Рішення № 56339015, 01.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 22-ц/796/597/2016 Головуючий у 1-ій інстанції - Шаховніна М.О.

Доповідач - Кабанченко О.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Рубан С.М., Желепи О.В.

при секретарі - Перетятько А.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року

в справі за позовом ОСОБА_2 до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання незаконною та скасування постанови та наказу про звільнення, поновлення на роботі.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що постановою №4 правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 03 лютого 2012 року він був затверджений з 06 лютого 2012 року на посаді директора Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

05 березня 2013 року правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийняло постанову №3 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Виконавчої дирекції Фонду", в той же день наказом №120-к, виданим виконуючим обов'язки директора Виконавчої дирекції Фонду, його було звільнено за п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Своє звільнення з роботи вважає незаконним з огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", п. 4.4 статуту Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та п. 4.2 Регламенту правління Фонду приймати рішення правління правомочне за наявності на засіданні не менше двох третин складу кожної представницької сторони. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх на засіданні членів правління.

До складу правління Фонду входять по 15 представників держави, застрахованих осіб та роботодавців, загальний склад правління складає 45 осіб.

Згідно з п.5 протоколу засідання правління Фонду від 05 березня 2013 року участь у голосуванні щодо звільнення позивача взяло 28 осіб, замість необхідних 30, тобто рішення про звільнення прийнято неправомочним складом.

Просив ухвалити рішення, яким визнати незаконною та скасувати постанову №3 правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 05 березня 2013 року "Про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Виконавчої дирекції Фонду"; визнати незаконним та скасувати наказ Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 05 березня 2013 року №120-к "Про звільнення ОСОБА_2" та поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді директора Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

18 квітня 2013 року уточнив позовні вимоги, зазначив, що в порушення положень ч. З ст. 40 КЗпП України позивача було звільнено під час його тимчасової непрацездатності, що підтверджується листком непрацездатності, звільнення відбулося незаконно з порушенням прав позивача, передбачених ст. 43 Конституції України та ст. 2 КЗпП України.

Відповідачі позов не визнали, їх представник посилався на те, що твердження про прийняття рішення про звільнення з посади позивача неправомочним складом правління Фонду є безпідставним, оскільки рішення прийнято відповідно до п. 4.3 Регламенту правління Фонду, за звільнення позивача голосувала більшість присутніх на засіданні, отже дане рішення є легітимним та правомочним. 05 березня 2013 року, як відображено у протоколі засідання правління Фонду, на засіданні був присутній і сам ОСОБА_2 і мав право дорадчого голосу. Згідно довідки відділу кадрів позивач 05 березня 2013 року облікований та цей день зарахований як робочий день, ніяких довідок про тимчасову непрацездатність ним до відділу кадрів не подавалося. Відповідно до протоколу засідання правління Фонду голосування щодо звільнення ОСОБА_2 з посади відбулося у з 12 год. 20 хв. по 12. год. 26 хв., під час голосування позивач був присутній у залі засідання, а відповідно до листа Київської міської дирекції о 12 год. 49 хв. ОСОБА_2 звернувся до клініки ім.. Стражевського і в 13 год. 54 хв. був госпіталізований., отже звільнення позивача відбулося законно.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року задоволено позов ОСОБА_2:

визнано незаконною та скасовано постанову правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 05 березня 2013 року №3 про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Виконавчої дирекції Фонду.

визнано незаконним та скасовано наказ виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 5 березня 2013 року №120-к про звільнення ОСОБА_2;

поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 5 березня 2013 року.

Допущено негайне виконання рішення у частині поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Ухвалою Апеляційного суду м Києва від 26 червня 2013 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року було скасовано, провадження у справі закрито.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 липня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 червня 2013 року.

Постановою Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м Києва від 26 червня 2013 року, справу передано на новий апеляційний розгляд.

В апеляційній скарзі директор Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що є невірним висновок суду про те, що засідання Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було неправомочним приймати рішення про звільнення позивача, такий висновок суду суперечить нормам діючого законодавства та Регламенту правління. Стверджує, що рішення правління про звільнення ОСОБА_2 є законним та обґрунтованим. Вказує на те, що станом на 12 годину 26 хвилин, на час прийняття рішення правлінням Фонду соціального страхування, ОСОБА_2 не перебував у стані тимчасової непрацездатності, а отже відсутні порушення закону, передбачені ч.З ст.40 КЗпП України.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 03 лютого 2012 року №4 позивач був затверджений на посаді директора Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 06 лютого 2012 року (а.с. 4).

05 березня 2013 року правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийняло постанову №3 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Виконавчої дирекції Фонду" (а.с. 5-6).

Наказом №120-к від 05 березня 2013 року, що був виданий виконуючим обов'язки директора Виконавчої дирекції фонду ОСОБА_3, позивача було звільнено з посади директора Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за п. 1 ст. 41 КЗпП України (а.с. 7).

Рішення про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Виконавчої дирекції Фонду приймалося на засіданні правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" діяльність Фонду регулюється цим Законом, іншими законодавчими актами та статутом Фонду, який затверджується його правлінням.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" до складу правління Фонду входять по 15 представників держави, застрахованих осіб та роботодавців, які виконують свої обов'язки на громадських засадах. Правління правомочне приймати рішення за наявності на засіданні не менше двох третин складу кожної представницької сторони.

Згідно п. 4.4 Статуту Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, правління правомочне приймати рішення за наявності на засіданні не менше двох третин складу кожної представницької сторони (а.с. 31-48).

Пунктом 4.2 Регламенту правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності передбачено, що засідання правління Фонду є правомочним за присутності на ньому не менше двох третин складу кожної представницької сторони.

У п. 4.3 Регламенту зазначається, що підставою для визнання правомочності засідання правління Фонду є дані реєстрації членів правління, яка проводиться Виконавчою дирекцією Фонду перед початком засідання.

Згідно п 4.4. Регламенту участь членів правління у його засіданні є обов'язковою.

Представник відповідача не надав належних доказів щодо реєстрації належної кількості членів правління Фонду, яка проводилась перед початком засідання 05 березня 2013 року.

Із протоколу засідання №1 від 05 березня 2013 року при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_2 з посади у голосуванні приймало участь 28 присутніх осіб

З пояснень свідка ОСОБА_4 у судовому засіданні встановлено, що під час формування порядку денного 14 членів правління від застрахованих осіб (профспілок і профоб'єднань) покинули засідання правління.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постанова правління Фонду соціального страхування від 05 березня 2013 року №3 про звільнення позивача з посади директора Виконавчої дирекції Фонду була прийнята неправомочним складом правління, отже вказана постанова та виданий на її підставі наказ Виконавчої дирекції Фонду від 05 березня 2013 року №120-к про звільнення ОСОБА_2 є незаконними та підлягають скасуванню, у зв'язку з чим позивач має бути поновлений на роботі на посаді, з якої був неправомірно звільнений.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду, вважає, що він не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

При вирішенні даного спору судом першої інстанції вірно визначено, що діяльність Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності регламентується Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" , Статутом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Регламентом правління Фонду, відповідно до яких до складу правління Фонду входять по 15 представників держави, застрахованих осіб та роботодавців; правління правомочне приймати рішення за наявності на засіданні не менше двох третин складу кожної представницької сторони, а підставою для визнання правомочності засідання правління Фонду є дані реєстрації членів правління, яка проводиться Виконавчою дирекцією Фонду перед початком засідання, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх на засіданні членів правління.

Проте, судом не було враховано, що відповідно до протоколу засідання правління Фонду від 05 березня 2013 року №1 на засіданні були присутні 42 члени правління - по 14 осіб від держави, від профспілок та профоб'єднань (застрахованих осіб), від об'єднань роботодавців. Також були присутні 5 осіб з правом дорадчого голосу, в тому числі позивач, як директор Виконавчої дирекції Фонду, 14 запрошених працівників Виконавчої дирекції Фонду і 4 запрошені особи.

Вказані обставини, а саме присутність на засіданні 42 членів правління та запрошених осіб, їх реєстрацію перед початком засідання, участь їх у голосуванні по перших чотирьох питаннях, які обговорювались на засіданні, визнані позивачем у судовому засіданні та підтверджені показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які брали участь у засіданні як члени правління, ОСОБА_7 - працівника Виконавчої дирекції Фонду, яка проводила реєстрацію членів правління перед засіданням, не спростовані показаннями свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які були присутні на засіданні в якості запрошених працівників Виконавчої дирекції.

В подальшому, як вбачається з протоколу засідання, приймали участь у голосуванні, в тому числі і з питання про звільнення позивача, 28 членів правління, що, на думку позивача, свідчить про неправомочність засідання правління.

Проте, враховуючи положення ч. 2 ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", п. 4.4 Статуту Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, 3.2., 3.3, 6. 2 Регламенту правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, якими встановлено, що підставою для визнання правомочності засідання правління Фонду є дані проведеної перед початком засідання реєстрації членів правління, а рішення правління приймаються більшістю від присутніх на засіданні членів правління, і не передбачено визнання неправомочним засідання правління у разі, якщо хтось із членів правління не взяв участі у голосуванні чи залишив засідання, а також не передбачено проведення у таких випадках повторної реєстрації членів правління, судова колегія вважає, що рішення про звільнення позивача було прийняте правомочним складом правління, більшістю від присутніх на засіданні членів правління, тобто у відповідності до положень Закону та статутних документів Фонду.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 квітня 2013 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про поновлення на роботі.

Зі змісту вказаного рішення суду вбачається, що позивачем під час розгляду справи було збільшено позовні вимоги, а саме: він просив визнати незаконною та скасувати постанову правління Фонду соціального страхування від 05 березня 2013 року №3 «Про звільнення ОСОБА_10 з посади директора Виконавчої дирекції Фонду», посилаючись при цьому, серед інших підстав для скасування постанови, на те, що при прийнятті постанови була порушена процедура прийняття рішень.

Обгрунтовуючи відмову у задоволенні позову, суд у рішенні від 05 квітня 2013 року дійшов до висновку про те, що до порядку денного засідання правління питання про звільнення ОСОБА_10 було внесено з дотриманням вимог Регламенту правління Фонду, а також встановив, що рішення про звільнення ОСОБА_10 було прийняте більшістю голосів, як це передбачено Регламентом. (а.с. 63-70 т. 2).

З такими висновками суду погодився суд апеляційної інстанції, про що зазначено в ухвалі Апеляційного суду Київської області від 30 травня 2013 року, а саме, що з протоколу засідання правління Фонду №1 від 5 березня 2013 року вбачається, що у вказаному засіданні приймало участь 42 члени правління, з яких 26 членів правління проголосувало за звільнення ОСОБА_10, тобто відповідно до п. 7.2 Регламенту Фонду - рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більшість присутніх. (а.с. 71-75 т. 2).

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_10 відсутні, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішенням суду в даній справі відхилено доводи позивача про те, що він в порушення закону був звільнений в період тимчасової непрацездатності, проте позивачем рішення суду не оскаржене, а апеляційна скарга відповідача не містить доводів щодо невірності цього висновку суду, у зв'язку з чим відповідно до положень ст. 303 ч. 1 ЦПК України рішення суду першої інстанції в цій частині не переглядається апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року скасувати.

Ухвалити в справі нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання незаконною та скасування постанови та наказу про звільнення, поновлення на роботі відмовити.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: