Рішення № 56293474, 02.03.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/269/2016(м)

264/3525/14-ц

Головуючий в 1 інстанції Мирошниченко Ю.М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

02 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого - Ткаченко Т.Б.

суддів - Песоцької Л.І., Мироненко І.П.

секретар - Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_3» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_3», в особі його представника ОСОБА_4, на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а :

В квітні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_3» (далі - ПАТ «ММК ім. Ілліча»), у якому зазначав, що у період з березня 2003 року по грудень 2010 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем, останній при виплаті заробітної плати не проводив у передбачену законодавством індексацію заробітної плати.

На його звернення до ПАТ «ММК ім. Ілліча» із заявою про виплату заборгованості з індексації заробітної плати відповідач сплатив 893 грн. 89 коп.

ОСОБА_2 просив відновити його права шляхом стягнення з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 грудня 2010 року по 17 лютого 2014 року в розмірі 109 150 грн. 84 коп., та середній заробіток за час розгляду справи в суді по день постановлення рішення, у відшкодування моральної шкоди просив стягнути 1000 грн. та у відшкодування витрат на правову допомогу 609 грн.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27 січня 2015 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «ММК ім.Ілліча» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виплати індексації заробітної плати з компенсацією у розмірі 2000 грн., з утриманням ПАТ «ММК ім.Ілліча» з цієї суми передбачених законом податків та обовязкових платежів при їх виплаті, моральну шкоду у розмірі 200 грн. та витрати з надання правової допомоги у розмірі 250 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «ММК ім.Ілліча» на користь держави судовий збір у розмірі 487 грн.20 коп.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2015 року рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 січня 2015 року у частині часткового задоволення позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 січня 2015 року у частині часткового задоволення позову про відшкодування моральної шкоди залишено без змін.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 лютого 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «ММК ім. Ілліча» на користь ОСОБА_2 94 948 грн.80 коп. відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні з утриманням ПАТ «ММК ім.Ілліча» з цієї суми передбачених законом податків та обовязкових платежів при їх виплаті, моральну шкоду в розмірі 1000 грн. та витрати з надання правової допомоги у розмірі 322 грн.77 коп.

Стягнуто з ПАТ «ММК ім. Ілліча» на користь держави судовий збір за вимоги майнового характеру в розмірі 949 грн. 49 коп. та за вимоги немайнового характеру в розмірі 551 грн. 20 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду і посилаючись в апеляційній скарзі на не повне зясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, ПАТ «ММК ім. Ілліча», в особі його представника ОСОБА_4, просить скасувати рішення суду і ухвалити нове по суті позовних вимог, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Зокрема, вказує, що суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності спору між позивачем і відповідачем, та безпідставно не прийняв до уваги ті обставини, що вимоги ОСОБА_2 викладені в заяві від 28 грудня 2013 року про виплату його заборгованості з індексації заробітної плати та компенсації за період з 01 березня 2003 року по 26 листопада 2010 року, були задоволені частково, лише за період з березня 2003 року по липень 2006 року, а тому між сторонами виник спір про розмір невиплаченої заробітної плати.

Суд не дав належної оцінки висновку експертизи, яка визначила, що сума індексації заробітної плати і компенсації що належить до виплати ОСОБА_2 менша суми, що фактично була сплачена йому відповідачем, що ще раз підтверджує про наявність спору між сторонами.

Судом проігноровано приписи ч.2 ст. 117 КЗпП України під час розрахунку та обчисленні суми середнього заробітку, відповідно до яких при наявності спору про розміри належних працівникові сум і коли цей спір вирішено на користь працівника частково розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті справи.

Судом безпідставно не застосовано принцип співмірності щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, про необхідність застосування якого викладено і в постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року (справа № 6-837цс15).

Суд не мав права переглядати вимоги про стягнення моральної шкоди, бо спір в цій частині був вирішений по суті попереднім рішенням суду, залишеним без змін апеляційною і касаційною інстанцією.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності позивача, який належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, телефонограмою, про що свідчить запис в книзі телефонограм апеляційного суду за № 471 ( а.с. 156 158). Із заявою про відкладення розгляду справи позивач до суду не звернувся.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_5, яка підтримала доводи апеляційної скарги, просила рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, перевіривши матеріали справи у межах апеляційного оскарження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач з 28 травня 2001 року по 10 грудня 2010 року перебував у трудових відносинах з ПАТ «ММК ім. Ілліча» (а.с. 7). За цей період йому нараховувалася і виплачувалася заробітна плата, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» є винагородою у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

При звільненні відповідач не провів з позивачем остаточний розрахунок, а саме не виплатив йому суму індексації та компенсації втрати частини заробітної плати у звязку із порушенням строків її виплати, які є складовими заробітної плати.

У звязку з цим позивач 16 січня 2014 року звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації його роботи за період з 01 березня 2003 року по 10 грудня 2010 року, а також компенсації, яка нараховується при втраті частини доходів, у випадку порушення встановлених строків їх виплати (а.с.35).

За підрахунком відповідача заборгованість з індексації, що підлягає сплаті ОСОБА_2 складала 527 грн. 04 коп., сума компенсації за несвоєчасну сплату сум індексації 543 грн. 56 коп. (а.с.28), які із вирахуванням податків і зборів були перераховані на рахунок позивача в розмірі 893 грн. 89 коп.(а.с.17).

За висновком судової економічної експертизи № 393 від 18 січня 2016 року сума індексації, що підлягає сплаті ОСОБА_2 за період з березня 2003 року по липень 2006 року, становить 529 грн. 04 коп., всупереч нормативним актам несвоєчасно нарахована та сплачена ПАТ «ММК ім. Ілліча» на його картковий рахунок 18 лютого 2014 року разом з компенсацією втрати частини доходу у звязку з порушенням строку її виплати в розмірі 543 грн. 56 коп., що на 73 грн. 74 коп. більше ніж сума компенсації встановлена експертом.

З довідки головної бухгалтерії відділу обліку заробітної плати № 1/97220, середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 за останні два місяці роботи становить 120 грн. 80 коп., з яким погодився суд, оскільки він проведений відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (а.с.30).

Згідно з графіком пятиденного робочого тижня з двома вихідними днями, за яким працював позивач, кількість робочих днів за період з 11 грудня 2010 року (день звільненні) по 18 лютого 2014 року (день остаточного розрахунку) складає 786 днів.

Вирішуючи частково позов про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд виходив з того, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 11 грудня 2010 року по 18 лютого 2014 року складає 94 948 грн. 80 коп. (786 днів х 120 грн. 80 коп.), що підлягають стягненню з відповідача, який не довів відсутність своєї вини в несвоєчасній виплаті належних звільненому працівникові сум.

При цьому суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові, оскільки відсутнє судове рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, що в свою чергу унеможливлює зменшення розміру середнього заробітку, який має сплатити відповідач за час затримки виплати належних позивачу при звільненні сум.

Не має правового значення, на думку суду, і твердження відповідача про наявність спору, який начебто виник між сторонами з приводу розміру належних позивачу при звільненні сум, виходячи з того, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату індексації заробітної плати за період з 01 березня 2003 року по 10 грудня 2010 року з компенсацією, а відповідач нарахував та виплатив позивачу відповідні суми за період з березня 2003 року по липень 2006 року, з чим погодився позивач і розмір цих сум не оспорював, оскільки за висновком суду, наведені обставини не містять ознак трудового спору, як юридичного конфлікту з приводу порушення, невизнання або оспорювання прав субєктів трудових правовідносин.

Задовольняючи позов в частині відшкодування позивачу моральної (немайнової шкоди) в сумі 1000 грн., суд виходив з розуміння загальнолюдських цінностей, відповідно до яких жоден працівник не може залишатися байдужим до порушення роботодавцем його права на оплату праці, а встановлені порушення трудових прав позивачки повязані з певними душевними стражданнями.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується в частині необхідності відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку, але не може погодитись із розміром такого відшкодування, визначеним судом першої інстанції, а також з рішенням суду в частині відшкодування позивачу моральної шкоди.

Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В день звільнення позивача 10 грудня 2010 року підприємство повинно було провести з ОСОБА_2 повний розрахунок. Проте, суми індексації заробітної плати та компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату в день звільнення позивачу виплачені не були.

Відповідно до положень ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1 ст.117 КЗпП України).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як розяснено в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» (далі постанова Пленуму ВСУ), установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,- наступного дня після предявлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у звязку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Проте лише при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сумі у строки, визначені ст.116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати до виплати працівникові суми за трудовим договором у звязку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір щодо розміру заборгованості із заробітної плати.

Позивач звертався до підприємства з заявою про виплату заборгованості по заробітній платі за період з 01 березня 2003 року по 10 грудня 2010 року, яка складається із суми індексації заробітної плати, нарахованої за цей період, а також про виплату компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати (а.с.35).

ПАТ «ММК ім. Ілліча» 18 лютого 2014 року були виконані вимоги ОСОБА_2 з розрахунку частково, а саме виплачена сума індексації заробітної плати та сума компенсації за несвоєчасну сплату заробітної плати (індексації) з березня 2003 року по липень 2006 року в розмірі 893 грн.89 коп ( а.с.17, 37).

Таким чином, між роботодавцем і ОСОБА_2 існував спір з приводу розміру належних до виплати останньому сум за трудовим договором на день звільнення, оскільки він звертався з приводу нарахування і виплати йому не донарахованої заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строку її виплати за більший період, ніж було задоволено відповідачем.

А ті обставини, що після отримання позивачем нарахованої відповідачем заробітної плати і компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строку її виплати, ОСОБА_2 погодився з виплаченою йому сумою та не оскаржив дії відповідача, не спростовують наявність спору між сторонами з приводу не виплати йому заробітної плати.

Про наявність спору між позивачем і відповідачем з приводу розміру належних до виплати йому сум за трудовим договором, зазначено ОСОБА_2 і в позовній заяві, в якій він зазначає, що під час його трудової діяльності на підприємстві з березня 2003 року по грудень 2010 року, при виплаті заробітної плати не проводилася передбачена Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація заробітної плати (а.с.3-5).

З огляду на наведене вище, колегія суддів не може погодитися з висновком суду щодо відсутності спору між роботодавцем і працівником з приводу розміру належних до виплати останньому сум за трудовим договором, відповідно і щодо відсутності підстав для зменшення розміру середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові, посилаючись на відсутність судового рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Такого висновку суд першої інстанції дійшов у порушення норм матеріального права, оскільки за наявності між сторонами спору щодо розміру заборгованості із заробітної плати, розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню, з урахуванням принципу співмірності та істотності суми заборгованості порівняно із середнім заробітком.

Саме до цього зводиться правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року ( справа № 6-837 цс 15).

Звертаючись до суду, ОСОБА_2 просив стягнути з ПАТ «ММК ім.Ілліча» середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13 грудня 2010 року по 17 лютого 2014 року в сумі 109 150 грн. 84 коп., а також за час розгляду справи в суді по день постановлення рішення.

Рішенням суду розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, що припадала б позивачу, визначений в сумі 94 948 грн. 80 коп.

Враховуючи положення ст.ст.116, 117 КЗпП України, розяснення, наведені в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», колегія суддів приходить до висновку про доцільність часткового задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки у розрахунку, виходячи з розміру частки основної спірної суми з індексації заробітної плати і компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків її виплати в сумі 893 грн. 89 коп., на яку позивач мав право, і у звязку з невиплатою якої виник даний спір, істотності спірної суми порівняно із середнім заробітком, що припадав би до виплати, вважає, що вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, та до стягнення на користь позивача слід визначити суму 2500 грн.

Змінюючи рішення суду в частині відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно до положень Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст.34 Закону і Положенням про порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, зі змінами і доповненнями, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

У даному випадку, індексація заробітної плати ОСОБА_2 за період з березня 2003 року по липень 2006 року не була нарахована в зазначений період, а лише після звернення останнього до підприємства з цього приводу.

Таким чином, колегія суддів частково погоджується із доводами апеляційної скарги відповідача, оскільки рішення суду підлягає зміні, з ухваленням рішення про стягнення з відповідача на користь позивача розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в сумі 2500 грн. з утриманням з вказаної суми при виплаті передбачених законом податків та обовязкових платежів і зборів.

Крім того, позов ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди у звязку з порушенням його трудових прав був розглянутий судом і рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 листопада 2014 року спір у цій частині був вирішений по суті.

Оскільки зазначене рішення суду від 07 листопада 2014 року в частині часткового задоволення позову про відшкодування моральної шкоди залишено без змін апеляційною інстанцією, воно в цій частині набрало законної сили, та залишено без змін касаційною інстанцією, підстав для перегляду рішення і цій частині у суду не було, а тому суд розглянув його безпідставно.

За таких обставин рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 лютого 2016 року підлягає зміні, з виключенням з рішення суду вказівку про задоволення позову про відшкодування моральної шкоди і про стягнення з ПАТ «ММК ім. Ілліча» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 1000 гривень.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст.79 ЦПК України до витрат, повязаних з розглядом справи, відносяться, зокрема, витрати на правову допомогу.

Згідно з ч.1 ст.84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Позивачем понесені витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката, яка складалася з підготовки та складення позовної заяви, складення запиту на отримання відомостей про заробіток та графік робіт, проведення розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день звернення до суду, консультації (а.с.20, 21).

Враховуючи вимоги ст.88 ЦПК України, у звязку з частковим задоволенням позовних вимог, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача у відшкодування витрат на правову допомогу 250 грн., визначивши суму відповідно до розміру частки задоволених вимог та з дотриманням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України у звязку з частковим задоволенням апеляційної скарги і зміною рішення в частині розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп., відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції який діяв на час звернення позивача з позовом, а саме по 243 грн. 60 коп. за позовні вимоги майнового і немайнового характеру.

З урахуванням зазначеного апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_3» на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 лютого 2016 року підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог, стягнувши з ПАТ «ММК ім. Ілліча» на користь ОСОБА_2 розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в сумі 2500 грн. з утриманням з вказаної суми при виплаті передбачених законом податків та обовязкових платежів і зборів, та у відшкодування витрат на правову допомогу 250 грн.

З рішення суду підлягає виключення вказівки про задоволення позову про відшкодування моральної шкоди і про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_3» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 1000 гривень.

Також з ПАТ «ММК ім. Ілліча» в дохід держави на розрахунковий рахунок 31212206780015, код бюджетної класифікації доходів: 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України)», МФО 834016, Банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 37868870, отримувач: Артемівське УК /м.Артемівськ/22030001, призначення платежу: судовий збір Апеляційний суд Донецької області (м.Маріуполь) ЄДРПОУ 02891428, підлягає стягненню судовий збір в розмірі 487 грн.20 коп.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_3», в особі його представника ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 лютого 2016 року змінити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_3» (ЄДРПОУ 00191129) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 2500 (дві тисячі пятсот) гривень, з утриманням з вказаної суми при виплаті передбачених законом податків та обовязкових платежів і зборів.

Виключити з рішення суду вказівку про задоволення позову про відшкодування моральної шкоди і про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_3» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 1000 гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_3» (ЄДРПОУ 00191129) на користь ОСОБА_2 відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 250 гривень та в дохід держави на розрахунковий рахунок 31212206780015, код бюджетної класифікації доходів: 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України)», МФО 834016, Банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 37868870, отримувач: Артемівське УК /м.Артемівськ/22030001, призначення платежу: судовий збір Апеляційний суд Донецької області (м.Маріуполь) ЄДРПОУ 02891428, судовий збір 487 гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді Л.І.Песоцька

ОСОБА_3