Постанова № 56279024, 04.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 березня 2016 року письмове провадження № 826/24156/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Планета Кіно» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2015 №№ 64326552210, 64226552210

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Планета Кіно» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.10.2015 №№ 64326552210, 64226552210.

З матеріалів справи вбачається, що позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та не погоджується з висновками акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту та витрат є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами. Подав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Подав через канцелярію суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з контрагентами, які, на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту та витрат. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

15 жовтня 2015 відповідачем на підставі акта перевірки № 410/26-55-22-10/36757206 від 02.10.2015, прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- 64226552210, яким позивачу за порушення п.п. 198.1, 198.3, 198.6, 200.1, 201.4, 201.10 ПК України зменшену суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 620075 грн.;

- 64226552210, яким позивачу за порушення п.п. 138.2, 139.1.9 ПК України зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 533 425 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, зменшення сум від'ємного значення ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ «Союз-Будсервіс», ТОВ «Айтекс», ТОВ «Авіста Тпт».

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, встановлена контролюючим органом на підставі інформації АІС «Податковий блок», згідно якої у контрагентів позивача відсутні господарсько-виробничі та трудові ресурси для провадження господарської діяльності.

Враховуючи зазначені обставини, контролюючий орган дійшов переконання, що надані позивачем до перевірки документи не дають можливості встановити реальність здійснення господарських операцій та правомірність формування показників податкової звітності.

Інших обставин зменшення позивачу сум від'ємних значень з ПДВ та податку на прибуток, акт перевірки в собі не містить.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Між ТОВ «ПЛАНЕТА КІНО» (Замовник) та ТОВ «СОЮЗ-БУДСЕРВІС» (Підрядник) укладено Договір № 20/11-СБ від 20.11.2013, згідно якого Підрядник зобов'язується виконати роботи з оздоблення приміщень у приміщеннях зони кінотеатрів, кафе, ресторанів, розташованих на позн. 31.200; 35.850 «Торговельно-офісного комплексу з об'єктами громадського призначення та паркінгом за адресою Спортивна площа, 1 - А у Печерському районі м. Києва» (ТРЦ «ГУЛІВЕР»), а Замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи у порядку, передбаченому Договором, та оплатити їх на умовах та у порядку, передбачених у додаткових угодах до Договору. Конкретні види Робіт, які підлягали виконанню Підрядником, порядок та умови їх виконання, визначені Сторонами у додаткових угодах до Договору № 1 - № 10.

Згідно ст. 7 «Порядок приймання-передачі робіт» Договору, після виконання кожного етапу Робіт Підрядник пред'являє Замовнику і передає йому результат Робіт за Актом приймання-передачі Робіт (за нетиповою формою КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних Робіт (за формою КБ-3). Згідно до п. 7.3. Договору Факт виконання Робіт підтверджується виключно Актом приймання-передачі Робіт та Довідкою про вартість Робіт, які повинні бути підписані обома сторонами та скріпленими печатками сторін.

Виконання договору підтверджується копіями належним чином оформлених актів приймання будівельних робіт (а.с. 196-250 Том І; а.с. 1-20 Том ІІ).

Проведення позивачем оплати за виконані будівельні роботи підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 21-50 Том ІІ). Слід зазначити, що факт перерахування кошті позивачем на користь ТОВ «Союз-Будсервіс» відповідачем не заперечується, внаслідок чого суд приймає платіжні доручення як належні докази оплати робіт за договором.

Податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 226-232, 244-248 Том ІІІ; а.с. 1-62 Том IV).

18 жовтня 2013 між ТОВ «ПЛАНЕТА КІНО» (Замовник) та ТОВ «АЙТЕКС» (Підрядник) укладено Договір підряду № 18/10-АИ (на виконання підрядних робіт), згідно якого Підрядник зобов'язується виконати і здати в установлений термін будівельні роботи в приміщеннях кінотеатрів, кафе, ресторанів на позн. 31.200; 35,850, що знаходяться в Блоку № 1 Торговельно-офісного комплексу з об'єктами громадського призначення та паркінгом на Спортивній площі, 1-А у Печерському районі м. Києва, а Замовник зобов'язується надати Підрядникові фронт робіт, прийняти належно виконані роботи та оплатити їх згідно Договору.

Після завершення виконання всіх робіт Підрядник зобов'язаний проінформувати Замовника про готовність Приміщень, підготувати та підписати Акт приймання-передачі робіт наданими Підрядником.

Виконання договору підтверджується копіями належним чином оформлених: актів приймання виконаних робіт (а.с. 156-266 Том ІІ), протоколів погодження договірної ціни та кошторисів (а.с. 114-155 Том ІІ), актів огляду прихованих робіт (а.с. 1-31 Том ІІІ).

Проведення позивачем оплати за виконані роботи підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 32-53 Том ІІІ). Факт перерахування коштів позивачем на користь ТОВ «Союз-Будсервіс» відповідачем не заперечується, внаслідок чого суд приймає платіжні доручення як належні докази оплати робіт за договором.

Податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 219-225, 233-235 Том ІІІ; а.с. 63-89 Том IV).

Між ТОВ «АВІСТА ТПТ» (Постачальник) та ТОВ «ПЛАНЕТА КІНО» (Покупець), укладено Договір поставки № 09/10/2013 від 09.10.2013, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Обладнання Ді-Бокс, а також силами Постачальника провести установку (монтаж) та шеф-монтаж Обладнання Ді-Бокс для кінозалів та додаткового обладнання до нього, виробника компанії «Ді-Бокс».

Згідно п. 1.2. Договору сторони встановлюють в окремому Додатку, який є невід'ємною частиною Договору: найменування, кількість, комплектність, схема установки, додаткове обладнання, вартість, строк поставки та інші істотні умови.

Згідно Договору асортимент, якість, комплектність та кількість обладнання визначаються в належним чином оформлених видаткових накладних. Роботи по монтажу обладнання підтверджуються підписаними сторонами Актами виконаних робіт.

На підтвердження належного виконання умов Договору зі сторони ТОВ «АВІСТА ТПТ», позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірені копії видаткової накладної № АВ-С0100 від 02.12.2013 та акти виконаних робіт № АВ-0000112 від 02.12.2012, № АВ-0000002 від 07.02.2014.

Оплата за даним договором підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 190-193 Том ІІІ).

Податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних (а.с. 236-238 Том ІІІ).

В підтвердження господарської необхідності укладення договорів з зазначеними вище контрагентами позивач зазначив, що ТОВ «ПЛАНЕТА КІНО» після укладання з ТОВ «ТРИ О» Договору оренди № 5-0 від 14.10.2013 розпочало адаптаційні роботи з будівництва кінотеатру, кафе, барів, санвузлів, кінопроекційної, офісних приміщень на 7-ому, 8-ому поверхах ТРЦ «Гулівер, який знаходиться за адресою: м. Київ, Спортивна площа, 1-А, - для подальшого використання таких приміщень в підприємницькій діяльності ТОВ «ПЛАНЕТА КІНО», основним видом діяльності якого є демонстрування фільмів у кінотеатрах.

Так як ТОВ «ПЛАНЕТА КІНО» не є будівельною організацією, то для виконання робіт з будівництва і укладались відповідні договори з спірними контрагентами.

При цьому, позивач також зазначив, що технічний нагляд за будівельними роботами виконувався згідно до Договору № 15/08-ТН (про надання послуг з технічного нагляду) від 15.08.2013 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, який діяв на підставі ліцензії Серія НОМЕР_1 Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю та кваліфікаційного сертифікату інженера технічного нагляду серія НОМЕР_2 виданого Архітектурно-будівельною атестаційною комісією інженерів технічного нагляду Міністерства регіонального розвитку та будівництва України.

Авторський нагляд за проведенням будівельно-монтажних та оздоблювальних робіт виконувався згідно Договору № Г-001/2012 (на виконання проектних робіт) від 01.10.2012 суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вважає за необхідне відзначити, що до перевірки, як і до матеріалів даної справи, позивачем було надано ідентичні документи на підтвердження спірних господарських операцій, що підтверджується актом перевірки.

При цьому, не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. "а" ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні ч.4 ст. 70 КАС України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, внаслідок чого, на думку ДПІ, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до доходу та витрат.

При цьому, твердження суду про наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень щодо неправомірної поведінки контрагентів позивача ґрунтується на тому, що оскільки представником відповідача не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, якими б контрагентам позивача збільшувались суми грошових зобов'язань по ПДВ та прибутку, то доводи, викладені в акті перевірки позивача, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві від 15.10.2015 №№ 64326552210, 64226552210.

3. Стягнути судові витрати в сумі 17302 (сімнадцять тисяч триста дві) грн. 50 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Планета Кіно» (код ЄДРПОУ 36757206) шляхом їх безспірного списання з рахунків ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві, за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.О. Арсірій