Ухвала суду № 56279406, 01.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 року м. Київ К/800/39400/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року у справі № 804/2177/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітас» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2014 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій ДПІ щодо невизнання податковою декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року; скасування рішення ДПІ № 1178/10/0462-18-02-25 від 22.01.2014, за яким декларація з податку на додану вартість за грудень 2013 року не вважається податковою звітністю; зобов'язання ДПІ прийняти зазначену податкову декларацію з додатками датою її фактичного отримання - 14.01.2014, відобразити показники даної податкової декларації в картці особового рахунку платника податків та у десятиденний строк з дня отримання судового рішення подати звіт про його виконання.

На обґрунтування позову зазначило, що подана Товариством податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2013 року відповідає вимогам ст. 48 Податкового кодексу України. Анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та виключення його з реєстру платників податку на додану вартість не є законною підставою для невизнання податковою декларації з податку на додану вартість, оскільки податковим законодавством не передбачено таких підстав.

8 квітня 2015 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позов задоволено частково.

Дії ДПІ щодо невизнання податковою декларації Товариства з податку на додану вартість за грудень 2013 року визнані протиправними; рішення ДПІ № 1178/10/0462-18-02-25 від 22.01.2014, за яким декларація Товариства з податку на додану вартість за грудень 2013 року не вважається податковою звітність скасоване; зобов'язано ДПІ прийняти податкову декларацію Товариства з податку на додану вартість за грудень 2013 року з додатками датою її фактичного отримання - 14.01.2014 і зобов'язано ДПІ відобразити в картці особового рахунку з податку на додану вартість Товариства показники, зазначені в декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року.

26 серпня 2015 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2015 року змінена, доповнена її резолютивна частина змістом: «В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено».

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, Товариством була подана до ДПІ податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2013 року.

22 січня 2014 року ДПІ прийняла рішення № 1178/10/0462-18-02-25 щодо не прийняття податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за грудень 2013 року.

5 березня 2014 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року, рішення ДПІ № 1001/10-04-62-18-02-43 від 19.11.2013 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства визнане протиправним та скасоване.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 48.2 ст. 48 Податкового кодексу України обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Відповідно до п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Згідно з п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Таким чином, п.,п. 48.3, 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України передбачений вичерпний перелік обов'язкових реквізитів за наявності яких, остання приймається податковим органом.

Відповідно до п. 1 розд. 2 Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів №765 від 5.12.2013 (далі - Порядок) з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Згідно з п. 11 розд. 2 Порядку форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки. Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати. На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та передоплатою.

Пунктом 4 розділу ІІІ Порядку визначено, що нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації. Нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

Таким чином, наслідком подачі податкової звітності платником податків з урахуванням її відповідності всім обов'язковим вимогам до такої звітності, належного підписання відповідними посадовими особами є відображення в інтегрованій картці платника податків відповідних податкових зобов'язань, задекларованих у поданій звітності.

Суди обґрунтовано зазначили, що оскільки рішення ДПІ № 1001/10-04-62-18-02-43 від 19.11.2013 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства визнане протиправним та скасоване податковий орган неправомірно відмовив Товариству у прийняті податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.