Ухвала суду № 56307997, 02.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/740/2016 Головуючий у суді першої інстанції - ЗаєцьТ.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Троц В.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 30 листопада 2015 року по цивільній позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_6 про визнання кредитного договору частково недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015року до суду надійшла позовна заява ПАТ «Універсал Банк» про солідарне стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором №053- 2915/840-0746 від 21.12.2007 в розмірі 56 178,14 дол. США.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 21.12.2007 між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №053-2915/840- 0746, за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 80 000,00 доларів США, зі сплатою 12,95% річних, терміном до 10.12.2027. З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань 21.12.2007 між позивачем та ОСОБА_6 укладено договір поруки №053- 2915/840-0746-Р, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання позичальником усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору. З урахуванням укладеної додаткової угоди від 01.11.2010, змінено розмір процентної ставки, з 01.11.2010 - 12,95 % річних - базова процентна ставка, 20,95 % - підвищена процентна ставка, поручитель був повідомлений та погодився зі зміною у кредитному договорі. Відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим, станом на 21.05.2015, загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 56 178,17 доларів США, з яких: 2 299,71 доларів США - прострочена заборгованість, 49 607,53 доларів США - дострокове стягнення кредиту. 4 065,27 доларів США - відсотки, 205,63 доларів США - підвищені відсотки.

10.11.2015 ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним пункту 5.2.5 пункту 5.2 кредитного договору №053-2915/840-0746 від 21.12.2007.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що пункт 5.2.5 пункту 5.2 кредитного договору є несправедливим, оскільки вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30.11.2015 позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №053-2915/840-0746 від 21.12.2007 в розмірі 56 178,14 доларів США та судові витрати у розмірі 3 654,00 грн.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити. Вважає, що рішення є незаконним та необґрунтованим та уваленим без повного з'ясування обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Крім того, вважає, що суд відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, дійшов безпідставного висновку, що зустрічний позов було подано виключно з метою уникнення відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю та необґрунтованістю і просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, оскільки воно постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились з судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи первісний позов суд першої інстанції виходив з того, щовідповідачі порушили взяті на себе зобов'язання, визначені кредитним договором та договором поруки, укладеними між сторонами, щодо вчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, що призвело до виникнення заборгованості, яка підлягає, в силу вимог договору та закону, стягненню з відповідачів в солідарному порядку. Щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, суд зазначив, що договір містить положення про права і обов'язки як позичальника так і банку, а тому немає підстав вважати, що має місце істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін.

Вказаний висновок суду є законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 21.12.2007 між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №053-2915/840-0746 (а.с. 13-18). В силу п. 1.1 якого кредитор зобов'язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 80 000,00 дол. США, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12,95% річних. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 404 000,00 грн. За користування коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка в розмірі 38,85% річних (п. 1.1.1). Строк кредитування за договором становить по 10.12.2027 (п. 1.2 договору). Цільове призначення кредиту: на споживчі потреби (п. 1.3 договору). Кредит надається на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (п. 1.4).

21.12.2007 між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_6 укладено договір поруки №053-2915/840-0746-Р (а.с. 33-35). В силу п. 1.1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_5 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №053-2915/840-0746 від 21.12.2007, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору (п. 1.3 договору). Відповідальність поручителя і боржника є солідарною (п. 1.4 договору).

01.11.2010 банк та позичальник уклали додаткову угоду №б/н до кредитного договору №053-2915/840-0746 від 21.12.2007 (а.с.24 - 26), відповідно до якої погодилися, що починаючи з 01.11.2010 позичальник зобов'язується сплачувати кредитору за користування кредитом проценти у наступному розмірі: за користування кредитними коштами без порушення встановленого строку - 12,95% річних; за користування кредитними коштами понад встановлений строк нараховується процентна ставка в розмірі 20,95%. В пункті 2.2 додаткової угоди зазначено, що станом до дати укладення цієї Додаткової угоди кредитор вже надав позичальнику кредит у розмірі, вказаному в Договорі, станом на дату укладення цієї Додаткової угоди заборгованість позичальника за сумою кредиту (яка надана позичальнику та не повернута кредитору) за Договором становить 68 069,38 дол. США. Поручитель повідомлений та погодився зі змінами у кредитному договорі, що підтверджується договором поруки (без грошового покриття) від 01.11.2010, укладеного між банком та ОСОБА_6 (а.с. 36 - 41).

Позивач свої зобов'язання, відповідно до п. 1.1. кредитного договору №053-2915/840- 0746 від 21.12.2007, виконав, надав відповідачу кредит в сумі 80 000,00 дол. США (404 000,00 грн.), що підтверджується меморіальним ордером №05329151150000023 від 21.12.2007 року (а.с. 7), випискою/особовим рахунком за 21.12.2007 (а.с. 8).

При цьому, слід зазначити, що доводи апеляційної скарги про фактичну видачу меншої суми, є необгрунтованими, оскільки за умовами договору кредиту, відповідачу видано кредит у сумі 80 000 доларів США, за мінусом комісії, передбаченої договором. Також є безпідставним твердження відповідача про те, що в меморіальному ордері вказано невірний номер договору, в графі «призначення платежу», оскільки в цій графі вказано номер рахунку згідно договору на який було зараховано кредитні кошти.

Пунктом 5.3 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний: належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за цим договором, використовувати кредит на цілі, визначені п. 1.3 цього договору (п. 5.3.1 договору); повернути кредит в сумі, вказаній у п. 1.1 договору, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, а також у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором, сплатити штрафні санкції та інші платежі, у строки та на умовах, що визначені цим договором (п. 5.3.2 договору).

Для зміни терміну погашення кредиту, сторони домовилися вважати істотним порушенням умов договору: прострочення сплати чергового платежу за кредитом та/або процентів за користування кредитом понад 2 міс.; порушень позичальником в період дії цього договору зобов'язань перед кредитором, передбачених договорами, укладеними в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором (п. 5.2.5 договору).

В порушення положень укладеного кредитного договору, ОСОБА_5 неналежно виконував умови кредитних зобов'язань та не погашав кредит згідно затвердженого графіку (а.с. 21- 23, 27 - 29), у зв'язку з чим, станом на 21.05.2015 існує заборгованість по кредиту - 2 299,71 дол. США, дострокове стягнення кредиту - 49 607,63 дол. США, відсотки - 4 065,27 дол. США, підвищені відсотки - 205,63 дол. США. Загальна сума заборгованості складає 56 178,14 дол. США. що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 9 - 12).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частина 1 ст. 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з цим у відповідності до ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитом як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не вказано договором поруки.

З наведеного вбачається, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, натомість, відповідачі, в односторонньому порядку, відмовились виконувати взяті на себе зобов'язання щодо вчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування. Таким чином, в суді першої інстанції знайшов підтвердження факт неналежного виконання відповідачами своїх зобов'язань за кредитним договором та договором поруки, а отже, суд цілком правомірно дійшов висновку про необхідність стягнення солідарно з відповідачів, у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 554 ЦК України, заборгованості за кредитним договором.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 зазначає, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову з підстав уникнення відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Проте, такі доводи апелянта не узгоджуються з вимогами закону.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

ОСОБА_5 був ознайомлений з умовами договору, всіма істотними обставинами та наслідками його підписання, що підтверджується його особистим підписом. Спір щодо невідповідності підпису у кредитному договорі та графіку платежів за договором між сторонами відсутній. Посилання на те, що положення пп.5.2.5 п. 5.2 кредитного договору є несправедливим, оскільки вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, доведено не було та не надано відповідних доказів.

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Тобто, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності; по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, такі умови договору шкодять правам і обов'язкам споживача.

З огляду на викладене, висновок суду про відсутність істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, оскільки договір містить положення про права та обов'язки як позичальника так і банку, є цілком правомірним та обґрунтованим і саме з цих підстав судом першої інстанції й було відмовлено в задоволенні зустрічного позову, з чим повністю погоджується й суд апеляційної інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги про не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, то вони також є необґрунтованими та безпідставними, оскільки суперечать наявним у справі доказам, фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Таким чином, при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року по цивільній позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_6 про визнання кредитного договору частково недійсним- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А.Шебуєва