Рішення № 56307911, 03.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 753/15732/15-ц Головуючий у 1 - й інстанції: ЛеонтюкЛ.К.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/4307/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду місті Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Гаращенка Д.Р.

при секретарі - Меженко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_6 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсними, застосування наслідків недійсності правочину, зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість по кредитному договору №38.3/АА-00094.08.2 від 11.07.2008 року в розмірі 9641,31 доларів США, з яких: 8043,43 доларів США сума простроченої заборгованості за кредитом; 1 597,88 доларів США сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість по кредитному договору №38.3/АА-00094.08.2 від 11.07.2008 року- пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та процентам, відповідно до п. 3.6 договору в сумі 206 287,85 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» судовий збір в сумі 3654 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсними, застосування наслідків недійсності правочину, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_6 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про стягнення заборгованості, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсними, застосування наслідків недійсності правочину, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду 1-ї інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню. Зазначає, що судом 1-ї інстанції не взято до уваги ряд фактів, які свідчать про недійсність кредитного договору. Так, Публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» під час підписання кредитного договору, в порушенні положень Закону України «Про захист прав споживачів», не було надано позивачу інформації, яка була йому необхідна для прийняття обґрунтованого рішення при підписанні кредитного договору. На момент укладення кредитного договору, ОСОБА_3 не був обізнаний щодо істотних умов даного договору, а саме: валютних ризиків під час виконання зобов'язань за кредитним договором; про те, що банк в односторонньому порядку матиме право змінювати умови договору; про те, що умови договору не містять положень щодо відповідальності банку за порушення умов договору, тощо. Також вказує на те, що банком незаконно надано позивачу кредит в іноземній валюті, оскільки, в силу вимог закону, грошовою одиницею України є гривня, а тому банк зобов'язаний був надати позичальнику кредит виключно в гривні. На час укладення оскаржуваного правочину, Публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» не було надано ОСОБА_3 для ознайомлення індивідуальної ліцензії банку на здійснення валютних операцій. А наданий під час розгляду справи дозвіл на здійснення валютних операцій датований 2009 роком, тобто був отриманий банком після укладення оскаржуваного правочину. Більше того, ОСОБА_3 надано суду квитанції, з яких вбачається, що позичальником виконано умови кредитного договору та сплачено на користь банку 34 314 доларів США, що свідчить про переплату за кредитним договором.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_6 повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»Бабенко Андрій Ігорович проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що вони є безпідставними, а рішення суду першої інстанції повністю відповідає вимогам закону.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 11 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством«Родовід Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №38.3/АА-00094.08.2, відповідно до умов якого, банк відкрив позичальнику не відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 26764 доларів США, зі сплатою 14,50% річних і погашенням згідно умов вказаного договору. Строк дії договору до 1.07.2015 року. Цільове призначення кредиту, для придбання автомобіля за договором купівлі-продажу №1701 від 04.06.2008 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №38.3/АА-00094.08.2, 11 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №38.3/АА-00094.08.2 -3/П, відповідно до умов якого, ОСОБА_4 зобов'язується солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язання ОСОБА_3 за кредитним договором №38.3/АА-00094.08.2 від 11 липня 2008 року.

11 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір застави транспортного засобу №38.3/АА-00094.08.2-3, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Нікольською-Пукас АнноюВолодимирівною, реєстраційний номер 503. Відповідно до умов даного договору ОСОБА_3, для забезпечення виконання зобов'язань перед банком за кредитним договором №38.3/АА-00094.08.2 від 11 липня 2008 року, передає в заставу автомобіль Honda, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Родовід Банк» є Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк».

08 жовтня 2009 року між Публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» та ОСОБА_3 було укладено додатковий договір №2 до кредитного договору №38.3/АА-00094.08.2 від 11 липня 2008 року, відповідно до умов якого, позичальник зобов'язувався погашати заборгованість за кредитом та процентами згідно з графіком платежів, щомісячно в строк (термін) до 10 числа (включно) кожного календарного місяця, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку.

