Ухвала суду № 56307908, 03.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/21339/15-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Фаркош Ю.А.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/4426/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Музичко С.Г.

при секретарі - Меженко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» Котенко Руслани Володимирівни на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2015 року про відмову в забезпеченні позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_5, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ПрокопенкоЛеся Володимирівна про визнання договору іпотеки недійсним, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2015 року в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_5, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокопенко Леся Володимирівна про визнання договору іпотеки недійсним, відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник позивача Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» Котенко Руслана Володимирівна звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала суду про відмову в забезпеченні позову постановлена з грубим порушенням норм процесуального права. Посилається на те, що, відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд 1-ї інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодного доказу, який би давав підстави вважати, що відповідач має намір ухилятися від виконання рішення суду саме у спосіб продажу чи іншого відчуження квартири. Проте, суд 1-ї інстанції залишив поза увагою той факт, що на даний час ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1, яка є предметом оскаржуваного банком договору іпотеки. На підтвердження намірів відповідача відчужити вказану квартиру позивачем було надано суду копію ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ЕФ.Кепітал Партнерс Україна» про визнання договорів іпотеки припиненими, в тому числі, договору іпотеки, де предметом є квартира АДРЕСА_1. Свої позовні вимоги по вказаній справі ОСОБА_5 обґрунтував саме неможливістю вільно розпоряджатися належним йому нерухомими майном, в тому числі, квартирою АДРЕСА_1. У зв'язку з чим, вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог по даній цивільній справі.

В судовому засіданні представник позивача Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» Котенко Руслана Володимирівна повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_5 ОСОБА_7 ОСОБА_8 проти доводів апеляційної скарги заперечувала та просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокопенко Леся Володимирівна в судове засідання не з'явилась, про день та час слухання справи судом повідомлена у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомила, а тому, колегія суддів вважає можливим слухати справу за її відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що 21 лютого 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» та ОСОБА_5 було укладено договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи №НОМЕР_2.

Для забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи №НОМЕР_2, 21 лютого 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Лесею Володимирівною, реєстровий №547. Відповідно до умов даного договору банком в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_1.

Квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності Публічному акціонерному товариству «Енергобанк» на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого 28.11.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грицаєвою І.В., реєстраційний №2728.

В подальшому, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.01.2015 року було звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка була предметом договору іпотеки від 21 лютого 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Лесею Володимирівною, реєстровий №547, шляхом визнання за ОСОБА_5 права власності на вказану квартиру.

На підставі даного рішення суду, 11.08.2015 року державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України зареєстровано за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Публічне акціонерне товариство «Енергобанк», вважаючи, що договір іпотеки від 21 лютого 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Лесею Володимирівною, реєстровий №547, укладений з порушенням вимог закону, звернувся до суду з позовом про визнання вказаного правочину недійсним.

24 листопада 2015 року Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» звернулося до Печерського районного суду міста Києва з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1).

Відмовляючи Публічному акціонерному товариству «Енергобанк» в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1), суд першої інстанції виходив з положень ст.ст.151-153 ЦПК України, зазначаючи, що позивачем не надано жодного доказу, який би давав підстави вважати, що відповідач має намір ухилятися від виконання рішення суду саме у спосіб продажу чи іншого відчуження квартири, а тому правових підстав для задоволення заяви, немає.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову, при цьому суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч.6 ст.153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Крім того, ч.3 ст.152 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову" № 9 від 22 лютого 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним договору іпотеки від 21 лютого 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Лесею Володимирівною, реєстровий №547, відповідно до умов якого банком передано в іпотеку відповідачу квартиру АДРЕСА_1. Посилається на те, що даний договір іпотеки не містить істотних умов, встановлених ст.18 Закону України «Про іпотеку», а тому є всі правові підстави для визнання його недійсним.

Таким чином, між сторонами фактично виник спір щодо правомірності передачі банком в іпотеку квартири АДРЕСА_1, на підставі оскаржуваного правочину.

Судом 1-ї інстанції не взято до уваги даних фактів, не враховано та не надано належної оцінки доводам заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням того, що за своїм змістом забезпечення позову, як заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог, у разі їх задоволення, не порушуючи при цьому збалансованості інтересів сторін.

З урахуванням встановлених обставин справи та, беручи до уваги предмет спору і зміст заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що є всі правові підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1). При цьому, судова колегія вважає, що накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 до розгляду справи по суті, відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України є співмірним заходом забезпечення позову, не порушуватиме прав власника даного майна і не призведе до будь-яких незворотних негативних наслідків для відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2015 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ПрокопенкоЛеся Володимирівна про визнання договору іпотеки недійснимпідлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення заяви та накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1).

Керуючись ст.ст. 151- 153, 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» Котенко Руслани Володимирівни задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2015 року скасувати та постановити нову ухвалу наступного змісту.

Заяву Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про забезпечення позову задовольнити.

В порядку забезпечення позову накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1).

Термін пред'явлення до виконання один рік.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: