Ухвала суду № 56308212, 29.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2016 року м. Київ К/800/2916/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Луценка Р.О.

відповідача Піонтковської А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві (правонаступника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012

у справі № 2а-11082/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Даліз-Фінанс»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення та рішень про результати розгляду скарг ,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.09.2012 в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.09.2012 скасовано, прийнято нову постанову про задоволення позову. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 17.04.2012 №0002131610.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Даліз-Фінанс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні операцій з відступлення права вимоги за договором № 1412-10/1 від 14.12.2010 за період з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатом якої складено акт від 02.04.2012 № 02/16-10/34938583.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.9.7 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток за 2010 рік в сумі 9999994,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2012 № 0002131610, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 12499992,00 грн. (за основним платежем 9999994,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2499998,00 грн.).

За результатами адміністративного оскарження скарги платника залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем, що діє в інтересах та за рахунок Закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду «Даліз Стандарт» (новий кредитор) та ТОВ «ФК «Даліз-Експрес» (первісний кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги від 14.12.2010 № 1412-10/1.

За умовами договору, первісний кредитор відступає, а новий кредитор набувай право грошової вимоги до ТОВ «Укррослізинг» (далі - Боржник). Предметом цього договору є право вимоги, яке виникло у Первісного кредитора до Боржника на підставі договору про факторингове обслуговування № 1211/2/121110-Ф від 12.11.2010, укладеного між ТОВ «ФК «Даліз-Експрес» та АТ «Ерде Банк».

За умовами договору факторингу від 12.11.2010 № 1211/2/121110-Ф ТОВ «ФК «Даліз-Експрес» зобов'язується надати грошові кошти (факторингове фінансування) в розпорядження ПАТ «ЕРДЕ Банк» за плату, а ПАТ «ЕРДЕ Банк» зобов'язується відступити своє право грошової вимоги до ТОВ «Укррослізинг», що виникло за договором поставки від 15.03.2009 №7610/101/005, укладеному між ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» та ТОВ «Укррослізинг».

Сума коштів, що надається ТОВ «ФК «Даліз-Експрес» в розпорядження ПАТ «ЕРДЕ Банк» складає 39999978,00 грн.

14.12.2010 між ТОВ «Укррослізинг» та позивачем було укладено угоду про погашення зобов'язання № 1-12/10, згідно умов якої сторонами погоджено строк та порядок повернення боржником грошових коштів кредиторові. Грошове зобов'язання, яке підлягає поверненню, виникло у ТОВ «Укррослізинг» за договором поставки № 7610/010/005 від 15.03.2009, укладеним між ТОВ «Укррослізинг» (боржник) та ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» щодо оплати за поставлений товар згідно виставлених рахунків, на загальну суму 39999978,00 грн.

Порушення позивачем вимог пп.4.1.3 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.9.7 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за доводами податкового органу обумовлено тим, що проведена операція з відступлення права вимоги за договором № 1412-10/1 від 14.12.2010 не є активом позивача, оскільки право вимоги за вищезазначеним договором не було придбано шляхом вкладення грошових коштів інвесторів або за рахунок активів ICI.

Суд першої інстанції погодився з такими доводами відповідача та зазначив, що оскільки проведена операція з відступлення права вимоги за вказаним договором не є активом позивача, на таку операцію не розповсюджуються вимоги пп. 4.2.8 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, податковим органом при аналізі операцій за договором № 1412-10/1 від 14.12.2010 та судом першої інстанції не були враховані договір купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів на первинному ринку № 6-11/10; Д 52/1-5/10 від 12.11.2010 та акт прийому-передачі цінних паперів та виконання зобов'язань до договору № 6-11/10; Д 52/1-5/10 купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів на первинному ринку від 17.11.2010, згідно яких позивач, що діяв в інтересах та за рахунок Закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду «Даліз-Стандарт» продав цінні папери (емітентом яких є ТОВ «КУА АПФ «Даліз-Фінанс» (Закритий недиверсифікований пайовий венчурний інвестиційний фонд «Даліз-Стандарт») ТОВ «Фондова компанія «Даліз-Фінанс» на суму 39999071,00 грн.; договір купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів на первинному ринку № 1-09/10; Д 33/1-5/10 від 21.09.2010 та акт прийому-передачі цінних паперів та виконання зобов'язань до договору № 1-09/10; Д 33/1-5/10 купівлі-продажу інвестиційних сертифікатів на первинному ринку від 22.09.2010, згідно яких позивач, що діяв в інтересах та за рахунок Закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду «Даліз-Стандарт» продав цінні папери (емітентом яких є ТОВ «КУА АПФ «Даліз-Фінанс» (Закритий недиверсифікований пайовий венчурний інвестиційний фонд «Даліз-Стандарт») ТОВ «Фондова компанія «Даліз-Фінанс» на суму 39996777,40 грн.

Тобто, придбавши за вказаними вище договорами цінні папери (інвестиційні сертифікати), емітентом яких є ТОВ «КУА АПФ «Даліз Фінанс» (Закритий недиверсифікований пайовий венчурний інвестиційний фонд «Даліз-Стандарт»), ТОВ «Фондова компанія «Даліз-Фінанс» стало інвестором Закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду «Даліз-Стандарт», а ТОВ «КУА АПФ «Даліз-Фінанс» отримало грошові кошти, які були використані при розрахунку за договором від 14.12.2010 № 1412-10/1.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування» активи інституту спільного інвестування - сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування. А кошти спільного інвестування - кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду та залучені від інвесторів ICI, доходи від здійснення операцій з активами ICI, доходи, нараховані за активами ICI, та інші доходи від діяльності ICI (проценти за позиками, орендні (лізингові) платежі тощо).

Таким чином, проведена операція з відступлення права вимоги за договором № 1412-10/1 від 14.12.2010 є активом позивача, оскільки право вимоги за вищезазначеним договором було придбано шляхом вкладення грошових коштів інвесторів та за рахунок активів ICI.

Не знайшли свого підтвердження і доводи податкового органу про наявність у Закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду TOB «КУА АПФ «Даліз-Фінанс» заборгованості в розмірі 39999978,00 грн. за договором про відступлення права вимоги від 14.12.2010 № 1412-10/1 перед TOB «ФК «Даліз-Експрес», що виключає підстави для висновку про порушення позивачем вимог пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 та пп.7.9.7 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження валового доходу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а фактично спрямовані на переоцінку установлених судом обставин, що перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун