Ухвала суду № 56268408, 03.03.2016, Рубіжанський міський суд Луганської області

УХВАЛА

03.03.2016 Провадження №2-а/425/20/16

Справа №425/323/16-а

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі головуючого-судді: Коваленка Д.С., секретар: Кравченко Л.О., за участю позивача: ОСОБА_1, представника позивача: ОСОБА_2, представника відповідача: ОСОБА_3, розглянувши клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 10 лютого 2016 року звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області із клопотанням про забезпечення його адміністративного позову до Рубіжанської міської ради Луганської області, міського голови міста Рубіжне ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Голова комісії з реорганізації ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування рішення міської ради і розпорядження міського голови.

У своєму клопотанні позивач, та його представник у судовому засіданні вказували на те, що на цей час існують підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки рішення Рубіжанської міської ради №5/59 від 27.01.2016 року «Про реорганізацію шляхом злиття Комунальної установи «Міський центр фізичної культури та спорту» та Комунального закладу «Рубіжанський центр фізичного здоровя населення «Спорт для всіх» та розпорядження міського голови міста Рубіжне ОСОБА_4 №42-к від 28.01.2016 року «Щодо попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1М.» мають очевидні ознаки їх протиправності, а також створили реальну небезпеку заподіяння конституційним правам 50 працівників Комунальної установи «Міський центр фізичної культури та спорту» у вигляді їх необґрунтованого і незаконного звільнення, ігнорування їх переважного права на працевлаштування в підприємстві правонаступнику. Також, оскільки оскаржуване рішення Рубіжанської міської ради Луганської області є регуляторним актом, а порядок його прийняття не було дотримано, що буде доведено під час судового розгляду справи по суті є всі підстави вважати очевидними ознаки протиправності оскаржуваного рішення. До того ж оскаржувані рішення порушують право позивача не виконувати явно злочинні розпорядження, а останнім часом до позивача постійно телефонують працівники виконавчого комітету з вимогами звільнити працівників підприємства.

Суд бере до уваги і те, що представник позивача, також, заявив клопотання про залучення до матеріалів справи документів на підтвердження своїх аргументів щодо необхідності забезпечення позову, але потім змінив його і зазначив що ці документи, він просить залучити до матеріалів справи у якості доказової бази підстав позову.

Щодо способу забезпечення, то позивач і його представник просили зупинити дію оскаржуваного позивачем рішення і розпорядження та заборонити відповідачам вносити будь-які доповнення, зміни чи уточнення до оскаржуваних актів.

Позиція відповідача: Рубіжанської міської ради Луганської області полягала у тому, що будь-яких підстав, за наявності яких забезпечується позов, позивачем та його представником не доведено. При цьому забезпечувати позов для захисту прав осіб, які не беруть участь у справі, законом не передбачено.

Позиція відповідача: міського голови міста Рубіжне ОСОБА_4 суду не відома, оскільки він до суду не зявився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, а своє ставлення до клопотання про забезпечення позову у письмовому вигляді не подавав.

Позиція третьої особи зводиться до того, що позивачем та його представником не вказується у чому саме полягає очевидність протиправності оскаржуваного рішення, а забезпечувати позов для захисту прав будь-яких осіб, які не беруть участь у справі, законом не передбачено.

А суд, розглядаючи клопотання позивача про забезпечення позову, виходить з такого.

Відповідно до положень частини першої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом КАС України), суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Тобто, незважаючи на бажання сторін чи суду, забезпечення позову може мати місце виключно за наявності однієї з наступних обставин: існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів; для відновлення прав, свобод та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Разом з цим, з огляду на положення частин першої статті 71 КАС України, і оскільки із клопотанням про забезпечення позову звернувся саме позивач, та те, що предметом розгляду цієї заяви є вимога про забезпечення позову, а не вимога про протиправність рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень, яка є предметом позову, наявність підстав для забезпечення позову, повинен довести саме позивач.

Ретельно дослідивши зміст клопотання про забезпечення позову, з урахуванням уважно вислуханих судом пояснень позивача і його представника у якості додаткового обґрунтування, судом встановлено наступне.

Позивач вказує на те, що рішення відповідача № 5/59 від 27 січня 2016 року має очевидні ознаки його протиправності, оскільки за своїми ознаками оскаржуване ним рішення має характер регуляторного акту, а процедуру його прийняття передбачену Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», було порушено.

Суд констатує, що діючі положення вказаного закону України не містять конкретного і виключного переліку регуляторних актів, які підпадають під його дію, тобто визначити напевно і очевидно, що оскаржуване позивачем рішення є саме регуляторним актом, не можна. Але у цьому законі вказані правові ознаки на підставі яких той чи інший акт можна визначити як регуляторний.

Проте суд не може не відзначити, що позивач та його представник навіть не повідомили суд по яких саме правових ознаках, що встановлені у конкретних нормах вказаного нормативно-правового акту, оскаржуване ними рішення слід вважати саме регуляторним актом.

Як наслідок, з доводами щодо того, що при прийнятті оскаржуваного позивачем рішення, саме як регуляторного акту, не було дотримано встановленої цим законом процедури, як з аргументом очевидної протиправності цього рішення, суд погодитись не може.

Суд з повагою ставиться до бажання позивача захистити трудовий колектив комунальної установи, яку він очолює від заподіяння шкоди конституційним правам 50 працівників через їх можливе необґрунтоване і незаконне звільнення у звязку із ігноруванням їх переважного права на працевлаштування.

Однак, така підстава для забезпечення позову, як існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам до ухвалення рішення в адміністративній справі, встановлена законодавцем виключно щодо прав саме позивача, а не інших осіб.

Тобто, кодекс адміністративного судочинства України, не дає суду право вирішувати питання щодо забезпечення позову для захисту прав, свобод чи інтересів не позивача, яким є тільки ОСОБА_1.

Суд розяснює позивачу, що інші особи, якщо вони вважають що їх трудові права порушуються, не визнаються або оспорюються мають самостійне право на звернення до суду.

Дійсно, частина 1 статті 60 Конституції України передбачає, що ніхто не зобовязаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

Тому тут, суд звертає увагу на те, що явність оскаржуваного рішення як злочинного та його віднесення до розпорядження чи наказу ні позивачем, ні його представником перед судом не доведено.

Повідомлені суду дані щодо звернень до позивача працівників виконавчого комітету з вимогами звільнити працівників установи, яку він очолює суд уважно вислухав та розяснив позивачу, що предметом розгляду суду є позов з конкретно визначеними вимогами і підставами до конкретно визначених осіб, і суд зобовязаний розглядати позов саме в цих межах. Тому давати оцінку таким даним, суд не може.

Таким чином, з наведених вище мотивів, суд вважає, що позивач не зміг довести належними, достовірними та допустимими доказами наявність хоча б однієї підстави для забезпечення позову з тих, що передбачені статтею 117 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому, у забезпеченні позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення Рубіжанської міської ради №5/59 від 27.01.2016 року «Про реорганізацію шляхом злиття Комунальної установи «Міський центр фізичної культури та спорту» та Комунального закладу «Рубіжанський центр фізичного здоровя населення «Спорт для всіх» шляхом зупинення його дії та заборони внесення до нього будь-яких доповнень, змін і уточнень, слід відмовити.

У забезпеченні позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови міста Рубіжне ОСОБА_4 №42-к від 28.01.2016 року «Щодо попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1М.» шляхом зупинення його дії та заборони внесення до нього будь-яких доповнень, змін і уточнень, теж слід відмовити, але з іншої підстави.

Зокрема через те, що в силу положень статті 117 і 118 КАС України забезпеченню можуть підлягати виключно ті вимоги адміністративного позову, які розглядає суд. А ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 05 лютого 2016 року, у відкритті провадження за вказаними вимогами було відмовлено.

Отже, керуючись статтями 2,5,7,69-86,117-118,158-160,165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Рубіжанської міської ради № 5/59 від 27 січня 2016 року «Про реорганізацію шляхом злиття КУ «Міський центр фізичної культури та спорту» та КЗ «Рубіжанський центр фізичного здоровя населення «Спорт для всіх» та розпорядження міського голови міста Рубіжне ОСОБА_4 № 42-к від 28 січня 2016 року «щодо попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1» та заборони внесення будь-яких доповнень, змін і уточнень до них відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання до Донецького апеляційного адміністративного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області апеляційної скарги протягом пяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя - Д.С. Коваленко