Ухвала суду № 56267836, 03.03.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/2192/15-к

Провадження № 11-кп/779/82/2016

Категорія ч.1 ст.122 КК України

Головуючий у 1 інстанції Андрусів І. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі суддів:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

секретаря судового засідання Римарук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12015090160000451 про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, за ч.1 ст.122 КК України, за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_5, за участю прокурора Марчук О.В., потерпілого ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_6

в с т а н о в и л а :

вироком Долинського районного суду від 21 грудня 2015 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючого, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше не судимого

засуджено за ч.1 ст.122 КК України ( далі КК ) до обмеження волі на строк 1 ( один ) рік.

На підставі ст.75 КК ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 ( один ) рік з покладенням відповідно до ст.76 КК обовязків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції та періодично зявлятися в ці органи для реєстрації.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь Департаменту охорони здоровя Івано-Франківської обласної державної адміністрації 918 ( девятсот вісімнадцять ) гривень 27 копійок, витрачених закладом охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5

Цивільний позов ОСОБА_5 залишено без розгляду.

Запобіжний захід у виді особистого зобовязання залишено без змін до вступу вироку в законну силу.

Як встановлено вироком суду злочин вчинено за таких обставин.

ОСОБА_4 05 липня 2015 року близько 20 години 00 хвилин, перебуваючи на узбіччі дороги в селі Лолин Долинського району Івано-Франківської області, неподалік продуктового магазину ПП ОСОБА_7, підійшов до ОСОБА_5, який знаходився за кермом у салоні свого автомобіля марки Мерседес-Бенц Віто, де між ними виникла суперечка з приводу керуванням автомобілем потерпілим.

У ході цієї суперечки ОСОБА_4 наніс потерпілому один удар рукою в ділянку обличчя справа, чим спричинив йому тілесне ушкодження у вигляді перелому в ділянці кута нижньої щелепи справа без зміщення, яке згідно висновку експерта №50 від 12.08.2015 року відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що викликало тривалий розлад здоровя, і не є небезпечним для життя в момент спричинення.

У апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 вважає вирок незаконним. Покликається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також вважає призначене покарання таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Покликається на те, що свідок ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_4 давали неправдиві показання щодо обставин виникнення конфлікту і ці показання суд безпідставно відобразив у вироку.

Просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 ( два ) роки.

У засіданні апеляційного суду:

- потерпілий ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу;

- прокурор вважає вирок законним і обгрунтованим, а призначене покарання таким, що відповідає вимогам закону;

- обвинувачений та його захисник ОСОБА_6 вважають призначене покарання справедливим, а апеляційну скаргу потерпілого необґрунтованою.

Представник потерпілого повторно не зявився у засідання апеляційного суду, хоч про час і місце апеляційного розгляду був належним чином повідомлений.

Відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Відкладаючи апеляційний розгляд по даному провадженню 25 лютого 2016 року, апеляційним судом телефонограмою було повідомлено представника потерпілого адвоката ОСОБА_9 про розгляд провадження 3 березня 2016 року на 14-00 год.

Крім того, потерпілому ОСОБА_5 було розяснено про те, що у випадку неможливості участі в засіданні даного представника він має право забезпечити участь іншого представника.

Повідомлень від представника потерпілого адвоката ОСОБА_9 про поважність причин неприбуття в судове засідання на 3 березня 2016 року та клопотань про відкладення розгляду провадження на іншу дату до апеляційного суду не поступало.

Посилання потерпілого про зайнятість адвоката ОСОБА_9 у інших кримінальних провадженнях, за обставин його повторної неявки у засідання апеляційного суду, не можна визнати поважними причинами неприбуття у засідання і свідчить про неповагу до суду.

За таких обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду апеляційного провадження, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу потерпілого за відсутності його представника, зважаючи при цьому також на те, що стороною кримінального провадження з боку обвинувачення, крім потерпілого, є також прокурор.

Зясувавши обставини кримінального провадження, вислухавши потерпілого, який підтримав апеляційну скаргу та просив постановити новий вирок, прокурора про законність та обґрунтованість вироку, обвинуваченого та його захисника про залишення вироку без зміни, обговоривши мотиви і доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтується на досліджених доказах, та, по суті, не оспорюється потерпілим у апеляційній скарзі, а тому відповідно до вимог ст.404 КПК України апеляційним судом не перевіряються.

Із змісту апеляційної скарги потерпілого вбачається, що він фактично покликається на неправильність вироку в частині призначеного покарання, вважаючи призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_4 покарання явно несправедливим через його мякість.

Доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_5 про те, що суд взяв до уваги неправдиві показання свідка ОСОБА_8 про обставини виникнення конфлікту, неправильно відобразив показання цього свідка та обвинуваченого у вироку, фактично звинувативши його у спричиненні тілесних ушкоджень свідку, не можуть бути визнані обгрунтованими з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише щодо особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Із змісту вироку вбачається, що суд першої інстанції дотримався даних вимог закону і визнав ОСОБА_4 винуватим у вчиненні саме того злочину і за тих обставин, що зазначені в обвинувальному акті, а саме умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_5 тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, вказавши, що такі неправомірні дії мали місце на грунті раптово виниклих неприязних відносин.

Кваліфікація неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст.122 КК потерпілим не оспорюється, а показання свідка та обвинуваченого відображено у вироку такими, які вони давали в судовому засіданні, і підтверджують кваліфікацію неправомірних дій ОСОБА_4

Що стосується доводів апеляційної скарги потерпілого щодо мякості призначеного обвинуваченому покарання, то вони є непереконливими, виходячи з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.65 КК суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті ( санкції частини статті ) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

За змістом ч.1 ст.75 КК, якщо суд при призначені покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше пяти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції даних вимог закону дотримався у повній мірі.

Так, обираючи ОСОБА_4 вид і міру покарання, суд урахував як ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК є злочином середньої тяжкості, так і дані, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема те, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується за місцем проживання, не перебуває на обліку в наркологічному та психоневрологічному кабінеті Долинської ЦРЛ.

Крім того, суд взяв до уваги відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, і обставини, що його помякшують , - щире каяття у вчиненому, визнання винуватості та готовність нести кримінальну відповідальність.

На підставі цих даних місцевий суд, за наявності альтернативної санкції ч.1 ст.122 КК, підставно призначив ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі та дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без реального відбування покарання, застосувавши положення ст.75 КК.

З урахуванням сукупності перелічених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням на іспитовий строк на підставі ст.75 КК є мотивованим і таким, що відповідає вимогам ст.65 КК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставами для зміни чи скасування вироку колегія суддів не встановила.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Долинського районного суду від 21 грудня 2015 року відносно ОСОБА_4 Ярославовича-без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку учасниками судового провадження шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді В.М. Дячук

ОСОБА_2

ОСОБА_3