Ухвала суду № 56308217, 24.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року м. Київ К/800/60799/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Білана Р.О.,

представника відповідача - Мельника С.І.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року у справі № 803/983/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Теремно Хліб" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "Теремно Хліб" (далі - ПАТ " Теремно Хліб ") звернулось в суд з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - ОДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року № 0009722201.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року, задоволено позовні вимоги.

В касаційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 14 жовтня 2013 року по 22 жовтня 2013 року працівниками ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача щодо взаємовідносин з ПАТ "СК "Скайд" за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, про що складено акт №1157/23-1/05509694 від 29 жовтня 2013 року.

За результатом перевірки виявлені порушення пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року та підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.2 пункту 138 статті 138, підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за період з ІV кварталу 2010року по ІІ квартал 2012 року в загальному розмірі 510 449,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки №1157/23-1/05509694 від 29 жовтня 2013 року, контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року №0009722201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на 510 449,00 грн. та за штрафними санкціями на 54 613,50 грн.

Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження рішення контролюючого органу, однак рішенням Головного управління Міндоходів у Волинській області від 23 січня 2014 року №372/10/10.4-06 відповідну скаргу залишено без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктами 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачені витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У підпункті 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України передбачено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Аналогічні за змістом правила були передбачені у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств". Зокрема, як зазначено у підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пунктом 5.4.6 пункті 5.4 статті 5 Закону передбачено, що до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Крім того, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПАТ "СК "Скайд" за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року укладено ряд договорів страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів (обов'язкового та добровільного), страхування майнових ризиків по поставці сировини, а також страхування майна.

Факт проведення розрахунків про страховим договорам підтверджується реєстрами платежів, картками рахунку та платіжними дорученнями. Крім того, всі розрахунки були відображені та підтверджені податковим органом в акті перевірки.

Наявність транспортних засобів, які були предметом страхування, підтверджується відповідними свідоцтвами про реєстрацію.

Крім того, ПАТ "СК "Скайд", ТДВ СК "Київ РЕ", ТДВ СК "Плюс" (ТДВ СК "РАЙП") мають відповідні ліцензії на здійснення страхової діяльності, які були чинні на час проведення спірних господарських операцій, що підтверджується витягами з електронної інформаційної системи Держфінпослуг.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, що за умови коли позивач мав діючі ліцензії, що надають право на здійснення страхування, а Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг ці ліцензії не анульовані, відсутні підстави для визнання страхових договорів нікчемними (нереальними) з мотивів відсутності у страховика належної податкової правосуб'єктності. Крім того, можливі порушення контрагентом позивача податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на формування валових витрат.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем дотримані умови формування валових витрат по договорам страхування укладених з ПАТ "СК "Скайд", а тому податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 20 листопада 2013 року №0009722201 є протиправним.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року у справі № 803/983/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

Н.Є. Маринчак