Ухвала суду № 56268561, 03.03.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 425/167/15-к

Провадження № 11-кп/782/25/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого-судді :Тополюк Є.В.

суддів : Курліщук Н.Є., Савича Ю.М.

при секретарі : Магомедова Ш.Х.

за участю прокурора : Черненко С.С.

обвинуваченого : ОСОБА_1

захисника обвинуваченого: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку Луганської області апеляційні скарги поданих адвокатом ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, прокурором Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури ОСОБА_3 на вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 23 грудня 2015 року по кримінальному провадженню № 12013030330002456, яким -

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, раніше не судимого, пенсіонера, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4;

засуджено:

- за ч. 2 ст. 382 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 800 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 13600 (тринадцять тисяч шістсот) грн. в дохід держави з позбавленням права обіймати керівні посади (з правом відкривати рахунки в банках) в підприємствах, які надають житлово-комунальні послуги, строком на 1 рік.

Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.

Також з ОСОБА_1 стягнуті процесуальні витрати за проведення експертизи в розмірі 245 грн. 70 коп. в дохід держави.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин:

Відповідно до контракту №6 від 09.04.2013 р., укладеного між виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради, в особі керівника ОСОБА_4 та ОСОБА_1, останнього наймано на посаду директора комунального підприємства «Житловий сервіс» Рубіжанської міської ради (далі КП «Житловий сервіс») на термін з 09.04.2013 року по 09.04.2014 року.

Відповідно до розпорядження міського голови м. Рубіжне Луганської області ОСОБА_4 №175-П від 09.04.2013 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора КП «Житловий сервіс» №30/13-К від 09.04.2013 року.

Згідно до наказу КП «Житловий сервіс» №30/13-К від 09.04.2013 року ОСОБА_1 приступив до виконання обовязків директора КП «Житловий сервіс» з 09.04.2013 року.

Відповідно до п. 6 ч. 2 «Права та обовязки сторін» контракту 36 від 09.04.2013 року керівник здійснює поточне (оперативне) керівництво підприємством, організовує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань підприємства, передбачених законодавством, статутом підприємства та цим контрактом. Відповідно до п. 13 ч. 2 «Права та обовязки сторін» контракту №6 від 09.04.2013 року керівник діє без довіреності від імені підприємства, представляє інтереси підприємства у взаємовідносинах з громадянами, юридичними особами, органами державної влади та управління, розпоряджається майном та коштами підприємства з дотриманням вимог, визначених законодавством, статутом підприємства іншими нормативно-правовими актами, може відкрити в банківських установах розрахункові та інші рахунки.

Директор КП «Житловий сервіс» ОСОБА_1, є посадовою особою, оскільки відповідно до примітки ст. 364 КК України здійснює виконання організаційно-розпорядчих функцій.

На примусовому виконанні у відділі ДВС Рубіжанського МУЮ перебуває зведене виконавче провадження № 32576512, в складі якого перебувають наступні виконавчі документи:

-виконавчий лист №2695 від 02.10.2008 року про стягнення з КП «Житловий сервіс» Рубіжанської міської ради на користь Держави 51,00 гривень;

-виконавчий лист №2а/1270/1494/2012 від 10.07.2012 року про стягнення з КП «Житловий сервіс» Рубіжанської міської ради на користь Рубіжанського міського центру зайнятості боргу в сумі 29379,87 гривень;

-судовий наказ №913/25/13-г від 22.02.2013 року про стягнення з КП «Житловий сервіс» Рубіжанської міської ради на користь ПП «Баланс» заборгованості в сумі 18231,83 гривень;

-ухвала суду №28/5014/1460/2012 від 13.07.2012 року про стягнення з КП «Житловий сервіс» Рубіжанської міської ради на користь ТОВ НВП «Зоря» суми 29387,73 гривень.

Таким чином, загальна сума заборгованості за вищезазначеними рішеннями суду «Житловий сервіс» Рубіжанської міської ради складає 77050,43 гривень.

На виконання вищезазначених рішень, ВДВС Рубіжанського МУЮ було накладено арешти на розрахункові рахунки КП «Житловий сервіс».

17.09.2013 р. директора КП «Житловий сервіс» ОСОБА_1 державним виконавцем ВДВС Рубіжанського МУЮ попереджено про відповідальність за ст. 382 КК України та ст.ст. 5, 12, 90 ЗУ «Про виконавче провадження» за невиконання вимог державного виконавця, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан підприємства та про відкриття нових рахунків.

Директор КП «Житловий сервіс» ОСОБА_1, будучи посадовою особою, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах КП «Житловий сервіс», використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, з метою невиконання рішень суду за зведеним виконавчим провадженням №32576512, в порушення вимог, передбачених ст.. 124 Конституції України ч. ч. 2, 4 ст. 52, ч. 6 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», 23.09.2013 року уклав з Публічним Акціонерним Товариством «Банк Форум» (далі ПАТ «Банк Форум») договір банківського рахунку № 1-61202/261545 23.09.2013 року, на підставі якого ПАТ «Банк Форум» було відкрито новий поточний розрахунковий рахунок КП «Житловий сервіс» за №26006300261545, код валюти рахунку 980.

25.09.2013 року між начальником Центру почтового звязку № 14 ЛД УДППЗ ОСОБА_5, ОСОБА_1 укладено додаткова угода №438 від 25.09.2013 року (додаток до договору доручення № 9 від 01.03.2012 року). В графі «Предмет угоди» зазначено, що у звязку зі зміною розрахункового рахунку КП «Житловий сервіс»,а саме рахунку №26006300261545 відкрито у ПАТ «Банк Форум», внести зміни до розділу договору №9 від 01.03.2012 року «ОСОБА_6 та банківські реквізити сторін», також у зазначені додатковій угоді мається відтиск печаті підприємства КП «Житловий сервіс» та підпис директора ОСОБА_1 в графі «Замовник».

Відповідно до договору доручення №9 від 01.03.2012 року Українське державне підприємство поштового звязку «Укрпошта», в особі начальника Центру поштового звязку №14 ЛД УДППЗ за дорученням КП «Житловий сервіс», в особі директора зобовязується через свої структурні підрозділи, які розташовані на території м. Рубіжне Луганської області, надавати послуги за житло з приймання платежів від фізичних осіб (населення), відповідно до Порядку приймання платежів обєктами поштового звязку УДППЗ «Укрпошта» затвердженого наказом УДППЗ «Укрпошта» від 25.08.2009 року №746.

14.10.2013 року, керуючись ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем ВДВС Рубіжанського МУЮ винесено постанову про арешт коштів КП «Житловий сервіс» Рубіжанської міської ради відкритих у ПАТ «Банк Форум» та направив її боржнику до відома, а також на виконання до банківської установи.

В результаті відкриття директором КП Житловий сервіс» ОСОБА_1 розрахункового рахунку № 26006300261545, в період часу з 23 вересня 2013 року по 04 листопада 2013 року, на вказаний рахунок надійшли грошові кошти на загальну суму 126493,68 грн. Дані кошти були витрачені керівництвом підприємства для ведення господарської діяльності даного підприємства.

29.10.2013 року директор КП «Житловий сервіс» ОСОБА_1, продовжуючи свій злочинний намір умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах КП «Житловий сервіс», використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, з метою невиконання рішень суду за зведеним виконавчим провадженням №32576512, в порушення вимог, передбачених ст.. 124 Конституції України, ч. ч. 2, 4 ст. 52, ч. 6 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», надав заяву до Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_7 «Приват Банк» (далі ПАТ КБ «Приват Банк») від 29.10.2013 року про відкриття наступних рахунків:»поточного», «карткового» та «рахунку для соціальних виплат», на підставі якої , відповідно до довідки ПАТ КБ «Приват Банк» №08.7.0.0.0/140311150913 від 11.03.2014 року, 30.10.2013 року ПАТ «Приват Банк»відкрито нові поточні рахунки КП «Житловий сервіс» за №26042053701283 рахунок для соціальних виплат, №26001053714835 поточний, №26051053705195 картковий, код валюти рахунку 980.

31.10.2013 року між начальником Центру поштового звязку №14 ЛД УДППЗ ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено додаткова угода (додаток до договору доручення №9 від 01.03.2012 року). В графі «Предмет угоди»зазначено, що у звязку зі зміною розрахункового рахунку КП «Житловий сервіс», а саме рахунку №26001053714835 відкритого у ПАТ КБ «Приват Банк», внести зміни до 10 розділу договору №9 від 01.03.2012 року «ОСОБА_6 адреса та банківські реквізити сторін», також у зазначеній додатковій угоді мається відтиск печаті підприємства КП «Житловий сервіс»та підпис директора ОСОБА_1 в графі «Замовник».

14.11.2013 року, керуючись ст. 52 Закону України «Про виконання провадження», державним виконавцем ВДВС Рубіжанського МУЮ винесено постанову про арешт коштів КП «Житловий сервіс» Рубіжанської міської ради, відкритих у ПАТ КБ «Приватбанк» та направив її боржнику до відома, а також виконання до банківської установи.

В результаті відкриття директором КП «Житловий сервіс» ОСОБА_1 розрахункового рахунку №26001053714835, в період часу з 30 жовтня 2013 року по 02 грудня 2013 року, на вказаний рахунок надійшли грошові кошти на загальну суму 45686,66 грн. Дані кошти були витрачені керівництвом підприємства для ведення господарської діяльності даного підприємства.

20.11.2013 року директор КП «Житловий сервіс» ОСОБА_1 продовжуючи свій злочинний намір, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах КП «Житловий сервіс», використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, з метою невиконання рішень суду за зведеним виконавчим провадженням № 32576512, в порушення вимог, передбачених ст. 124 Конституції України, ч. ч. 2, 4 ст. 52, ч. 6 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» уклав з Публічним Акціонерним Товариством ОСОБА_7 «Хрещатик» (далі ПАТ КБ «Хрещатик») договір банківського рахунку №26006001131028 від 20.11.2013 року, на підставі якого ПАТ КБ «Хрещатик» було відкрито новий поточний розрахунковий рахунок КП «Житловий сервіс» за №26006001131028, код валюти рахунку 980.

22.11.2013 року між начальником Центру почтового звязку №14 ЛД УДППЗ ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено додаткова угода (додаток до договору доручення №9 від 01.03.2012 року). В графі «Предмет угоди»зазначено, що у звязку зі зміною розрахункового рахунку КП «Житловий сервіс», а саме рахунку №26006001131028 відкрито у ПАТ КБ «Хрещатик», внести зміни до 10 розділу договору №9 від 01.03.2012 року «ОСОБА_6 адреса та банківські реквізити сторін», також у зазначеній додатковій угоді мається відтиск печаті підприємства КП «Житловий сервіс» та підпис директора ОСОБА_1 в графі «Замовник».

12.12.2013 року, керуючись ст.. 52 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем ВДВС Рубіжанського МУЮ винесено постанову про арешт коштів КП «Житловий сервіс» Рубіжанської міської ради відкритих у ПАТ КБ «Хрещатик» та направив її боржнику до відома, а також на виконання до банківської установи.

В результаті відкриття директором КП «Житловий сервіс» ОСОБА_1 розрахункового рахунку №26006001131028, в період часу з 30 листопада 2013 року по 21 січня 2014 року, на вказаний рахунок надійшли грошові кошти на загальну суму 231697,09 грн. Дані кошти були витрачені керівництвом підприємства для проведення господарської діяльності даного підприємства.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 просить вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 23.12.2015 року скасувати повністю і закрити кримінальне провадження у звязку з відсутністю в його діянні складу інкримінуємого кримінального правопорушення. Посилається на той факт, що суд не врахував та не надав оцінки зазначеному факту, що ОСОБА_1 хоч і відкривав рахунки у банках,однак безпосередньо грошовими коштами, які надходили на вказані рахунки не розпоряджався, оскільки знаходився на лікарняному. Розпорядженням вказаними грошовими коштами займалися особи, які виконували його обовязки.

Особливу увагу сторона захисту звертає на те, що всупереч ст. 290 КПК України сторона обвинувачення не здійснила відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту. У звязку з чим суд не мав право допустити відомості, що містяться в них, як докази.

При цьому сторона захисту вважає,що слідчий 23.10.2014 року не повідомив письмово сторону захисту про закінчення досудового розслідування і про відкриття сторонами матеріалів кримінального провадження та ввів в оману слідчого суддю про те,що відкриття доступу до матеріалів провадження було ще 17.06.2014 року, оскільки в матеріалах відсутній відповідний процесуальний документ з цього питання. Насправді слідчий всупереч вимогам ст.290 КПК України не відкривав матеріалів справи стороні захисту, він 3,4,5 і 6 листопада 2014 року виніс відповідні повідомлення про відкриття сторонам матеріалів кримінального провадження. (а.с.124-129 т.2) за ухвалою слідчого судді від 29.10.2014 року. (а.с.123 т.2)

Сторона захисту також вважає, що суд першої інстанції двічі відмовив в задоволенні її клопотання про визнання недопустимості відомостей,що містяться у матеріалах кримінального провадження, та які використовуються стороною обвинувачення , як докази, внаслідок того, що не було здійснення відкриття матеріалів у встановленому законом порядку, що істотно порушило права та свободи обвинуваченого, в перший раз не видаляючись до нарадчої кімнати, а в другий раз зазначив, що вирішіть його в нарадчій кімнаті під час постановлення вироку. Він зазначає, що у вироку суд не навів мотивів відхилення клопотання в частині не відкриття матеріалів захиснику.

На його думку, вирок підлягає скасуванню виходячи навіть з того, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено обґрунтований відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді.

Сторона захисту посилається на те, що на підготовчому судовому засіданні він у порядку п.2 ч.3 ст.314 КПК України заявив письмове клопотання у порядку ст.48 КК України про закриття провадження за обвинувачення ОСОБА_1 через те,що внаслідок зміни обстановки він перестав бути суспільно небезпечним. Суд розглянув його клопотання формально, не вирішивши його по суті, визнавши його передчасним.

Вдруге після початку судового розгляду у кримінальному провадженні він заявив мотивоване письмове клопотання в порядку ст.47 КК України про закриття провадження у звязку з передачею його на поруки трудовому колективу, у задоволенні якого також без належного обґрунтування було відмовлено.

ОСОБА_8 це, не бажання прокурора, підтримане судом,закрити провадження у справі, за наявності для цього законних підстав, передбачених ст.ст.47,48 КК України, згідно заявлених клопотань, викликало у стороні захисту обґрунтовані сумніві в неупередженості суду.

Ці сумніві були підкріплені та перерослі, на думку сторони захисту, в переконання, коли суд відмовив у задоволенні клопотання про визнання недопустимими докази у кримінальному провадженні внаслідок порушення вимог ст.290 КПК України.

На думку захисника, у справі присутні підстави для закриття судом провадження, а також для виправдання обвинуваченого .

Крім того, він посилається на те,що суд призначив обвинуваченому покарання завідомо непомірне, не врахував, що він з 18.12.2015 року вийшов на пенсію, має реальний дохід не більше 2500 грн. у місяць. У звязку з чим вирок суду, на думку сторони захисту, є явно несправедливим, до уваги прийняти суперечливі докази сторони обвинувачення.

Прокурор Рубіжанського відділу Сєвєродонецької прокуратури ОСОБА_3 не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого, просить вирок суду скасувати у звязку невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через мякість, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним за ч. 2 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі та позбавлення права займати керівні посади строком 1 рік. Відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України звільнити від основного покарання у вигляді 2 років позбавлення волі з іспитовим терміном 2 роки.

При цьому сторона обвинувачення посилається на те,що ОСОБА_1 призначене покарання у виді штрафу є необґрунтованим та несправедливим через мякість,оскільки недостатньо для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Обрана судом міра покарання не мотивована належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, та просив її задовольнити, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу свого захисника, та не згоден з доводами прокурора,просив його апеляційну скаргу не задовольняти, вважає, що визнання ним своєї вини є обставиною, яка помякшує його покарання, думку прокурора, якій підтримав доводи своєї апеляційної скарги, та просив вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, у звязку з тим, що суд необґрунтовано зазначив у вироку про обставину, яка помякшує покарання обвинуваченого, визнання вини останнім, доводами апеляційної скарги захисника не погодився, перевіривши матеріали кримінального провадження, носії технічного запису судового процесу, та обговоривши наведені в апеляційних скаргах захисника та прокурора доводи, заслухавши судові дебати, останнє слово обвинуваченого, колегія суддів дійшла до наступного.

Згідно до вимог ст.373 КПК України , якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, який не може ґрунтуватися на припущеннях ї ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Суд першої інстанції вищевказані вимоги закону виконав належним чином.

Колегія суддів встановила, що суд першої інстанції під час судового провадження не порушив вимоги ст.ст.75,76,81,82 КПК України при розгляді заяви судді Цецори О.Р. про самовідвід, а також заяви захисника ОСОБА_2 про відвід судді Одношевної В.В. та постановив обґрунтовані судові рішення з цього приводу.

Як вбачається з матеріалів судового провадження захисник двічі заявляв клопотання про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 з різних підстав, які є нереабілітируючими для обвинуваченого, а навпаки , підтверджують його провину.

Так, у своєму першому клопотанні від 22.12.2015 року про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.2 ст.382 КК України на підставі ст.48 КК України внаслідок зміни обстановки , яке останній підтримав повністю, так як він перестав бути суспільно небезпечним, захисник зазначив, що ОСОБА_1 ,09.04.2014 року звільнений з посади директора КП « Житловий сервіс» , розірвав звязки з заступником голови Рубіжанської міської ради ОСОБА_9, який примусив його вчинити злочин, та що він згоден на звільнення від кримінальної відповідальності в суді внаслідок зміни обстановки.

У своєму другому клопотанні від 22.12.2015 року про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 у звязку з передачею його на поруки трудовому колективу підприємства на підставі ст..47 КК України, яке також обвинувачений підтримав повністю, захисник зазначив,що ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненні злочину середньої тяжкості, повністю визнав свою вину.

У доводах своєї апеляційної скарги захисник зазначає,що вирок суду першої інстанції слідує скасувати, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.2 ст.382 КК України закрити у звязку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Така суперечлива позиція сторони захисту обвинуваченого незрозуміла для апеляційного суду.

З таких обставин довід захисника про те, що в ухваленні судового рішення - обвинувального вироку брав участь суддя, якому було заявлено обґрунтований відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, є безпідставним.

З змісту вироку суду першої інстанції вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні фактично визнав свою вину у тому, що відкривав рахунки, коли він перебував на посаді директора КП «Житловий сервіс». Йому було відомо про те,що з квітня 2012 року рахунки були арештовані ВДВС м. Рубіжне у звязку з боргами перед бюджетом різних рівнів, зарплати та перед субєктами підприємницької діяльності. З цього приводу він направляв неодноразово листи до Рубіжанської міської ради. Міська влада змушувала його відкривати нові рахунки. За час його роботи були відкрити рахунки в банках «Форум», «ПриватБанк», «Хрещатик». Він робив це для того,щоб підприємство продовжувало працювати, в чому розкаюється.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції перевірив пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 , зберігаючи обєктивність та неупередженість, та не перешкоджав сторонам реалізації їх процесуальних прав та виконання процесуальних обовязків.

Суд безпосередньо дослідив докази у судовому засіданні, які мали значення для правильного вирішення справи.

Так, в суді були допитані свідки ОСОБА_10,ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які попереджалися про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України про дачу завідомо неправдивих показань та відмову від показань.

З змісту їх показань вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1, коли був директором КП « Житловий сервіс» , знав про те,що була постанова про арешт рахунків підприємства з 2012 року, однак, як і попередні директора, він відкривав нові рахунки,завдяки чого підприємство працювало. ОСОБА_1 попереджався про кримінальну відповідальність за відкриття нових рахунків з метою невиконання рішення суду. Він був зобовязаний при відкриття нового рахунку повідомити про це державного виконавця.

Суд у судовому засіданні дослідив письмові докази та речові докази, на підставі яких було відкрити рахунки у банках.

Колегія суддів вважає, що оцінюючи докази, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.382 КК України, оскільки він вчинив умисне невиконання рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили або перешкоджання їх виконанню, вчинене службовою особою.

Що стосується позиції обвинуваченого та його захисника про те,що ним не було відкрито матеріалів кримінального провадження відповідно до ст.290 КПК України, а тому докази не можна вважати допустимими, то, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно визнав їх безпідставними, так як з матеріалів кримінального провадження, та з пояснень самого обвинуваченого вбачається, що його неодноразово намагалися ознайомити з матеріалами кримінального провадження, однак він відмовлявся від цього у звязку з відсутністю захисника. ОСОБА_8 це було причиною того, що слідчий суддя за клопотанням слідчого своєю ухвалою від 29.10.2014 року встановив строк обвинуваченому для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Йому був вручений запит прокурора про надання доступу до матеріалів сторони захисту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те,що саме таки дії сторони обвинувачення свідчать про те, що вона прийняла заходи щодо виконання вимог ст.290 КПК України, а обвинувачений ухилявся від ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

У звязку з чим, доводи апеляційної скарги захисника про те, що саме цьому запиту прокурора і відповіді ОСОБА_1 повинно бути передувати письмове попередження , оголошене під особистий підпис підозрюваному і його захиснику на підтвердження факту надання їм доступу до матеріалів кримінального провадження їз зазначенням найменування таких матеріалів в установленому ст.290 КПК України порядку, хоча і свідчать про порушення порядку відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту, але, на думку колегії суддів, не спростовують того факту, що обвинувачений та його захисник ухилялися від ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Колегія суддів не встановила істотних порушень кримінального-процесуального закону, які б перешкоджали суду постановити законне та обґрунтоване рішення.

Також колегія суддів вважає, що у суді першої інстанції не були порушенні права и свободи обвинуваченого при розгляді клопотань його захисника про визнання недопустимості відомостей, що містяться у матеріалах кримінального провадження, та які були використані стороною обвинувачення, як докази, внаслідок того, що не було здійснення відкриття матеріалів у встановленому законом порядку. Суд першої інстанції розглянув клопотання захисника обвинуваченого під час судового розгляду у відповідності з вимогами ст.350 КПК України та при постановленні вироку у мотивувальної частині зазначив докази, які підтверджують встановлені судом обставини.

Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та не містять істотних суперечностей.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що стороною захисту, крім слів обвинуваченого, обґрунтованих даних про тиск на ОСОБА_1 при відкритті нових рахунків у банках з боку ОСОБА_14, не надано.

Колегія суддів не вбачає обставин для закриття кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_1, передбачені ст.284 КПК України, а саме: у звязку з відсутністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення за ч.2 ст.382 КК України.

Крім того, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд першої інстанції керувався вимогами ст.65 КК України, та врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є злочином середньої тяжкості, його наслідки, особу обвинуваченого, якій вийшов на пенсію, працював до 18.12.2015 року, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем мешкання та роботи, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до адміністративної відповідальності не притягувався. Суд прийняв до уваги стан здоровя обвинуваченого.

Суд першої інстанції не встановив обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого.

Однак, визнання вини та каяття в скоєному обвинуваченим, суд визнав як обставину, яка помякшує покарання обвинуваченого.

Не зважаючи на непослідовну позицію обвинуваченого у суді першої інстанції та у апеляційному суді, колегія суддів не вбачає підстав для виключення даної обставини з вироку суду першої інстанції, оскільки обвинувачений в судових дебатах фактично не відмовився від того,що він визнає свою вину.

Суд достатньо обґрунтовано та мотивовано обрав обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу з призначенням додаткового покарання в вигляді позбавлення права обіймати керівні посади( з правом відкривати рахунки в банках) в підприємствах, які надають жилищно- комунальні послуги строком на 1 рік. При цьому розмір і вид призначеного покарання відповідає санкції ч.2 ст.382 КК України та є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

У апеляційної скарги прокурор не навів жодної підстави, яка б свідчила про те, що призначене покарання обвинуваченому є необґрунтованим та несправедливим, а навпаки до складення апеляційної скарги підійшов формально, не враховуючи загальні засади призначення покарання, зокрема, принцип індивідуалізації покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.405,404,407,409, 412, 419 КПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги прокурора Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_3, захисника обвинуваченого ,адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 23 грудня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.2 ст.382 КК України залишити без змін.

На ухвалу апеляційного суду може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

С У Д Д І :

Є.В.ОСОБА_15 ОСОБА_8Курліщук