Ухвала суду № 56308213, 02.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2016 р. м. Київ К/800/53817/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Сороки М.О., Чумаченко Т.А.,

секретарі судового засідання: Гуловій О.І.,

за участі представника позивача: Прокопенко Т.Ю.,

представників відповідачів: Шалашової В.І., Гуленка Ю.М., Башарова В.Є.,

представників третіх осіб: Беседіна В.І., Рябої В.В., Будниченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРАСОЛ» (далі - ТОВ «МІРАСОЛ») до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» (далі - ПАТ «КБ «Актив-Банк») Шевченка Олександра Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, ФГВФО), за участю третіх осіб - Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «Укрексімбанк»), Національного банку України (далі - НБУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Компанії «Істерн Секьюрітіз Інк» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ТОВ «МІРАСОЛ» звернулося до суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Актив-Банк» Шевченка О.В., ФГВФО, за участю третіх осіб - АТ «Укрексімбанк», Національного банку України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що дії відповідачів суперечать нормам законодавства та, як наслідок, порушують його права і законні інтереси як вкладника.

Просив суд:

визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду щодо відмови включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Актив-Банк» вимогу позивача (попередня назва: товариство з обмеженою відповідальністю «СИНОНІМ» (далі - ТОВ «СИНОНІМ») на загальну суму 43372737,00 гривні із визначенням майнового зобов'язання щодо передачі у власність позивача об'єктів нерухомості на підставі попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 7 травня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. (далі - приватний нотаріус Данич О.Ф.) та зареєстрованого в реєстрі за № 539;

зобов'язати уповноважену особу Фонду включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Актив-Банк» вимогу позивача:

на суму 36 433 099,08 гривні стосовно передачі у власність позивача об'єкта нерухомості, що належить ПАТ «КБ «Актив-Банк» на праві приватної власності: нежитлові приміщення з № 64 по № 68 (групи приміщень № 3), №№ 3, 4, 5 (групи приміщень № 4), з № I по № XVI підвалу, з № 1 по № 48 (групи приміщень № 3), № 1 (групи приміщень № 4), з № I по № XX першого поверху, з № 1 по № 32 (групи приміщень № 5), з № I по № IV другого поверху, з № 1 по № 26 (групи приміщень № 6), з № I по № IV третього поверху, з № 1 по № 11 (групи приміщень № 7), з № I по № IV четвертого поверху, з № 1 по № 11 (групи приміщень № 8), з №№ I, II, III п'ятого поверху, з № 1 по № 11 (групи приміщень № 9), з №№ I, II, III шостого поверху - офіси, загальною площею 3904,90 кв.м., що розташовані за адресою: місто Київ вул. Борисоглібська, будинок № 3 (літера А», та належать на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності від 9 квітня 2009 року, серія САС № 241694, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Об'єкт зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 16 червня 2009 року, що записано у реєстрову книгу № 30п-223 за реєстровим №3429п; інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості (далі - об'єкт № 1);

на суму 3 612 948,99 гривні стосовно передачі у власність ТОВ «МІРАСОЛ» об'єкта нерухомості, що належить ПАТ «КБ «Актив-Банк» на праві приватної власності: підземний паркінг, загальною площею 409,60 кв.м., що розташований за адресою: місто Київ, вул. Борисоглібська, будинок № 3, та належить на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 27 серпня 2009 року, серія САС № 746739, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Об'єкт зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 11 вересня 2009 року, що записано у реєстрову книгу № 30п-224 за реєстровим № 3429-П; інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості (далі - об'єкт № 2);

на суму 1 700 211,29 гривні стосовно передачі у власність ТОВ «МІРАСОЛ» об'єкта нерухомості, що належить «КБ «Актив-Банк» на праві приватної власності: квартира № 1, яка розташована за адресою: місто Київ, вул. Борисоглібська, будинок № 3, що складається з 2-х кімнат, житловою площею 110,70 кв.м., загальною площею 194,20 кв.м., та належить на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 27 серпня 2009 року, серія САС № 746737, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Об'єкт зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 16 червня 2009 року, що записано у реєстрову книгу № 254-6 за реєстровим № 9289; інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості (далі - об'єкт № 3);

на суму 1 626 477,64 гривні стосовно передачі у власність ТОВ «МІРАСОЛ» об'єкта нерухомості, що належить ПАТ «КБ «Актив-Банк» на праві приватної власності: квартира № 2, яка розташована за адресою: місто Київ, вул. Борисоглібська, будинок № 3, що складається з 2-х кімнат, житловою площею 84,80 кв.м., загальною площею 186,50 кв.м., та належить на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 27 серпня 2009 року, серія САС № 746738, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Об'єкт зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 16 червня 2009 року, що записано у реєстрову книгу № 254-6 за реєстровим № 9289; інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості (далі - об'єкт № 4);

Зобов'язати Фонд затвердити реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Актив-Банк» із включенням до нього вимог ТОВ «МІРАСОЛ» стосовно об'єктів №№ 1-4.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 23 вересня 2015 року позов задовольнив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 3 грудня 2015 року скасував постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2015 року та постановив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «МІРАСОЛ» відмовив.

У касаційній скарзі представник Компанії «Істерн Секьюрітіз Інк», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 28 грудня 2015 року відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою з урахуванням того, що Компанія «Істерн Секьюрітіз Інк» не є особою, яка брала участь у справі, але оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про її права, інтереси та обов'язки.

ТОВ «МІРАСОЛ» подало заяву про приєднання до касаційної скарги Компанії «Істерн Секьюрітіз Інк», в якій також посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У своїх запереченнях представники уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Актив-Банк» та АТ «Укрексібманк» вважають касаційну скаргу необґрунтованою, просять залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій без змін.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з урахуванням такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з постановою Правління Національного банку від 23 грудня 2014 року №838 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 24 грудня 2014 року №158 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Актив-Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», відповідно до якого, розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Актив-Банк».

22 січня 2015 року позивач звернувся з вимогою кредитора до ПАТ «КБ «Актив-Банк» щодо включення до реєстру вимог кредиторів ПАТ «КБ «Актив-Банк» вимогу стосовно об'єктів №№1-4.

Листом від 07 квітня 2015 року №979/11 уповноважена особа Фонду повідомила позивача про відхилення вимоги про визнання кредиторських вимог на загальну суму 43 507 622,00 гривні як такої, що не підтверджена фактичними даними.

Не погоджуючись із такою позицією уповноваженої особи Фонду, позивач звернувся до адміністративного суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що реалізація майна банку, що ліквідується, є заходами із задоволення вимог кредиторів, а тому включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів вимог майнового характеру щодо передачі майна у власність кредитора не суперечить нормам Закону.

Київський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове про відмову у задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивач оплату згідно з вимогами Попереднього договору не здійснював, а обтяження, що виникає на підставі договору іпотеки є приватним і продовжує діяти і після початку процедури ліквідації банку.

Такі висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними та зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що 07 травня 2014 року між ПАТ «КБ «Актив - Банк» та ТОВ «Синонім» (в подальшому назва змінена на ТОВ «Мірасол») укладено Попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований в реєстрі за № 1344 (далі - Попередній договір).

Згідно з зазначеним Попереднім договором ПАТ «КБ «Актив - Банк» зобов'язався укласти Основні договори купівлі-продажу нерухомого майна у строки та на умовах, визначених Попереднім договором.

Також умовами Попереднього договору в п. 6.8. - 6.8.3. передбачено, що Покупець сплачує Продавцю за Об'єкт №1, Об'єкт №2, Об'єкт №3, Об'єкт №4 договірну ціну в національній валюті України (далі - Договірна ціна), яка за усі зазначені Об'єкти разом становить 60 000 000 (шістдесят мільйонів) гривень на умовах, зазначених в Попередньому договорі та Основному договорі №1, Основному договорі №2, Основному договорі №3, Основному договорі №4.

Оплата Договірної ціни здійснюється Покупцем (ТОВ «Мірасол») у безготівковому порядку на банківський рахунок Продавця в національній валюті України через банківські установи на території України за реквізитами Продавця, що вказані у Основному договорі №1, Основному договорі №2, Основному договорі №3, Основному договорі №4.

В рахунок оплати Продавцю Покупцем Договірної ціни Покупець зобов'язаний в строк до 19 серпня 2014 року сплатити Продавцю завдаток в сумі 44 500 000 гривень шляхом перерахування його на рахунок Продавця.

При укладенні Попереднього договору сторони погодили умови Основних договорів шляхом викладення тексту Основних договорів в Додатках №1-№4 до Попереднього договору.

Попередній договір є предметом регулювання статті 635 Цивільного кодексу України та статті 182 Господарського кодексу України.

В частині першій статті 635 Цивільного кодексу України зазначено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку, в який може бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо формі основного договору не встановлена, - у письмовій формі

Згідно з частинами першою та другою статті 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

За цілями та наслідками, які наступають в результаті укладення договорів, договори є попередні та основні. Сутність попереднього договору полягає в тому, що його сторони зобов'язуються в майбутньому укласти основний договір. При цьому попередній договір визначає умови, на яких сторони зобов'язуються в певний строк укласти основний договір.

Таким чином, за попереднім договором виникає двостороннє зобов'язання сторін укласти основний договір у майбутньому. Такий договір не може бути джерелом відповідних речових прав.

Тобто законодавством встановлено, що Попередній договір не направлений на відчуження майна, ним лише узгоджено сторонами, що таке майно буде відчужене в майбутньому шляхом укладення договору купівлі-продажу.

При розв'язанні цього спору й судам необхідно виходити з такого правового врегулювання та визначити права та обов'язки ПАТ «КБ «Актив-Банк» щодо передачі/відчуження нерухомого майна (нежитлових приміщень за адресою м. Київ вул. Борисоглібська, 3) в майбутньому до моменту укладення основних договорів (купівлі-продажу), та чи виникають у ТОВ «Мірасол» зобов'язання по здійсненню оплати за договором.

З наведеного вбачається, що судам попередніх інстанцій під час розгляду справи необхідно визначити природу укладеного правочину та застосувати відповідні наслідки.

Крім того, розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

На думку колегії судів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) стосовно «суду, встановленого законом».

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Проте зазначені обставини залишилися поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій, хоча вони мають істотне значення для вирішення питання щодо можливості розгляду справи за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З аналізу позовних вимог вбачається, що позивач просить включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Актив-Банк» вимогу позивача на загальну суму 43 372 737,00 гривні із визначенням майнового зобов'язання щодо передачі у власність позивача об'єктів нерухомості на підставі попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 7 травня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. та зареєстрованого в реєстрі за № 539.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться копії договорів іпотеки, відповідно до яких нерухоме майно, що є предметом Попереднього договору перебуває у іпотеці АТ «Укрексімбанк» як забезпечення за кредитним договором від 22 листопада 2006 року № 15106К134, що укладений між АТ «Укрексімбанк» та ВАТ «Укрпідшипник».

Більше того, право вимоги за кредитним договором від 22 листопада 2006 року № 15106К134, що укладений між АТ «Укрексімбанк» та ВАТ «Укрпідшипник» передано в заставу Національному Банку України і на дату укладення попереднього договору майнові права за Кредитним договором від 22 листопада 2006 року № 15106К134 перебували в заставі Національного Банку України, а отже в силу статті 17 Закону України «Про заставу» та статті 586 Цивільного Кодексу України заставодавець не має права відчужувати предмет застави без згоди заставодержателя.

Національний Банк України своєї згоди на внесення змін та реалізацію предмета забезпечення ПАТ «КБ «Актив - Банк» не давав.

Матеріали справи також містять докази того, що ПАТ «КБ «Актив - Банк» не отримував згоду АТ «Укрексімбанк» на відчуження зазначеного нерухомого майна.

З наведеного вбачається, що існує спір про право, а саме право власності на нерухоме майно, яке є предметом попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 7 травня 2014 року та предметом іпотеки АТ «Укрексімбанк» як забезпечення за кредитним договором від 22 листопада 2006 року № 15106К134, що укладений між АТ «Укрексімбанк» та ВАТ «Укрпідшипник».

Колегія суддів приходить до висновку, що в цій справі превалюють приватні відносини, з яких випливає спір про право власності на майно. На думку колегії суддів такі спори не відносяться до юрисдикції адміністративних судів, крім того адміністративні суди не компетентні встановлювати належність права власності на майно та перевіряти правильність господарських договорів на предмет їх укладення та виконання. Що ж до складової спору з уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, то вона, на думку колегії суддів, є похідною від зазначеної складової приватного спору, яка є домінуючою.

З огляду на викладене, таких обставин не врахували та не дали їм правову оцінку адміністративні суди, тому допустили порушення норм матеріального та процесуального права під час розгляду цієї справи, серед іншого й приписів частини другої статті 17 КАС України, якою визначено юрисдикцію адміністративних судів.

Статтею 159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За встановленим частиною другою статті 227 КАС України правилом підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини четвертої статті 227 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи те, що допущені судами попередніх інстанції порушення норм матеріального та процесуального права щодо неповного з'ясування усіх обставин справи призвели до неправильного її вирішення і не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, ухвалені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, під час розгляду справи з урахуванням суб'єктивного складу сторін та сутністю спору суду необхідно вирішити чи відноситься даний спір до адміністративної юрисдикції.

Керуючись статтями 159, 167, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Компанії «Істерн Секьюрітіз Інк» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року в цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді М.О. Сорока

Т.А. Чумаченко