Рішення № 56272392, 01.03.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/13296/14-ц 01.03.2016 01.03.2016 01.03.2016

Провадження №22-ц/784/534/16

Справа № 490/13296/2014-ц Головуючий у 1-й інстанції Гуденк О.А.

Провадження № 22ц- 784/534/16 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Категорія 39

Рішення

Іменем України

01 березня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем Горенко Ю.В.,

за участю:

- позивачки ОСОБА_2,

- представника позивача ОСОБА_3,

- відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

- представника відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 листопада 2015 року за позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування.

Позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер батько її неповнолітнього сина ОСОБА_7 - ОСОБА_8

Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді транспортного засобу марки ВАЗ 2109 р/н НОМЕР_1 та гаражів, що розташовані у автогаражному кооперативі «Прометей» в м. Миколаєві.

Спадкоємцями майна є неповнолітнії син ОСОБА_7, дружина ОСОБА_4 та мати померлого ОСОБА_5

ОСОБА_5 відмовилася від спадщини на користь ОСОБА_7, який разом із ОСОБА_4 в нотаріальній конторі отримали свідоцтво про право на спадщину на частину спадкового майна.

Проте на транспортний засіб та гараж у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом було відмовлено, оскільки правовстановлюючі документи на транспортний засіб знаходяться у ОСОБА_4, а гаражі не були зареєстровані за його батьком у встановленому законом порядку.

Посилаючись на наведене, позивачка з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати за ОСОБА_7 право власності на 2/3 частки транспортного засобу марки ВАЗ 2109 р/н НОМЕР_1 2006 року випуску, що належав його батьку ОСОБА_8, а також 1/3 частки прав та обов'язків забудовника та прав власності на будівельні матеріали, які були використані в процесі будівництва гаражу НОМЕР_4, що знаходиться в автогаражному кооперативі «Прометей» по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 листопада 2015 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 2/3 частки на транспортний засіб марки ВАЗ 2109 9020, р/н НОМЕР_2 2006 року випуску та право власності на 1/3 частку прав та обов'язків забудовника та прав власності на будівельні матеріали, які були використані при будівництві гаражу НОМЕР_4, що розташований в автогаражному кооперативі «Прометей» по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав.

Ухвалюючи у справі судове рішення, суд виходив із наявності правових підстав для задоволення позову.

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна.

Із матеріалів справи вбачається що ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином померлого ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_8 помер.

Із заявами про прийняття спадщини до Новоодеського районного нотаріального округу Миколаївської області звернулися дружина померлого - ОСОБА_4, син померлого - ОСОБА_7, а мати померлого ОСОБА_5 - із заявою про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_7

13 червня 2014 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2

В цей же день ОСОБА_7 також було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 частки вказаної квартири.

Постановою від 13 червня 2014 року приватним нотаріусом Новоодеського районного нотаріального округу ОСОБА_7 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки спадкоємцем не надано оригінал правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності спадкодавця ОСОБА_8 на транспортний засіб марки ВАЗ 2109 р/н НОМЕР_1 2006 року випуску.

Відповідно до гл.7 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину надається громадянам за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Частиною ч. 1 ст. 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно роз'яснень, що містяться в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто, звернення до суду може мати місце в разі відмови нотаріусом в видачі свідоцтва з таких підстав, які унеможливлюють їх видачу.

Із змісту позовної заяви ОСОБА_7 видно, що оригінал правовстановлюючого документу на транспортний засіб, що є необхідним для оформлення спадщини є в наявності, але його утримує відповідачка ОСОБА_4

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 підтвердила, що оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на спірний автомобіль є в наявності та у неї він не вимагався нотаріусом та позивачем.

Отже, наведене свідчить про те, що можливість отримання свідоцтва про право власності в порядку спадкування в нотаріальній конторі не втрачена і для цього наявні відповідні для одержання сторонами свідоцтв про право на спадщину в нотаріальній конторі необхідні умови, а саме такі свідоцтва можуть бути видані в разі надання зазначеного оригіналу правовстановлюючого документу на автомобіль НОМЕР_3 2006 року випуску.

Тому відсутні підстави вважати, що спадкові права позивача є порушеними.

Крім того, за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права судом лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 3 ЦПК України).

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Позивач в установленому законом порядку прийняв спадщину, що відкрилася після смерті його батька ОСОБА_8 , отже майно, що увійшло до складу спадщини, належить йому з дня відкриття.

Відповідно до ст.. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В матеріалах справи відсутні відомості, що право власності спадкодавця або позивача на спірний транспортний засіб будь - ким не визнається або оспорюється.

За такого відсутній спір про право позивача на вказане спадкове майно, а тому суд помилково вважав, що є підстави для задоволення позову в цій частині.

Щодо задоволення позову в частині визнання за ОСОБА_7 в порядку спадкування за законом права власності на 1/3 частку прав та обов'язків забудовника та права власності на будівельні матеріали, які були використані при будівництві гаражу НОМЕР_4, то колегія виходить з такого.

Як зазначалося вище, відповідно до вимог ч. 1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до вимог ст..16 ЦПК України можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Обрання неналежного способу захисту може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Наполягаючи на задоволенні позову, позивач ставив питання про визнання за ним право власності на 1/3 частку прав та обов'язків забудовника та права власності на будівельні матеріали, які були використані при будівництві гаражу НОМЕР_4, в порядку спадкування.

Відповідно до ч.3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Отже, право власності на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення) майна, може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.

Пунктами 4.2; 4.4; Статуту АГК «Прометей» затвердженого протоколом № 1 загальних зборів АГК «Прометей» 06 лютого 2000 року та зареєстрованого реєстраційно - ліцензійною палатою Миколаївського виконкому у 2000 році визначено, що АГК отримує від міської ради народних депутатів м. Миколаєва в користування земельну ділянку для установки металевих або будівництва капітальних гаражів. Кожному члену кооперативу надається місце для установки металевого гаражу або будівництва капітального гаражу з метою його подальшої експлуатації.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 22 лютого 2007 року автогаражний кооператив «Прометей» є власником земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 площею 22364 кв.м з цільовим призначенням для обслуговування індивідуальних гаражів.

Як видно із матеріалів справи, гараж НОМЕР_4 є капітальною забудовою і знаходиться на вказаній земельній ділянці.

Згідно довідки №1 від 27 січня 2016 року наданої АГК «Прометей», гараж НОМЕР_4 був придбаний 02 листопада 2005 року ОСОБА_8 у ОСОБА_9, а забудовником цього гаражу з 1996 року являвся ОСОБА_10

З виписки із протоколу №3 правління АГК «Прометей» від 20 січня 2005 року ОСОБА_8 з 2005 року був прийнятий в члени гаражного кооперативу у зв'язку з придбанням ним гаражів НОМЕР_4 та НОМЕР_5 у цьому кооперативі.

Наведені обставини свідчать про те, що спірний гараж є капітальною забудовою, його будівництво відбувалося на відведеній для цього АГК «Прометей» земельній ділянці колишнім його членом та на законних підставах. За життя ОСОБА_8 придбав вказаний гараж від попереднього власника, який його збудував, а тому він не є самочинним.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність» (який регулював відносини щодо права власності на час набуття ОСОБА_8 членства в АГК), член гаражного кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за гараж, наданий йому в користування, набуває права власності на це майно.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність» володіння майном вважається правомірним, якщо інше не було встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом.

Як роз'яснено в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 року №5 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів», член ГБК, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом.

Про це ж саме йдеться і у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику справах про спадкування», відповідно до якої у разі смерті члена житлово-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Таке не суперечить приписам ст. 19-1 Закону України від 2003 року «Про кооперацію» (чинного на час набуття ОСОБА_8 членства в АГК та придбання спірного гаражу) стосовно права члена кооперативу на розпорядження майном за згодою кооперативу, оскільки така згода необхідна лише у разі, якщо член кооперативу не повністю вніс пайовий внесок.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

Відповідно до п. 7.2;75 Статуту АГК «Прометей» при продажу гаражу членом АГК іншій особі, в правління надається письмова заява заінтересованих сторін. В разі смерті члена АГК, гараж що належав йому на праві власності успадковується відповідно до законодавства України. Спадкоємець має право користуватися гаражем при умові його членства в АГК.

Відповідно до положень ст..1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі на житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.

Оскільки за життя ОСОБА_8 набув право власності на гараж шляхом його викупу, тому на час його смерті у нього виникло на нього право власності з огляду на вищенаведені норми закону, а відтак спірний гараж є частиною спадкової маси, право на яку відкрилось після його смерті.

Відтак, спадкоємці померлого успадкували усі належні йому права та обов'язки у відповідних частках, оскільки за життя ОСОБА_8 не мав би перешкод у оформленні права власності на спірний гараж, а не права забудовника.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для захисту прав ОСОБА_7 в обраний ним спосіб є невірним.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував обставини справи, не звернув увагу на наведені положення Закону та не надав оцінки обраному позивачем способу захисту цивільного права, та помилково задовольнив позов.

У зв'язку із викладеним рішення суду в силу положень п. 4 ч. 2 ст.309 ЦПК України необхідно скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді :