Постанова № 56307354, 02.03.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2016 р. Справа № 922/6207/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Істоміна О.А., суддя Слободін М.М.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 дов. б/н від 29.02.2016р.,

відповідача ОСОБА_2 дов. б/н від 07.04.2015р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №461 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 25.01.2016 р. у справі № 922/6207/15,

за позовом Дочірнього підприємства Харківспецгасіння Колективного підприємства Харківспецсервіс, м. Харків,

до Публічного акціонерного товариства Південспецбуд, м. Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.01.2016 р. (суддя Новікова Н.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Південспецбуд на користь Дочірнього підприємства Харківспецгасіння колективного підприємства Харківспецсервіс інфляційні втрати у розмірі 52 552,89 грн. та 3% річних у розмірі 5 952,59 грн. за неналежне виконання своїх зобовязань за субпідрядним договором на виконання будівельно-монтажних робіт № 12/2Д від 16.05.2012 р. та судовий збір у розмірі 1 842,87 грн. В решті позову відмовлено.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Південспецбуд на користь Дочірнього підприємства Харківспецгасіння колективного підприємства Харківспецсервіс інфляційних втрат у розмірі 52 552,89 грн. та 3% річних у розмірі 5 952,59 грн. та судового збору у розмірі 1 842,87 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, в іншій частині оскаржуване рішення відповідач просить залишити без змін, посилаючись на порушення норм чинного законодавства. В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач посилається на те, що неврахування судом першої інстанції п. 11.2, п. 12.1, п. 12.2 субпідрядного договору № 12/2Д від 16.05.2012р. вплинуло на винесення незаконного та необґрунтованого рішення у даній справі.

Надане відповідачем клопотання про перенесення розгляду справи та надання часу для підписання сторонами мирової угоди судова колегія вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства. Позивач зазначив, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що нараховані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних є вірними.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача та у відзиві на неї доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.05.2012р. між Публічним акціонерним товариством Півдеспецбуд (підрядник, відповідач) та Дочірнім підприємством Харківспецгасіння колективного підприємства Харківспецсервіс було укладено субпідрядний договір на виконання будівельно-монтажних робіт № 12/2Д, відповідно до п. 1.1 якого підрядник доручає, а субпідрядник зобовязується на свій ризик відповідно до проектно-кошторисної документації здати йому у встановлений договором строк закінчені будівельно-монтажні роботи з будівництва монтажу та наладці системи автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу та контролю загазованості на обєкті реконструкції пункту пропуску Гоптівка.

Згідно з п. 1.2 договору, склад і обсяги робіт, що виконує субпідрядник, передбачені проектно-кошторисною документацією.

Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачає, що субпідрядник приступає до виконання робіт в термін 7 днів з моменту підписання договору, отримання проектно-кошторисної документації і завершить виконання робіт згідно графіку виконання робіт (Додаток 1). Початок і закінчення робіт визначається календарним графіком виконання робіт (Додаток 1), що є його невідємною частиною.

У відповідності до п. п. 3.1, 3.2 договору вартість цього договору визначається на підставі ствердженої сторонами Договірної ціни (Додаток №2. Договірна ціна № 1, 2, 3, 4), яка є невідємною частиною цього договору. Договірна ціна по договору визначена приблизною (динамічною) (Додаток № 2, який є невідємною частиною цього договору) і складена відповідно до Державних будівельних норм ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Мінрегіонбуду України від 19.03.2009 р. № 114.

Відповідно до п. 11.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати виконаних робіт протягом 7 (сім) банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі виконаних робіт з урахуванням п. 11.3 цього договору. Сума проміжних платежів за виконані роботи не повинна перевищувати 95 відсотків їх загальної вартості за договірною ціною.

Пунктом 11.2 договору сторони встановили здійснення підрядником кінцевої оплати за виконані роботи (5 (пять) відсотків від загальної вартості за договірною ціною) протягом 2-х тижнів після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт, видачі Держархбудінспекцією або її територіальними органами сертифіката відповідності та за умови наявності відповідних бюджетних коштів.

Відповідно до п. 11.4 договору підрядник здійснює проміжні платежі за виконані роботи на підставі Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат Ф-3 (КБ-3), підписаної субпідрядником та підрядником. Підписання актів виконаних за формою КБ-2 та Ф-3 та розрахунки за ними здійснюються при наявності коштів на рахунку підрядника (замовника) щомісяця на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються субпідрядником та передаються підряднику. Підрядник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів підрядник зобовязаний оплатити виконані роботи протягом семи днів (п. 11.1 договору), при умові отримання коштів від замовника, та/або з дотриманням п. 11.3 цього договору.

Пунктом 12.1 договору встановлено, що після виконання всіх передбачених проектом робіт субпідрядник здає завершений комплекс робіт за договором підряднику. Приймання-передача закінчених робіт (об'єкта будівництва) проводиться у порядку, встановленому нормативними актами. При здачі робіт виконавець надає підряднику оформлену належним чином виконавчу документацію. У випадку виявлення в процесі приймання-передачі закінчених робіт недоліків, допущених з вини субпідрядника, він у визначений підрядником строк зобов'язаний усунути їх і вдруге повідомити підрядника про готовність до передачі закінчених робіт.

В п. 12.2 договору сторони визначили, що передача закінчених робіт (об'єкта будівництва) субпідрядником і приймання їх підрядником оформлюються актом приймання-передачі.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу ст. 875 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Матеріали справи свідчать, що факт належного виконання позивачем своїх зобовязань відповідно до умов спірного договору підтверджується наявними матеріалами справи, а саме підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 322 700,40 грн., а саме: відповідно до акту №1/1 приймання виконаних робіт за червень 2012 року за договором № 12/2Д від 16.05.2012 р. вартість робіт з ПДВ склала 196 942,8 грн.; відповідно до акту №2/1 приймання виконаних робіт за червень 2012 року за договором № 12/2Д від 16.05.2012 р. вартість робіт з ПДВ склала 5 954,40 грн.; відповідно до акту №3/1 приймання виконаних робіт за червень 2012 року за договором № 12/2Д від 16.05.2012 р. вартість робіт з ПДВ склала 55 490,40 грн.; відповідно до акту №4/1 приймання виконаних робіт за червень 2012 року за договором № 12/2Д від 16.05.2012 р. вартість робіт з ПДВ склала 64 312,80 грн., що не спростовується відповідачем.

Вказані акти були підписаними 15.08.2012 року. Таким чином, враховуючи положення п.11.1. договору останнім днем для оплати робіт є 28.08.2012 р.

Однак, відповідачем свої зобов'язання по спірному договору щодо своєчасної оплати виконаних будівельно-монтажних робіт з будівництва монтажу та наладці системи автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу та контролю загазованості на обєкті реконструкції пункту пропуску Гоптівка належним чином виконане не було: за твердженнями позивача 07.06.2012р. підрядником сплачено 40000,00грн., 10.07.2012р. - 50000,00грн., 27.08.2012р. - 16135,02грн., 04.12.2012р. -150000,00грн., після зернення з позовом до суду 09.12.2015р. - 66565,38грн.

Таким чином, відповідач порушив умови, порядок та строки розрахунків за виконані роботи по договору та не дотримався вимог актів законодавства України, які регулюють порядок виконання грошового зобов'язання за договором підряду, оскільки прийнявши роботи та не пред'явивши жодних претензій і зауважень щодо їх виконання не оплатив їх в строк, визначений договором.

27.11.2015 року позивач звернувся до суду з вимогою щодо повернення заборгованості в сумі 66565,38 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних. В ході судового розгляду заборгованість в сумі 66565,38 грн. було погашено.

З наведених обставин вбачається, що висновок суду першої інстанції, що борг в сумі 66565,38 грн. виник за актом № А3/1 та № А4/1 і існував до 09.12.2015р., є обґрунтованим і підтвердженим матеріалами справи.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідач неналежним чином виконав та прострочив виконання зобовязань відповідно до умов субпідрядного договору на виконання будівельно-монтажних робіт № 12/2 Д від 16.05.2012 р.

Так, в силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями.

Враховуючи вищевикладене, та положення ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання, таким чином, позовна давність по цих вимогах переривається вчиненням відповідачем дій, які свідчать про визнання ним основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особо дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обовязку, може належати часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.

У відповідності до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Оскільки відповідачем частково сплачувались виконані роботи з призначенням платежу "сплата за роботи згідно договору №12/2Д від 16.05.2012р.", суми сплати зараховувались в порядку черговості, при цьому останній платіж до подання позову був 04.12.2012р., тобто цими діями було перервано перебіг позовної давності щодо боргу по оплаті виконаних робіт, і відповідно до боргу в сумі 66565,38грн., на який нараховано 3% річних та інфляційні, розпочався з 05.12.2012 р., а з позовом до суду позивач звернувся 27.11.2015р., тобто в межах строку позовної давності.

Враховуючи викладене, твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував п. 11.2, п. 12.1, п. 12.2 субпідрядного договору № 12/2Д від 16.05.2012р. є необґрунтованими та такими, що не відповідають матеріалам справи.

На підставі вищевикладеного, доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи. Інших обставин, що могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, в ході апеляційного провадження не наведено.

За таких обставин, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції правильно визнав позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 52 552,89 грн. за період з 05.12.2012 р. по 27.11.2015 р., та 3% річних у розмірі 5 952,59 грн. за період з 05.12.2012 р. по 27.11.2015 р. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача 6 656,53 грн. штрафу, то суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні вимог в цій частині.

Так, відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 13.9 договору сторони встановили, що при простроченні платежів за виконані роботи (з урахуванням положень п. 11.3 цього договору) більше ніж на 10 (десять) банківських днів, підрядник сплачує субпідряднику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожень день прострочення, але не більше 10% вартості робіт предявлених до оплати.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що за пунктом 13.9 сторони передбачили сплату неустойки, яка за своєю правовою природою є пенею, а не штрафом.

Разом з тим, у позовній заяві позивач вказав, що здійснював розрахунок пені з урахуванням ч. 2. ст. 258 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначивши, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в шість місяців, яка обраховується за шість місяців до предявлення позову.

Проте, такі твердження є необґрунтованими, оскільки даною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Враховуючи, що акти приймання виконаних будівельних робіт № 3/1 за червень 2012 р. та № 4/1 за червень 2012 р. були підписані сторонами 15.08.2012 р. і відповідно до п. 11.1 договору повинні були бути оплачені протягом семи банківських днів з моменту підписання, а саме до 27.08.2012 р., то період, протягом якого могла бути нарахована пеня по даним актам становить з 28.08.2012 р. по 27.02.2012 р.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розрахунок пені здійснений позивачем суперечить вимогам ст. 232 ГК України, а саме позивачем було невірно обрано період (з 28.05.2015 р. по 27.11.2015 р.), за який повинна нараховуватись пеня.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 25.01.2016 р. у справі № 922/6207/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача, Публічного акціонерного товариства Південспецбуд, м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 25.01.2016 р. у справі № 922/6207/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.01.2016 р. у справі № 922/6207/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Слободін М.М.