Рішення № 56272393, 02.03.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/1921/15-ц 02.03.2016 02.03.2016

Провадження №22-ц/784/617/16

Справа № 486/1921/15-ц

Провадження № 22ц/784/617/16 Головуючий першої інстанції: Бобровський І.М. Категорія: 48 Доповідач апеляційної інстанції: Кутова Т.З.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

2 березня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі :

головуючої судді Кутової Т.З.,

суддів Мурлигіної О.Я., Буренкової К.О.,

із секретарем судового засідання: Богуславською О.М.,

за участю: представника позивача Коваль О.І. та представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 січня 2016 року, ухвалене за позовом

Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України», Банк)

до ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості за картковим рахунком, -

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2015 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості за картковим рахунком.

Позивач зазначав, що 7 лютого 2007 року сторони уклали кредитний договір на суму 1700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із щомісячною сплатою 20 % за користування кредитом і 35 % за перевищення витратного ліміту (овердрафт) та погашення кредитних коштів протягом 24 місяців. Оскільки відповідач не виконав вказані умови договору станом на 1 вересня 2015 року нарахована заборгованість в сумі 24427 грн. 99 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 5049 грн. 04 коп. та заборгованості за відсотками в сумі 19378 грн. 95 коп. Посилаючись на те, що в добровільному порядку заборгованість боржником не погашена, ПАТ «Ощадний банк України» просив стягнути вказану суму з відповідача.

В судовому засіданні позовні вимоги уточнено в частині зазначення складових суми боргу, так позивач просив стягнути 1050 грн. 40 коп. основного боргу за кредитом, 3102 грн. 10 коп. процентів, 8400 грн. 01 коп. проценти за користування кредитом понад двох періодів, а також 11875 грн. 34 коп. проценти за перевищення витратного ліміту.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 січня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Ощадний Банк України» просить вказане рішення суду скасувати, а по справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши докази у справі колегія суддів дійшла наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено в суді, що 7 лютого 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір про відкриття фізичній особі карткового рахунку та здійснення його розрахунково-касового обслуговування за дебетово-кредитною схемою.

За положеннями п.п. 1.2, 7.1, 7.2 вказаного договору позивач зобов'язаний відкрити відновлювальну кредитну лінію в розмірі 1700 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредит згідно графіку погашення суми кредиту та сплачувати щомісячно 20 % за користування кредитом строком не більше 31 дня, а за перевищення витратного ліміту - у розмірі 35 % річних (а.с. 5-14).

Погашення нарахованих процентів за користування кредитом здійснюється банком щомісячно 25 числа шляхом безготівкового списання коштів з карткового рахунку клієнта.

Загальними умовами виконання зобов'язань встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Аналогічні положення містяться і в спеціальній нормі ст.1049 ЦК України, яка передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі. Визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На виконання умов вказаного договору Банк в період з березня 2007 року по жовтень 2008 року надав ОСОБА_5 кредитні кошти, а відповідачем здійснювалось періодичне їх повернення (а.с. 17, 64,).

В подальшому в порушення умов договору та вимог закону, відповідач не здійснював щомісячні платежі у встановленому розміру, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

Так згідно з наданим розрахунком Банком заборгованість становить 24 427,99 грн., з яких 1050, 40 грн. основного боргу, 3102, 10 грн.- відсотки, 8400, 15 грн. - плата за кредитом більше 2-х періодів-8400, 15 грн. та овердрафт-11875, 34 грн. (а.с. 64).

Відмовляючи в задоволенні позову районний суд виходив з того, що термін дії платіжної картки закінчився в березні 2009 року, а позов пред'явлено до суду 20 жовтня 2015 року, в зв'язку з чим позивачем пропущено встановлений законом трирічний строк звернення до суду про застосування якого просив відповідач, що виключає можливість задоволення позовних вимог.

Проте з таким висновком суду не можна погодитись в повній мірі, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Так, відповідно до положень ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки. Однак, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, як то встановлено положеннями ч. 1 ст. 264 ЦК України.

Із змісту розрахунку вбачається, що в графі «внесено на рахунок» відображені грошові кошти внесені відповідачем на погашення заборгованості. Так, після закінчення дії платіжної картки відповідачем здійснювались платежі на погашення кредитного боргу з травня 2010 року по квітень 2011 року , а також в жовтні 2013 року (а.с. 64, 108-111).

26 лютого 2014 року Банком було направлено листа - вимогу на ім'я відповідача щодо сплати ним заборгованості в сумі 23431 грн. 46 коп., яка відповідно до зворотного поштового повідомлення отримана особисто ОСОБА_5 (а.с. 19, 20).

24 березня 2014 року Банком складено протокол зустрічі з боржником , відповідно до якого ОСОБА_5 особисто зазначив, що борг визнає та з і травня зобов'язується здійснювати поступове його погашення (а.с. 15). Після зазначеної зустрічі, як слідує з розрахунку заборгованості, ОСОБА_5 починаючи з травня 2014 року здійснював періодичні погашення фактично по березень 2015 року.

Вчинення вказаних дій відповідачем свідчать про визнання ним наявності заборгованості за кредитними зобов'язаннями, що є підставою для переривання позовної давності.

Проте, районний суд зазначаючи формально, що позовна давність не переривалась не надав оцінки вказаним письмовим доказам, які надані позивачем та містяться в матеріалах справи та не навів будь-якої мотивації такому висновку, в порушення вимог ст. 212, п. 1, 2 ч. 1 ст. 214 ЦПК України.

Таким чином, враховуючи, що висновки районного суду про порушення позивачем строку позовної давності , не відповідають обставинам справи та здійсненні з порушенням норм процесуального права, відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, оскаржуване рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про стягнення з відповідача кредитної заборгованості.

Статтею 1048 ЦК України встановлено, що у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до уточненого розрахунку Банку, наданого ним в суді апеляційної інстанції з урахуванням Умов відкриття карткового рахунку та тарифів узгоджених сторонами та скріплених особистим підписом ОСОБА_5, сума заборгованості станом на серпень 2015 року складає 12241 грн. 21 коп. із яких 1511 грн. 05 коп. основний борг за кредитом, 8653 грн. 94 коп. заборгованість з овердрафту та 2076 грн. 22 коп. заборгованість за процентами по овердрафту (а.с.108-109).

Враховуючи наведене, стягненню на користь Банку з відповідача підлягає вказана сума із зазначеними складовими. Інших розрахунків відповідачем не надано та нарахування вказаних сум не спростовано.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України підлягає розподілу судові витрати, та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути 609 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 січня 2016 року скасувати, у справі ухвалити нове рішення.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором від 7 лютого 2007 року укладеним між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_5 в сумі 12241 грн. 21 копр., яка складається з 1511 грн. 05 коп. основного боргу за кредитом, 8653 грн. 94 коп. заборгованості з овердрафту та 2076 грн. 22 коп. заборгованості за процентами по овердрафту.

Стягнути на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» з ОСОБА_5 609 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді : Кутова Т.З.

Буренкова К.О.

Мурлигіна О.Я.