Ухвала суду № 56278318, 02.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Справа № 876/5802/15 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновська Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Львові про зобов'язання вчинити дії, стягнення заборгованості,

встановив:

У квітні 2015 року позивач УПФ України у Залізничному районі м. Львова звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача відділення ВД ФСНВ України в м.Львові, в якому просив: 1) зобов'язати відповідача прийняти суму у розмірі 851,24 грн. до відшкодування витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва за період з 01.11.2014 р. по 31.12.2014 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3; 2) стягнути з відповідача суму на виплату пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва за період з 01.11.2014 р. по 31.12.2014 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Відповідач позовних вимог не визнав, подав письмові заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнено з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Львові на користь УПФ України у Залізничному районі м.Львова суму на виплату пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва за період з 01.11.2014 року по 31.12.2014 року: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в розмірі 851,24 грн.. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

З цією постановою суду не погодився відповідач відділення ВД ФСНВ України в м.Львові та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що при винесенні постанови судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, не досліджено докази, висновки викладені у постанові не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального і процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що відповідно до ст.ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» умовою відшкодування пенсій по інвалідності за рахунок коштів Фонду є те, що особи, з якими стався нещасний випадок, повинні бути застраховані в системі загальнообов'язкового соціального страхування України. Підставою для надання послуг і проведення виплат мають бути належним чином оформлені та передані до Фонду документи. Зазначає апелянт, що судом першої інстанції не враховано, що роботодавцями до Фонду не були передані документи по ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, тому особові справи по них не сформовані. Крім цього, згідно актів про нещасні випадки, зазначені особи отримали травми за межами України та до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності». Таким чином, вважає апелянт, що у відповідача відсутні правові підстави для здійснення відшкодування Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

За наслідками апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що така апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що УПФ України у Залізничному районі м. Львова склало акти щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за листопад-грудень 2014 року (а.с. 8-18).

Також встановлено, що відповідач відмовився у встановлені строки прийняти до відшкодування понесені позивачем вказані вище витрати на виплату і доставку пенсій громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну за період листопада-грудня 2014 року, на загальну суму 851,24 грн. (а.с. 5-7).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Відповідно до даної статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, не передбачено такого способу захисту прав позивача, як зобов'язання підписати акт щомісячної звірки витрат, прийняти до заліку та включити в акти звірки взаєморозрахунків суму витрат за особовими справами потерпілих.

Зокрема, згідно п.5 вказаного Порядку, органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.

Відповідно до п.6 Порядку, головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі поданих актів узагальнюють і узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

На підставі вищевказаної Довідки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду (п.7 Порядку).

За таких обставин, у випадку відсутності з боку відповідача згоди на прийняття до заліку виплачених сум пенсії і понесених витрат та включення осіб в списки на відшкодування до щомісячних актів звірок виплачених сум, у судовому порядку можуть вирішуватися вимоги про стягнення відповідних сум.

У зв'язку із цим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання відповідача прийняти до відшкодування понесені позивачем витрати на виплату і доставку пенсій.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Так, статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР (далі -Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ).

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ, за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надається, зокрема, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Отже, пенсія по інвалідності потерпілому є страховою виплатою, яка виплачується застрахованій особі у разі настання страхового випадку.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року №1105-ХIV (далі - Закон №1105-ХІV), яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат. Аналогічне правило закріплено пунктом 5 частини першої статті 24 Закону №1105-XIV.

Відповідно до статті 21 Закону №1105-XIV пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання входить до переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Частиною другою статті 2 Закону №1105-XIV встановлено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Правове регулювання питань відшкодування шкоди потерпілим, які отримали каліцтво за межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання, і не є застрахованими в Україні, здійснюється у відповідності до Міжнародної Угоди, підписаної 09 вересня 1994 року державами колишнього Союзу РСР, країнами СНД.

Відповідно до ст. 2 вказаної Угоди відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті, проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалось на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Згідно з Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Вказана Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Статтею 3 Угоди передбачено, що усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону.

Таким чином, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав-учасниць Угоди.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладену, зокрема у постановах від 31 березня 2015 року №21-2а15, від 19 травня 2015 року №809/3395/13-а, від 19 травня 2015 року №21-241а15.

Суд апеляційної інстанції також вважає безпідставними покликання апелянта на те, що особові справи потерпілих та акти розслідування трудового каліцтва або професійного захворювання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 встановленої форми відділенню Фонду не подавалися, оскільки чинним законодавством чітко визначено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків є страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції про стягнення з відділення ВД ФСНВ України в м.Львові витрати на виплату та доставку пенсій, призначених по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з за період з 01.11.2014 року по 31.12.2014 року включно в розмірі 851,24 грн..

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції об'єктивно і повно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому немає підстав для скасування оскарженої постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Львові - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Львові про зобов'язання вчинити дії, стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 04.03.2016 року.