Оскільки відповідачі свої обов'язки за кредитним договором №38.3/АА-00094.08.2 від 11 липня 2008 року в повному обсязі не виконали, що призвело до виникнення заборгованості, то позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення з них заборгованості по кредитному договору в сумі 9641,31 доларів США та 6 070 878,70 грн., з яких: 8043,43 доларів США сума простроченої заборгованості за кредитом; 1 597,88 доларів США сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту; 6 039 874,29 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту та 31004,41 грн. три відсотки річних від суми простроченої заборгованості.

Під час розгляду справи судом 1-ї інстанції, ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» та просив суд визнати кредитний договір №38.3/АА-00094.08.2 від 11 липня 2008 року недійсним, застосувати наслідки недійсності правочину, визнати недійсним договір поруки №38.3/АА-00094.08.2 -3/П від 11 липня 2008 року з моменту його укладення, визнати недійсним договір застави транспортного засобу №38.3/АА-00094.08.2-3від 11 липня 2008 року з моменту його укладення, зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» повернути йому частину коштів в сумі 7550 доларів США.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» 31004,41 грн. трьох відсотків річних від суми простроченої заборгованості сторонами не оскаржується, а тому, колегія суддів перевіряє правильність висновків суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги та, стягуючи солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість по кредитному договору №38.3/АА-00094.08.2 від 11.07.2008 року в розмірі 9641,31 доларів США, з яких: 8043,43 доларів США сума простроченої заборгованості за кредитом; 1 597,88 доларів США сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту, а також пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та процентах, відповідно до п. 3.6 договору, в сумі 206 287,85 грн., суд 1-ї інстанції посилався на те, що з досліджених судом доказів достовірно встановлено, що відповідачі, як боржник та поручитель, свої зобов'язання за кредитним договором №38.3/АА-00094.08.2 від 11.07.2008 року своєчасноне виконали, а тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в цій частині є обґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів на в повній мірі відповідає вимогам закону.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Додатковим договором №2 до кредитного договору №38.3/АА-00094.08.2 від 11 липня 2008 року, встановлено, що позичальник зобов'язувався погашати заборгованість за кредитом та процентами згідно з графіком платежів, щомісячно в строк (термін) до 10 числа (включно) кожного календарного місяця шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку.

Проте, ОСОБА_3 свої обов'язки за кредитним договором №38.3/АА-00094.08.2 від 11 липня 2008 року належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості.

Станом на 14.08.2015 року заборгованість за кредитним договором №38.3/АА-00094.08.2 від 11 липня 2008 року становить 9641,31 доларів США, з яких: 8043,43 доларів США сума простроченої заборгованості за кредитом; 1 597,88 доларів США сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту.

Відповідно до вимог ст.554 ЦК України, в разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема, відповідає за сплату основного боргу і процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки факт не виконання відповідачем ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань по кредитному договору договором №38.3/АА-00094.08.2 від 11 липня 2008 року достовірно встановлений, то суд першої інстанції обґрунтовано стягнув солідарно з відповідачів, як з боржника та поручителя, на користь позивача заборгованості на загальну суму 9641,31 доларів США, з яких: 8043,43 доларів США сума простроченої заборгованості за кредитом; 1 597,88 доларів США сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту.

Відповідно до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом: сплата неустойки.

Пунктом 3.6 кредитного договору №38.3/АА-00094.08.2 від 11 липня 2008 рокувстановлено, що за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів позичальник має сплачувати на користь банку за кожен день прострочення пеню у розмірі 1,6% від суми простроченої заборгованості.

Відповідно до ст.549 ЦК України штраф, пеня - це є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто ця сума є неустойкою.

Згідно зі ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому закон дозволяє сторонам домовитись про зміну розміру неустойки у бік її зменшення або збільшення, крім випадків, передбачених законом.

Частина 3 статті 551 ЦК України надає суду право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через не співмірність з розміром основного зобов'язання.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦКможна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

З встановлених обставин справи та досліджених доказів вбачається, що заборгованість відповідачів за основним боргом становить - 9641,31 доларів США, з яких: 8043,43 доларів США сума простроченої заборгованості за кредитом; 1 597,88 доларів США сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту, а нарахована позивачем пеня становить 6 039 874,29 грн., тобто, значно перевищує розмір заборгованості по тілу кредиту та відсоткам за користування кредитом, відповідач здійснював погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами і з отриманих в кредит 26 764,00 доларів США ( тіло кредиту) борг по тілу кредиту становить 8043,43 доларів США, а тому є всі підстави для застосування ч.3 ст. 551 ЦК України.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про наявність правових підстав для зменшення розміру пені з 6 039 874,29 грн. до 206 287,85 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 повністю виконав свої зобов'язання за кредитним договором №38.3/АА-00094.08.2 від 11 липня 2008 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про сплату кредиту, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

З наданих суду та досліджених в судовому засіданні виписок по особовому рахунку ОСОБА_3 дійсно вбачається, що всі сплачені позивачем платежі банком зараховувалися згідно умов кредитного договору №38.3/АА-00094.08.2 від 11 липня 2008 року та вимог чинного законодавства.

В силу вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розпорядившись своїми правами на власний розсуд, ОСОБА_3 не надав ні суду 1-ї інстанції, ні суду апеляційної інстанції жодного доказу на підтвердження неправильності зараховування банком його платежів, сплачених на погашення заборгованості по кредитному договору №38.3/АА-00094.08.2 від 11 липня 2008 року та/або неправильності наданого банком розрахунку заборгованості, або ж власного розрахунку з його обґрунтуванням.

Також не спростовують правильність висновків суду 1-ї інстанції і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не був обізнаний щодо валютних ризиків під час виконання зобов'язань за кредитним договором, з огляду на таке.

Відповідно до ст.533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Виходячи з положень зазначеної норми, курс відповідної валюти визначається на день платежу.

В укладеному між сторонами кредитному договорі чітко визначені всі умови кредитування, зокрема, розмір наданого кредиту, строк, на який наданий кредит, порядок його надання та повернення, розмір плати за користування кредитними коштами, права та обов'язки позикодавця і позичальника, відповідальність сторін. Зокрема, визначено, що наданий у іноземній валюті - долар США, кредит підлягає поверненню у іноземній валюті - щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає не менше як 319 доларів США.

Також, слід зазначити, що укладаючи договір, позивач був обізнаний про можливість коливання курсу долара і був попереджений про валютні ризики під час виконання зобов'язань за договором.

Таким чином, валюта платежу співпадає з валютою зобов'язання, а тому питання валютних ризиків та конвертації валюти в даному випадку не виникає, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції в даній частині також не спростовують.

Відмовляючи ОСОБА_3 в задоволенні зустрічних позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання кредитного договору №38.3/АА-00094.08.2 від 11 липня 2008 року недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, визнання недійсним договору поруки №38.3/АА-00094.08.2 -3/П від 11 липня 2008 року з моменту його укладення, визнати недійсним договору застави транспортного засобу №38.3/АА-00094.08.2-3від 11 липня 2008 року з моменту його укладення, зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» повернути ОСОБА_3 частину коштів в сумі 7550 доларів США., суд 1-ї інстанції посилався на те, що кредитний договір укладений з дотриманням вимог закону і підстав для визнання його недійсним немає.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів на в повній мірі відповідає вимогам закону.

Так, відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У силу ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1,2 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

З кредитного договору №38.3/АА-00094.08.2 від 11 липня 2008 року вбачається, що він підписаний сторонами без будь-яких застережень та зауважень, що свідчить про вільне волевиявлення сторін при його укладанні. Належних та допустимих доказів того, що Публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» та/або ОСОБА_3 в момент підписання даного кредитного договору було недодержано вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один із оригіналів якого передається споживачеві.

Як вбачається зі змісту оспорюваного кредитного договору, у ньому передбачено всі істотні умови для такого виду договору, відповідно до вимог чинного на той час законодавства та інших нормативно-правових актів. Укладаючи кредитний договір, сторони дійшли згоди щодо укладання договору на зазначених у ньому умовах, а відтак, з власної ініціативи на момент отримання коштів сторони визначили для себе правила подальшої поведінки.

Доказів того, що під час підписання оспорюваного кредитного договору позивач був обмежений у праві вибору кредитної установи та умов кредитування або наявні інші умови, які є несправедливими, матеріали справи не містять.

Вся необхідна інформація про умови отримання кредиту, а саме: про умови надання споживчого кредиту, про визначення сукупної вартості споживчого кредиту та його реальної процентної ставки тощо, яка передує укладенню договору, була надана позичальнику, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, матеріали справи не містять жодного доказу того, що позивач звертався до банку з приводу роз'яснення йому положень договору, які були йому незрозумілі або за додатковою інформацією щодо умов кредитування.

Позивач також не скористався своїм правом, передбаченим п.6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо можливості відкликання згоди на укладення кредитного договору протягом 14 календарних днів з моменту отримання примірника укладеного договору з доданим до нього графіком погашення платежів без пояснення причин.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого та законного висновку про те, що підстав для визнання недійсними договору кредиту №38.3/АА-00094.08.2 від 11 липня 2008 року немає.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, визнання недійсним договору поруки №38.3/АА-00094.08.2 -3/П від 11 липня 2008 року з моменту його укладення, визнання недійсним договору застави транспортного засобу №38.3/АА-00094.08.2-3від 11 липня 2008 року з моменту його укладення, зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» повернути ОСОБА_3 частину коштів в сумі 7550 доларів США є похідними від позовних вимог про визнання недійсними договору кредиту №38.3/АА-00094.08.2 від 11 липня 2008 року, то колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про відсутність правових підстав для їх задоволення.

Доводи апеляційної скарги про те, що Публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» під час підписання кредитного не було надано позивачу інформації, яка була необхідна йому для прийняття обґрунтованого рішення, а тому на момент укладення кредитного договору позивач не був обізнаний щодо істотних умов даного договору, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки всі істотні умови договору вказані в самому договорі, позивач з ними ознайомився та підписав договір. Доказів того, що якісь умови кредитування позивачу були незрозумілі та він звертався до відповідача з приводу надання роз»ясень та додаткової інформації, матеріали справи не містять. Крім того, договір кредиту №38.3/АА-00094.08.2 від 11 липня 2008 року на останній сторінці містить власноручно написаний ОСОБА_3 напис про те, що «Я ОСОБА_3 підтверджую, що до моменту укладення цього договору я в письмовій формі повідомлений про всі умови кредитування, передбачені п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів». Один примірник кредитного договору отримав».

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем незаконно надано позивачу кредит в іноземній валюті, оскільки частину першу статті 11 Закон України «Про захист прав споживачів» доповнено абзацом третім про заборону надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України, було доповнено лише у вересні 2011 року. Кредитний договір №38.3/АА-00094.08.2 між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» та ОСОБА_3 було укладено 11 липня 2008 року, тобто, до вступу в дію абзацу 3 частини 1 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». У зв'язку з цим, правових підстав вважати, що у 2008 році банк не мав права надавати споживчий кредит в іноземній валюті, немає.

Доводи апеляційної скарги про те, що на час укладення оскаржуваного правочину Публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» ОСОБА_3 не було надано для ознайомлення індивідуальної ліцензії банку на здійснення валютних операцій, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі.

У даному конкретному випадку позивачем не надано суду доказів, що на час укладення оспорюваного кредитного договору банк не мав та не надавав йому відповідної ліцензії на здійснення валютних операцій.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції в даній частині також не спростовують.

Проте, вирішивши правильно спір по суті, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права при вирішенні питання про розподіл судових витрат, стягнувши понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 3654 грн. солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, так як стаття 88 ЦПК України не передбачає солідарного стягнення судових витрат.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З платіжного доручення від 18.08.2015 року вбачається, що Публічним акціонерним товариством «Родовід Банк» при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 3654 грн., спір вирішено на користь позивача, а тому судові витрати, понесені позивачем, повинні бути відшкодовані відповідачами в рівних частках.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року в частині стягнення понесених позивачем судових витрат солідарно із відповідачів підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з кожного з відповідачів на користь позивача понесених ним судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 1827 грн. з кожного, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.88, 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» витрат по сплаті судового збору в сумі 3654 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (код ЄДРПОУ 14349442) витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (код ЄДРПОУ 14349442) витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 гривень.

В іншій частині заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: