовувало спеціальний режим, передбачений для оподаткування ПДВ діяльності у сфері сільського господарства, та загальний режим оподаткування. Перевіркою встановлено, що протягом червня-серпня 2011 року, липня-вересня 2012 року за договорами фінансового лізингу, укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», Товариство придбало сільськогосподарську техніку (комбайни, жатки, бункера, оприскувачі тощо) з метою використання у власній сільськогосподарській діяльності; суму ПДВ в загальному розмірі 8 955 391,60 грн. у складі вартості придбаної техніки, позивач включив до скороченої декларації з ПДВ. У грудні 2013 року платник реалізував зазначені основні засоби товариству з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд», відобразивши у загальній декларації з ПДВ податкові зобов'язання за цими операціями в сумі 7 987 244 грн. З огляду на зміну напряму використання зазначеної сільськогосподарської техніки позивач включив до складу податкового кредиту в загальній декларації суму ПДВ у розмірі 8 020 697 грн. на підставі податкових накладних з датою виписки понад 365 днів, у зв'язку з чим Інспекція не визнала право платника на податковий кредит у вказаній сумі.

Також Інспекція виключила з податкового кредиту за загальною податковою декларацією 1 633 330 грн. ПДВ у складі вартості олії соняшникової нерафінованої, придбаної платником у товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» за договором від 10.07.2013 № ЕО-13/590 з посиланням на непідтвердженість фактичного руху активів у рамках виконання операцій за цим договором, відсутність самостійної ділової мети у позивача при укладенні розглядуваного договору та спрямування останнього виключно на формування Товариством бажаних наслідків у податковому обліку.

Крім того, в акті перевірки відображено висновок Інспекції про порушення платником порядку розподілу податкового кредиту з ПДВ у загальній та скороченій податкових деклараціях пропорційно до питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг) у вартості всіх товарів (послуг) платника.

Наведені обставини (з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження) слугували підставою для прийняття Інспекцією:

податкового повідомлення-рішення від 27.02.2014 № 000012200, згідно з яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 7 133 530 грн. за основним платежем та 3 566 826,50 грн. за штрафними санкціями;

податкового повідомлення-рішення від 16.05.2014 № 0000352200, за яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за листопад, грудень 2013 року в загальному розмірі 1 985 232 грн.

За правилами пункту 209.2 статті 209 ПК згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Водночас підпунктом «а» підпункту 209.15.1 пункту 209.15 цієї ж статті ПК передбачено, що у разі зміни напряму використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання.

Порядок проведення відповідного коригування визначено у пункті 4.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41, за змістом якого у рядку 16.2 відображається коригування, пов'язане з використанням раніше придбаних товарів/послуг, необоротних активів частково для виготовлення сільськогосподарськими підприємствами сільськогосподарських товарів/послуг або переробними підприємствами готової продукції, а частково для виготовлення інших товарів/послуг.

Таким чином, у разі подальшого використання основних фондів, які придбавалися платником з метою використання у господарській діяльності, у несільськогосподарській діяльності, платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання.

При цьому, як вірно зазначили суди, чинним законодавством не обмежено у часі право на коригування даних податкової звітності з ПДВ у разі зміни напряму використання придбаних основних фондів. Перенесення зі скороченої до загальної декларації з ПДВ податкового кредиту у складі залишкової вартості основних засобів внаслідок їх продажу не можна розцінювати як формування податкового кредиту з недотриманням строку, визначеного в абзаці третьому пункту 198.6 статті 198 ПК.

У той же час суди не перевірили правильності визначення платником залишкової вартості реалізованих основних засобів з метою встановлення суми податкового кредиту, що підлягала перенесенню Товариством до загальної декларації з ПДВ за фактом їх відчуження.

Згідно з визначенням, що міститься у пункті 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, залишкова вартість - це різниця між первісною (переоціненою) вартістю необоротного активу і сумою його накопиченої амортизації (зносу). З огляду на вимоги пункту 16 цього Положення залишкова вартість повинна відповідати справедливій вартості об'єкта основних фондів.

А відтак визначення залишкової вартості спірних основних засобів на момент їх відчуження позивачем є визначальним для встановлення дійсного обсягу податкового обов'язку Товариства у розглядуваних правовідносинах.

Передчасними є й висновки судів по епізоду, пов'язаному з формуванням платником податкового кредиту за операціями з придбання олії нерафінованої соняшникової. Так, відхиляючи правову позицію Інспекції по цьому епізоду, суди послалися виключно на те, що розглядуваний товар не призначений для використання у сільськогосподарській діяльності Товариства, а тому ПДВ у ціні придбаної продукції підлягає відображенню у загальній декларації з ПДВ.

У той же час суди взагалі не надали будь-якої правової оцінки доводам Інспекції про те, що фактично зазначений товар позивачеві поставлено не було, позаяк платником не подано доказів його одержання, оприбуткування, подальшого використання.

Враховуючи, що наслідки у податковому обліку створюють лише реальні здійснені господарські операції, опосередковані фактичним рухом активів між конкретними, задекларованими учасниками поставки, судам слід було ретельно дослідити обставини щодо дійсного виконання розглядуваних операцій, перевіривши наявність товару, з'ясувавши порядок його транспортування, прийняття за кількістю та якістю уповноваженими представниками позивача, умови зберігання активу (як-от - наявність у Товариства власних або орендованих резервуарів для зберігання соняшникової олії, передача позивачем придбаної продукції на відповідальне зберігання особі, які володіє відповідними потужностями тощо), подальше використання придбаного товару позивачем у господарській діяльності.

При цьому судам слід мати на увазі, що за відсутності факти придбання товару право на податковий кредит у платника податку на виникає навіть за наявності формально складених первинних документів; сама по собі сплата платником грошових коштів також не може виступати достатнім доказом товарності господарської операції, позаяк за відсутністю зв'язку такого перерахування з поставкою товару грошові потоки можуть являти собою схему виведення грошових коштів з ділового обороту для їх переведення у готівку та одержання необґрунтованої податкової вигоди.

Отже, оскільки прийняття рішення з даного спору вимагає додаткового встановлення обставин цієї справи, що перебуває поза межами повноважень касаційного суду, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові акти та направити справу на розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду суду слід врахувати вказівки та висновки касаційного суду, викладені в цій ухвалі, ретельно дослідити подані сторонами докази, за необхідності витребувавши нові докази та допитавши як свідків посадових осіб позивача та його контрагента, надати правову оцінку доводам сторін, встановити обставини, що входять до предмета доказування у справі, та прийняти рішення у відповідності зі статтею 159 КАС.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області задовольнити частково.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 у справі № 825/2147/14 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько