Ухвала суду № 56286424, 01.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/5459/15-ц Головуючий у І інстанції Нікушин В. В.Провадження № 22-ц/780/919/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 19 01.03.2016

УХВАЛА

Іменем України

01 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Гуля В.В.,

суддів: Білоконь О.В., Касьяненко Л.І.,

при секретарі: Яруну Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_5, Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, третя особа Публічне акціонерне товариство «Радикал Банк», про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним та скасування його державної реєстрації, -

в с т а н о в и л а:

позивач звернулася до суду із позовом, посилаючись на те, що між нею та ОСОБА_3 був укладений попередній договір від 10 травня 2012 року, відповідно до якого сторони домовилися укласти основний договір купівлі-продажу нежилого приміщення № 4, що знаходиться в місті Боярка, Києво-Святошинського району Київської області по вул. Білогородська, 51, що на праві власності належить цьому відповідачу.

З метою дійсного наміру на укладення основного договору позивач передала відповідачу частину грошових коштів в якості авансу. Ціна договору визначена у розмірі 880000 грн.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 03 липня 2014 року, оскільки основний договір від 10 травня 2012 року, що укладений між сторонами, у встановлений строк до 01 липня 2012 року укладено не було, передані за цим договором суми з врахуванням штрафних санкцій були стягнуті судом з ОСОБА_3 на користь позивача у розмірі 1395 527 грн.

Як стало відомо позивачу нежиле приміщення № 4, що знаходиться в місті Боярка, Києво-Святошинського району Київської області по вул. Білогородська, 51 відповідно до договору купівлі-продажу від 05 липня 2012 року ОСОБА_3 відчужила своїй донці ОСОБА_4

Вказаний правочин позивач просила визнати недійсним з підстав, передбачених ст. 234 ЦК України, як фіктивний правочин, вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, вважаючи, що вчинений він з метою ухилення від виконання рішення суду.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2015 року позов залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати в зязку з порушенням норм матеріального та процесуального права і позов задовольнити.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що власником приміщення № 4, що знаходиться в місті Боярка, Києво-Святошинського району Київської області по вул. Білогородська, 51 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.03.2008 року є ОСОБА_3

10 травня 2012 року був укладений попередній договір купівлі-провдажу вказаного вище нерухомого майна про те, що в строк до 01 липня 2012 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_3 відчужить на користь ОСОБА_2 приміщення № 4, що знаходиться в місті Боярка, Києво-Святошинського району Київської області по вул. Білогородська, 51.

В строк до 01 липня 2012 року основний договір купівлі-продажу між сторонами не укладений в звязку з чим рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 03 липня 2014 року з ОСОБА_3 стягнуто на користь позивача передані за попереднім договором купівлі-продажу від 10 травня 2012 року суми з врахуванням штрафних санкцій на суму 1395 527 грн.

05.07.2012 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_3 відчужила на користь ОСОБА_4 приміщення № 4, що знаходиться в місті Боярка, Києво-Святошинського району Київської області по вул. Білогородська, 51, право власності на яке зареєстровано набувачем 15.01.2013 року. На підставі договору від 05.07.2012 року ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_6 позику у розмірі 519350 грн. і в якості забезпечення виконання зобовязань відповідно до договору іпотеки від 05.07.2012 року приміщення № 4, що знаходиться в місті Боярка, Києво-Святошинського району Київської області по вул. Білогородська, 51, що було ще без державної реєстрації, обтяжила на користь заставодержателя ОСОБА_6

04.03.2013 року ОСОБА_4 отримала від ПАТ Радикал Банк кредит у розмірі 1700000 грн. (кредитний договір № КЛ-5364/1-980) і в якості забезпечення виконання зобовязань відповідно до договору іпотеки від 04.03.2013 року приміщення № 4, що знаходиться в місті Боярка, Києво-Святошинського району Київської області по вул. Білогородська, 51 передала в заставу цьому банку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела тих обставин, що спірний договір є фіктивним правочином.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.

Вбачається, що оспорюваний правочин є договором купівлі-продажу та є договором щодо нерухомого майна. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець передає або зобовязується передати майно у власність покупцю, момент набуття нерухомого майна встановлено ст. 334 цього Кодексу з моменту його державної реєстрації. Вбачається, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 05 липня 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_3 відчужила на користь ОСОБА_4 приміщення № 4, що знаходиться в місті Боярка, Києво-Святошинського району Київської області по вул. Білогородська, 51, 15.01.2013 року, остання набула право власності на це майно, яке було зареєстровано у встановленому законом порядку.

За це майно відповідно до п. 3 договору ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_4 грошову суму у розмірі 734711 грн.

Також вбачається, що ОСОБА_4 вчиняла дії щодо розпоряження свого майна передаючи майно двічі в іпотеку. Таким чином спірний правочин вчинено з наміром створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, оскільки ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно набула, а від так створила, передбачені законом правові наслідки для цього, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині. Посилання позивача на попередній договір купівлі-продажу, на спірний договір в частині його ціни та в частині дати укладення, не має правового значення для вирішення справи, оскільки відповідно до ст. 6 ЦК України сторони вільні в укладенні правочинів. Доводи апеляційної скарги про те, що гроші позивачу не повернуто стосується порядку виконання рішення суду відповідно до Закону України Про виконавче провадження.

Посилання на те, що договір укладений із студенткою, у якої не має грошей спростовується договором позики від 05 липня 2012 рокку, на підставі якого ОСОБА_4 узяла у ОСОБА_6 в борг 65000 доларів США, що еквівалентно 519350 грн., що майже відповідає ціні спірного договору.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді