Постанова № 56282216, 03.03.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"03" березня 2016 р. № 14323/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Сайко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідеркорм" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішеня ,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідеркорм" до Державної податкової служби у Харківській області, Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування рішеня. У своєму позові позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001300221 від 19.09.2012 року.

В обґрунтування позову зазначено, що згідно податкового повідомлення-рішення № 0001300221 від 19.09.2012р. позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 607805,0 грн.

Позивач з зазначеним податковим повідомленням-рішенням № 0001300221 від 19.09.2012 року не погоджується, вважає його незаконним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Судом встановлено, що працівниками Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби 31.08.2012р. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питання підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "ЕН ДЖІ КОНСАЛТАНТС" за період лютий 2012 року, відображених позивачем в податковій декларації з ПДВ за березень 2012 року.

За наслідками перевірки складено акт від 03.09.2012р. № 2825/22-407/37457877 (а.с. 10-19 том 1), висновками якого встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами чинного законодавства України у перевіреному періоді; порушення ч. 1,5 ст. 203, 215, п.1 ст. 2016, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з зазначеними в розділах 3.1,.3.2 акту перевірки підприємствами. Також згідно висновків акту встановлено порушення позивачем ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п. 6 ст. 8 п.1 та п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05.06.1995р. за № 168/704 щодо необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах реальним обставинами; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та п. 44.1 ст. 44 з п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем зайво включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання робіт (послуг) у ТОВ "ЕН ДЖІ КОНСАЛТАНТС" в розмірі 486244,08 грн.

За висновками акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0001300221 від 19.09.2012р.

Висновки відповідача, викладені у акті перевірки, ґрунтуються на тому, що від ДПІ у Печерському районі м. Києва надійшов акт від 06.06.2012р. № 1713/22-4/35534650 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ЕН ДЖІ КОНСАЛТАНТС" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Компанія Лігрос-ЛТД" за період з 01.01.2012р. по 31.01.2012р. та з ТОВ "Карбонові технології" за період з 01.02.2012р. по 28.02.2012р.. На підставі даних акту від 06.06.2012р. № 1713/22-4/35534650 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ЕН ДЖІ КОНСАЛТАНТС" відповідач дійшов висновку про відсутність у ТОВ "ЕН ДЖІ КОНСАЛТАНТС" об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям в розумінні ст. 22, ст. 185 Податкового кодексу України, а правочини укладені без мети настання реальних наслідків.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задовленню.

Обов'язковий бухгалтерський, податковий, аналітичний облік на ТОВ «ЛІДЕРКОРМ» складається на підставі первинних документів, а саме: оборотно-сальдовi вiдомостi, аналізи рахункiв, карточки субконто постачальників, покупців, товарно-матеріальних цінностей, Довідок та інше, декларації, фінансові та податкові звіти. Облік кількості та вартості товару на підприємстві відображається на рахунку 281 «Товари на складі», облік вартості товару на рухунку 281 відображається без ПДВ ( згідно Порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку).

Товар - монокальційфосфат мішки та біг-беги (МКФ) ТОВ «ЛІДЕРКОРМ» отримував від ООО «Балаковские минеральные удобрения» Росія за Контрактом №398/БМУ/ЛИД/11-03-092 від 22.03.11. Товар- метіонін кормовий ТОВ «ЛІДЕРКОРМ» отримував від ОАО "Волжский оргсинтез" Росія за Контрактом №48-161 від 23.03.11. (т. 1 а.с. 135, а.с. 171-175, а.с. 153-170, а.с. 179-2020).

Матеріали справи містять первинні документи, що підтверджують отримання товару - метіоніну монокальцийфосфат, відносно якого ТОВ «Лідеркорм» від ТОВ "ЕН ДЖІ КОНСАЛТАНТС» були отримані послуги.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ "ЕН ДЖІ КОНСАЛТАНТС" згідно з умовами договору про надання послуг № 01/02 від 01.02.2012 р. - надалі Договір (т. 1 а.с. 77-79). За умовами договору Виконавець повинен виконати всі завантажувально розвантажувальні роботи ( послуги), а виконавець провести оплату.

Наявність зазначеного договору та його належне документальне складання сторонами у справі не заперечується. В матеріалах справи маються копія акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р. (а.с. 81 том 1), згідно якого сторонами прийнято робіт на загальну суму 2917464,48 грн. Роботи сплачено простими векселями. Зазначений порядок проведення розрахунків узгоджується з приписами ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" та не суперечить умовам договору надання послуг №01/09 від 01.09.2011 в частині проведення розрахунків між сторонами.

ТОВ "ЕН ДЖІ КОНСАЛТАНТС" на адресу позивача виписано податку накладну від 29.02.2012р. № 22926 (а.с. 80 том 1) на загальну суму 2917464,48 грн., в тому числі ПДВ 486244,08 грн., наявність якої та належне документальне оформлення сторонами у справі також не заперечується. Суми податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній включені до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ. Згідно п.1.1. Договору визначено, що послуги надаються за місцем розташування складських приміщень позивача. Факт оренди даних приміщень підтверджено договорами суборенди, що містяться в матеріалах справи ( т.1 а.с. 57-62).

Господарські операції між позивачем та його контрагентом відображені в бухгалтерському обліку та містять в собі підтвердження факту надання послуг та оплати за отримані послуги, про що свідчать оборотно сальдові відомості, картки рахунків, доповідна записка директора ТОВ «Ен Джи Консалтанс» щодо переліку осіб, що проводять роботи за укладеним договором ( т. 1 а.с. 182).

В ході розгляду справи судом було встановлено, що всі первинні та бухгалтерські документи, що відображають реальність правочину між ТОВ Лідеркором та ТОВ "ЕН ДЖІ КОНСАЛТАНТС" були надані позивачем під час перевірки.

Суд зазначає, що в судовому засіданні відповідачем згідно положень ст. 71 КАС України не зазначено які саме первинні бухгалтерські документи не відповідають вимога чинного законодавства України та не надані під час перевірки.

Також судом встановлено, що у подальшому товар, що отриманий за контрактами ЗЕД, був реалізований покупцям: ТОВ «Свинокомплекс «Савинський», ТОВ «Волноваський комбінат хлібопродуктів», ТОВ «Камянець-Подільсткій комбікормовий завод», ТОВ «Сіб-Агро», ТОВ «Атахофабрика «Поділля», ТОВ «Торговий дім «Седа», ПАТ «Полтавська Птахофабрика», ТОВ «Українське зерно», ТОВ «Перше травня комбікормовий завод», ТОВ «Рогатин-корм», ПП «Агросвіт-2009», ТОВ «Дербі», ТОВ «Коибікормовий завод «Феоніс», ТОВ «Дербі», ТДВ «Роздільнянський агропостачсервіс» відповідно до договорів поставки, специфікацій та додаткових угод. Матеріали справи згідно даних угод містять податкові накладні, видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, первинні документи на транспортування товарів до покупців, а саме: договори-заявки на перевезення, акти надання послуг з перевезення, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні .Дані документи відображають подальший рух товарно-матеріальних цінностей.

У лютому 2012 року реалізація товару здійснювалася підприємствам України на загальну суму з ПДВ 12614712,50 грн., що також підтверджується наданою оборотно-сальдовою відомостю по рахунку 361 Розрахунки з покупцями за лютий 2012 року метіонін у кількості 132,825 тн. на суму без ПДВ 4213418,08 грн. та монокальцийфосфат мішки у кількості 391,750 тн. на суму без ПДВ 1806353,14 грн., та монокальцийфосфат біг-беги у кількості 219,20 тн. на суму без ПДВ 988829,28 грн.

Господарські операції позивача призвели до зміни в структурі активів платника податків, підтверджують наявність у позивача ділової мети у придбанні розглядуваних послуг, дійсного руху активів у процесі виконання поставки та підтверджують прямий зв'язок з конкретними заявленими покупцями, а відтак вважаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В матеріалах справи відсутні дані про те, що ТОВ "ЕН ДЖІ КОНСАЛТАНТС" станом на 01.02.2012 року знаходиться у стадії припинення або банкрутства, має податковий борг, не зареєстровано платником податку на додану вартість. Зазначені обставини свідчать про прояв позивачем розумної обережності при укладенні договору з ТОВ «ЕН ДЖІ КОНСАЛТАНТС». Відсутні в матеріалах справи, а також не надані докази щодо сумнівної ділової репутації, платоспроможністі контрагента - ТОВ «ЕН ДЖІ КОНСАЛТАНТС», стосовно ризиків невиконання зобов'язань. Більш того, первинні документи свідчать про виконання сторонами зобовязнь за договором від 01.02.2012 року, відсутні будь-які претензій стосовно невиконання зобов'язань.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Отже, згідно вказаної правової норми, первинні документи по відображенню господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Матеріалами справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат, відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Доказів зворотного судовим розглядом справи не встановлено.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

В даному випадку виконання угоди між позивачем та ТОВ «ЕН ДЖИ КОНСАЛТІНГ» підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи, отже, можливо зробити висновок, що витрати з оплати виконаних робіт (отриманих послуг) вірно віднесено до валових витрат позивача.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 ПКУ ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ( п. 198.6 ст. 198 ПКУ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному с. 183 цього розділу. Входячи з приписів Податкового кодексу України, відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновок акта перевірки його контрагента без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що твердження податкового органу про відсутність факту виконання робіт (послуг) спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд зазначає, що з огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення ТОВ Лідеркорм права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання.

Відповідач, в силу приписів ч.2 ст. 71 КАС України не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що правова позиція відповідача щодо нікчемності угоди є безпідставною, оскільки укладений договір виконано з боку ТОВ Лідеркорм в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнано, що в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, а отже податкове повідомлення-рішення № 0001300221 від 19 вересня 2012 року винесено Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківській області ДПС з порушенням норм чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідеркорм" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішеня - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківській області ДПС № 0001300221 від 19 вересня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 04 березня 2016 року.

Суддя Спірідонов М.О.