Рішення № 5626611, 16.06.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.09 Справа № 9/137/08-18/44/09

Головуючий колегії Носівець В.В.

Судді Попова І.А.

Ніколаєнко Р.А.

за позовом спільного українсько-германсько-чеського підприємства “Євробетон-Січ” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (69002, АДРЕСА_2)

до відповідача-1: відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції у місті Запоріжжя (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 9А)

до відповідача-2: спеціалізованого державного підприємства “Укрспецюст” (01030, м.Київ, вул. Коцюбинського, 12)

до відповідача-3: приватного підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

про визнання недійсними: торгів від 11.11.2005 р., протоколу проведення публічних торгів № 5080250/1 від 11.11.2005 р., акту про проведені прилюдні торги від 06.11.2006 р., свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю, видане приватним нотаріусом, в результаті придбання нерухомого майна з прилюдних торгів

Головуючий суддя Носівець В.В.

Судді Попова І.А.

Ніколаєнко Р.А.

Представники сторін:

від позивача: Шонія М.В. (довіреність № б/н від 01.10.2008 р.), Комісарова Н.В. (довіреність № б/н від 06.10.2008 р.);

від відповідача-1: Горобей О.О. (довіреність № 31875 від 11.12.2008 р.);

від відповідача-2: не прибув;

від відповідача-3: ОСОБА_7 (довіреність № 641 від 10.03.2009 р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

У звязку із скасуванням 25.11.2008 р. постановою Вищого господарського суду України постанови Запорізького апеляційного господарського суду України від 12.08.2008 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 26.02.2008 р. у справі № 19/137/08, розпорядженням виконуючого обовязки голови господарського суду Запорізької області №28 від 14.01.2009 р. справа № 19/137/08 передана на новий розгляд судді Носівець В.В. Ухвалою суду від 19.01.2009 р. матеріали справи № 19/137/08 прийнято до провадження суддею Носівець В.В. з присвоєнням справі № 19/137/08-18/44/09. Справу призначено до розгляду на 25.02.2009 р. Ухвалою суду від 25.02.2009 р. розгляд справи відкладався на 16.03.2009 р. Ухвалою виконуючого обовязки голови господарського суду Запорізької області Проскурякова К.В. від 16.03.2009 р. строк вирішення спору було продовжено до 19.04.2009 р. Ухвалою суду від 16.03.2009 р. розгляд справи відкладався на 25.03.2009 р. Ухвалою суду від 25.03.2009 р., викладеною окремим документом, клопотання позивача про зупинення провадження у справі №19/137/08-18/44/09 до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги спільного українсько-германсько-чеського підприємства “Євробетон-Січ” у вигляді ТОВ на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2008 р. у справі № 24/46/07-АП по суті, було відхилене у звязку із його необґрунтованістю, розгляд справи відкладався на 16.04.2009 р. Для всебічного розгляду справи, у відповідності із ст. 38 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), 25.03.2009 р. господарським судом Запорізької області були направлені запити: державному реєстратору Виконавчого комітету Запорізької міської ради (про надання матеріалів реєстраційної справи позивача; про надання інформації стосовно того, чи включено до ЄДРПОУ спеціалізоване державне підприємство “Укрспецюст”), орендному підприємству Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації (про надання інформації та документальних доказів в обґрунтування того, хто саме був власником (починаючи з 1993 р. до теперішнього часу) спірної нежитлової будівлі). Ухвалою суду від 16.04.2009 р. розгляд справи відкладався на 21.04.2009 р. Розпорядженням виконуючого обовязки голови господарського суду Запорізької області № 278 від 17.04.2009 р. справа № 19/137/08-18/44/09 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Носівець В.В., суддів Попової І.А., Ніколаєнко Р.А. Ухвалою суду від 17.04.2009 р. справа № 19/137/08-18/44/09 була прийнята до колегіального розгляду головуючим суддею Носівець В.В., суддями Поповою І.А., Ніколаєнко Р.А., розгляд справи почався заново і був призначений на 19.05.2009 р. В судовому засіданні 19.05.2009р. представники позивача надали уточнення до позовної заяви, яким позивач просить суд визнати недійсними: торги від 11.11.2005 р., протокол проведення публічних торгів № 5080250/1 від 11.11.2005 р., акт про проведені прилюдні торги від 06.11.2006 р., свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю, видане приватним нотаріусом, в результаті придбання нерухомого майна з прилюдних торгів; присутні представники відповідачів 1, 3 надали пояснення та відзив, відповідно. Ухвалою суду від 19.05.2009 р. розгляд справи був відкладений на 16.06.2009 р. для дослідження колегією суддів уточнених позовних вимог, представлених додаткових доказів, наданих доводів і заперечень представників сторін, а також для підготовки повного тексту рішення. В судовому засіданні 16.06.2009 р. розгляд справи був закінчений, за згодою представників сторін, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення. Технічна фіксація судового процесу здійснювалася за допомогою технічно-апаратного комплексу «Діловодство господарського суду».

Первісно позивач просив суд визнати недійсними торги, оформлені протоколом проведення привселюдних торгів по реалізації майна нежитлової будівлі промислового цеху з підвалом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та належить спільному українсько-германсько-чеському підприємству “Євробетон-Січ” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, № 5080250/1 від 11.11.2005 р., на підставі ст.ст. 105, 110, 111, 112, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 37, 57, 64, 65, 66 Закону України “Про виконавче провадження”, ст.ст. 12, 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 1, 4, 54-57 ГПК України.

В звязку із уточненням позовних вимог, яке було прийняте судом до розгляду, судом розглянуті позовні вимоги про визнання недійсними:

-публічних торгів, проведених 11.11.2005 р. Державною виконавчою службою у Жовтневому районі м. Запоріжжя з реалізації нежитлової будівлі промислового цеху з підвалом, а саме промислового цеху (літ. А), підвалу (літ. пд) з входом (літ. а), розташованого за адресою АДРЕСА_2;

-протоколу проведення публічних торгів № 5080250/1 від 11.11.2005 р. з реалізації нежитлової будівлі промислового цеху з підвалом, а саме промислового цеху (літ. А), підвалу (літ. пд) з входом (літ. а), розташованого за адресою АДРЕСА_2;

-акту про проведенні прилюдні торги від 06.11.2006 р. з реалізації нежитлової будівлі промислового цеху з підвалом, а саме промислового цеху (літ. А), підвалу (літ. пд) з входом (літ. а), розташованого за адресою АДРЕСА_2, затвердженого 06.11.2006 р.;

-свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю промислового цеху з підвалом, а саме промислового цеху (літ. А), підвалу (літ. пд) з входом (літ. а), розташованого за адресою АДРЕСА_2, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 07.11.2006 р. за № 3110.

Уточнені позовні вимоги ґрунтуються на ст.ст. 105, 110, 111, 112, 203, 207, 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст. 5, 37, 38, 57, 64, 65, 66 Закону України “Про виконавче провадження”, ст.ст. 1, 12, 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 1, 4, 54-57 ГПК України.

У судовому засіданні 16.06.2009 р. представники позивача підтримали уточнені позовні вимоги з підстав, викладених у позові, поясненнях, доповненнях до позовної заяви, уточненні до позовної заяви, і просили колегію суддів задовольнити їх. Зазначили, що 11.11.2005 р. Державною виконавчою службою у Жовтневому районі м. Запоріжжя в межах зведеного виконавчого провадження було проведено торги та реалізовано обєкт нерухомості, який належить спільному українсько-германсько-чеському підприємству “Євробетон-Січ” у вигляді ТОВ та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до протоколу №5080250/1 від 11.11.2005 р. проведення прилюдних торгів по реалізації майна (нежитлової будівлі промислового цеху, за вказаною адресою), переможцем торгів було визнано ПП ОСОБА_3 Позивач стверджує, що торги були проведені відповідачем-1 з численними порушеннями норм законодавства. Так, 30.10.2005 р. протоколом зборів засновників спільного українсько-германсько-чеського підприємства “Євробетон-Січ” у вигляді ТОВ було прийнято рішення про ліквідацію підприємства. Засновники позивача, відповідно до ст.ст. 105, 110 ЦК України, розпочали процес ліквідації підприємства і почали дії, які відносяться до ліквідаційної процедури. Головою ліквідаційної комісії призначено Багмета С.В. З дати прийняття цього рішення розпочався процес ліквідації підприємства 30.10.2005 р. створено ліквідаційну комісію, надруковано оголошення про ліквідацію підприємства у газетах 03.11.2005 р. «Запорізька Січ»та 08.11.2005 р. «Голос України», 11.11. 2005 р. повідомлено державного реєстратора про прийняття засновниками рішення про ліквідацію підприємства. 04.11.2005 р. головою ліквідаційної комісії направлений лист до ДВС в Жовтневому районі м. Запоріжжя, яким відповідача-1 сповіщено про початок ліквідаційної процедури позивача та запропоновано передати до ліквідаційної комісії виконавчі документи. Спільне українсько-германсько-чеське підприємство “Євробетон-Січ” у вигляді ТОВ вважає, що у випадку ліквідації боржника юридичної особи Закон України “Про виконавче провадження”, тобто з 30.10.2005 р., вже не передбачає права виконавчої служби на здійснення будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення зазначеного у виконавчому документі, у тому числі і на реалізацію майна боржника. Вказана норма направлена на забезпечення черговості задоволення претензій кредиторів у ліквідаційній процедурі, встановленої ст.ст. 110-112 ЦК України, реалізація майна позивача і розподіл грошових коштів лише між учасниками виконавчого провадження суперечить нормам чинного законодавства та порушує черговість задоволення вимог кредиторів. Проте, відповідач-1, в порушення приписів ст. 65 Закону України “Про виконавче провадження”, не здійснив будь-яких дій, спрямованих на закінчення виконавчого провадження і продовжував незаконно здійснювати виконавче провадження та реалізовувати майно боржника юридичної особи, яка ліквідується. Зазначене, на думку позивача, свідчить про незаконність дій відповідача-1 щодо здійснення виконавчого провадження після прийняття рішення про ліквідацію спільного українсько-германсько-чеського підприємства “Євробетон-Січ” у вигляді ТОВ. Крім того, позивач зазначив, що за заявою голови ліквідаційної комісії, у відповідності до ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, господарським судом Запорізької області 10.11.2005 р. було порушено провадження у справі про банкрутство позивача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (ухвала від 10.11.2005 р. у справі № 19/243(05). ДВС, в порушення норм діючого законодавства, не було закінчене виконавче провадження і не були передані виконавчі документи до ліквідаційної комісії. Більш того, постановою ДВС від 15.07.2005 р. був призначений експерт для визначення ринкової вартості обєкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до експертної оцінки вартість обєкта нерухомості становила 532 330,00 грн. з ПДВ, це вказано в листі начальника ДВС від 20.09.2005 р., вих. № 12756/5, направленого на адресу позивача. В порушення вимог закону цей обєкт був виставлений на торги за 443608,33 грн. без ПДВ і придбаний покупцем за 443 610 грн. Так як позивач є платником податку на додану вартість, продаж відповідачем-1 майна боржника за заниженою ціною, без урахування ПДВ, призвело до ненадходження суми податку до Державного бюджету та заподіяння бюджету збитків. Крім того, спільне українсько-германсько-чеське підприємство “Євробетон-Січ” у вигляді ТОВ звертає увагу суду, що у позивача було рухоме майно, в тому числі таке, що безпосередньо не використовується у виробництві, це майно зазначено в акті опису і арешту майна АА008145 від 02.02.2004 р. та в акті прийому-передачі від 08.07.2005 р., проте, в порушення ст. 64 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідачем-1 було реалізоване нерухоме майно, що порушує порядок (тобто, черговість) реалізації майна боржника, на яке звернено стягнення. Також позивач вважає, що зміст правочину з реалізації обєкту нерухомості, що належить позивачу, суперечить вимогам ЗУ «Про виконавче провадження», ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ЗУ «Про податок на додану вартість», тому це є підставою для визнання його недійсним в порядку, передбаченому ЦК України, спираючись на приписи ст.ст. 203, 207, 215 цього кодексу.

Представник відповідача 1 заперечив проти задоволення позовних вимог, неодноразово надавав письмові пояснення та обґрунтування по суті спору. Обґрунтовуючи свої заперечення вказує, що дії ДВС повністю відповідають приписам ЗУ «Про виконавче провадження», Інструкції про проведення виконавчих дій (наказ МЮУ № 74/5 від 15.12.99) та Тимчасовому положенню про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (наказ МЮУ № 68/5 від 27.10.99). Зазначає, що виконавче провадження підлягає закінченню, а виконавчі документи передачі ліквідаційній комісії боржника у разі його ліквідації, а не у разі прийняття рішення про ліквідацію. Боржник (позивач), на час розгляду даної справи судом, не ліквідований. До того ж, згідно зі ст. 105 ЦК України ліквідаційна комісія набуває повноважень на управління справами юридичної особи, що ліквідується, після її призначення та погодження з органом, що здійснює державну реєстрацію. Запис про призначення ліквідаційної комісії, згідно зі ст. 34 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців», до Єдиного державного реєстру був внесений державним реєстратором 14.11.2005 р. Тобто, прилюдні торги відбулися (11.11.2005 р.) ще до отримання ліквідаційною комісією повноважень по управлінню справами боржника (14.11.2005 р.) та початку його ліквідації. Що стосується мораторію на задоволення вимог кредиторів позивача, який був введений ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.11.2005 р. у справі № 19/243 та діяв до 05.12.2005 р. до моменту припинення провадження у цій справі за заявою самого позивача, то представник ВДВС пояснив, що відповідач-1 не вчиняв будь-яких дій спрямованих на виконання грошових зобовязань позивача або їх забезпечення, в розумінні статті 1 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та статті 24 ЗУ «Про виконавче провадження». Що стосується ціни лота, який був реалізований на прилюдних торгах, то відповідач-1 зазначає, що із Закону України «Про податок на додану вартість»витікає, що операція з вилучення державним виконавцем арештованого майна з володіння боржника не є обєктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки цю операцію не можна кваліфікувати продажем або поставкою товарів. Така сама позиція у Міністерства юстиції України (розпорядження за № 25-32/998 від 29.06.05 «Щодо порядку сплати ПДВ при реалізації арештованого майна», у яких також зазначається, що операції з реалізації органами державної виконавчої служби арештованого майна через спеціалізовані організації не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість). Щодо черговості реалізації майна боржника ДВС пояснила, що об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для здійснення виробництва, реалізуються у одній черзі, (за Законом - у третій черзі). Все арештоване майно відносилося до основних засобів позивача та безпосередньо використовувалося в виробництві, а тому його реалізація повинна здійснюватись в межах однієї черги. Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 50 та ч. 7 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження»позивач при зверненні стягнення на його майно та підготовці його до реалізації мав право вказати, на яке майно необхідно звернути стягнення у першу чергу, та визначити у якій послідовності необхідно реалізовувати арештоване майно. Позивачу було відомо, на яке його майно було накладено стягнення, та яке арештоване майно підготовлено до реалізації. Зважаючи на те, що позивач не робив заяв щодо першочерговості звернення стягнення на майно та щодо послідовності реалізації арештованого майна, на час проведення цих дій (2003-2005 роки) він був згоден з діями відповідача-1. З огляду на зазначені доводи, відповідач-1 вважає, що в задоволені позову слід відмовити.

Відповідач-2 в судові засідання на виклик суду не зявлявся, правом надати відзив не скористався, ухвали з повідомленням про час і місце розгляду справи судом направлялися за його поштовою адресою своєчасно та до господарського суду не поверталися.

Згідно п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач-3 неодноразово надавав відзиви на позовну заяву та пояснення у справі, позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Мотивує свою позицію наступним: днем, з якого ліквідаційна комісія набуває повноважень і має право здійснювати дії по ліквідації юридичної особи, є саме дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру, а не дата прийняття рішення про ліквідацію засновниками (учасниками) юридичної особи. Запис про призначення ліквідаційної комісії позивача до Єдиного державного реєстру було внесено 14.11.05, тому лише із цієї дати ліквідаційна комісія набула повноваження по управлінню справами боржника та набула право вимагати передачі їй виконавчих документів та закінчення на цій підставі виконавчого провадження. Те, що саме 14.11.05 р. є датою набуття ліквідаційною комісією позивача повноважень з проведення ліквідаційної процедури позивача, встановлено також рішенням господарського суду Запорізької області від 05.06.06 р. у справі № 22/19, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 31.10.06 р. та постановою Вищого господарського суду України від 25.01.07 р. Предметом спору у справі № 22/19 було виключення з актів опису та арешту спірного майна. Оскільки при розгляді спору у справі № 22/19 приймали участь ті ж самі сторони, то відповідно до ст. 35 ГІЖ України, даний факт є преюдиціальним і не потребує доказування у цій господарській справі. Відповідач-3 вважає, що торги відбулися до отримання ліквідатором (ліквідаційною комісією) повноважень по управлінню справами позивача, а тому для передачі виконавчих документів та закінчення виконавчого провадження до 14.11.2005 р. у виконавчої служби не було законних підстав. Щодо мораторію: ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство позивача (у справі № 19/243) надійшла до ВДВС тільки 17.11.05 р., а відповідачу-2 взагалі не надсилалась. Це свідчить про те, що відповідачі при проведенні торгів не знали і не могли знати про введення мораторію. Договір про надання послуг по організації і проведенню публічних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна позивача № 5080250 було укладено між відповідачами 26.10.05 р. З приписів п. 5.12.6 Інструкції про проведення виконавчих дій витікає, що арештоване нерухоме майно вважається переданим спеціалізованій організації на реалізацію з моменту укладання договору між цією організацією та відділом державної виконавчої служби. Це означає, що арештоване нерухоме майно позивача було передано на реалізацію 26.10.05 р. Тобто, після введення мораторію ВДВС взагалі не здійснював дій з реалізації нерухомого майна. До того ж, позивач спочатку подав заяву про порушення в господарському суді справи про його банкрутство, а потім його ліквідатор, призначений не господарським судом, як того вимагає ст. 51 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а учасниками позивача, звернувся до ВДВС із заявами про передачу виконавчих документів та закінчення виконавчого провадження. Відповідач-3 зазначив, що отримані від торгів кошти ВДВС не розподіляло між стягувачами протягом дії мораторію, так само як і не видавало ПП ОСОБА_3 акт про проведені прилюдні торги для оформлення ним права власності на придбане нерухоме майно, тобто не проводило стягнення за виконавчими документами. Щодо визнання недійсним правочину, який відбувся в результаті проведення прилюдних торгів: відповідач-3 вважає посилання позивача на те, що виконавча служба не повернула ліквідатору виконавчі документи, а торги відбулися під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, такими, що ніяким чином не стосуються змісту проведених торгів (змісту правочину) та їх оформлення, і тому не можуть бути підставою для визнання торгів недійсними на підставі ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України. Також відповідач-3 звернув увагу суду на той факт, що власником спірного приміщення визнано інше підприємство ТОВ «НВО «Стандарт», а тому СУГЧП «Євробетон-Січ»є неналежним позивачем у цій справі. Такого висновку відповідач-3 дійшов спираючись на рішення постійно діючого третейського суду при Українській Товарній Біржі «Українська Товарна Біржа»від 26.10.2006 р. по справі №00128/06, яким визнано недійсним рішення № 4 від 15.05.1998 р. засновників Спільного українсько-германсько-чеського підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Євробетон-Січ»про внесення змін до Установчого договору Спільного українсько-германсько-чеського підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Євробетон-Січ»(АДРЕСА_2, ЄДРПОУ 14352091) та визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «НВО «Стандарт»на будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, а саме нежиле приміщення виробничого цеху з підвалом (літ. А загальною площею 635,7 м. кв., площа основ. 684,5 м. кв., висота 7,25 м). Таким чином, на момент подання первісної позовної заяви до господарського суду у 2008 році позивач, на думку ПП ОСОБА_3, вже не мав жодного відношення до нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 та до проведення прилюдних торгів з його реалізації, так як не був його власником. З зазначених підстав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів касаційної інстанції, перевіряючи юридичну оцінку встановлених судами у даному спорі фактичних обставин справи і їх повноту та скасовуючи судові акти першої та апеляційної судових інстанцій у даній справі, вказала, що вони не містять посилань на підстави, з якими законодавець повязує визнання правочину недійсним, як і не містять посилань на те, що позивач довів саме обставини, з якими законодавець повязує визнання угод недійсними. Крім того, колегія суддів зауважила, що вирішуючи спір про визнання прилюдних торгів недійсними, суди не досліджували обставин повязаних з наявністю акта про проведені прилюдні торги та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, підлягає державній реєстрації і підтверджує право власності покупця на придбане нерухоме майно. Враховуючи зазначене, колегія суддів вказала, що при новому розгляді справи господарському суду слід врахувати наведене, належно виконати вимоги ст. 43 ГПК України, визначити характер спірних правовідносин та норми матеріального права, якими вони повинні врегульовуватися, і прийняти законне рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, враховуючи вказівки ВГСУ, викладенні у постанові від 25.11.2008 р., суд, -

ВСТАНОВИВ:

На виконанні у відповідача-1 знаходилось зведене виконавче провадження № 2/5 з виконання наказів господарського суду Запорізької області та Жовтневого районного суду м. Запоріжжя про стягнення з позивача на користь фізичних та юридичних осіб і держави 441533, 76 грн.

02.02.2004 р. ДВС складено акти опису й арешту майна серії АА № 008145 та серії АА № 146163, згідно з якими, описано і накладено арешт, передано на зберігання та встановлено обмеження права користування обєктом нерухомості, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 літ. А, що належить боржнику позивачу у справі (серії та номери актів відповідають п. 1.3 договору № 5080250 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна).

26.10.2005 р. між відділом державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції (згідно заявки № 14334/5 від 24.10.2005 р. (ар. с. 48 т. 1) та спеціалізованим державним підприємством “Укрспецюст” Міністерства юстиції України укладено договір № 5080250 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, відповідно до умов якого ВДВС передав спеціалізованій організації відповідачу-2 для реалізації арештоване державним виконавцем нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю промислового цеху з підвалом, що є власністю СУГЧП “Євробетон-Січ” ТОВ, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, а спеціалізована організація зобовязалася здійснити його реалізацію на прилюдних торгах у порядку, встановленому чинним законодавством (ар. с. 50-52 т. 1).

Відповідно до п. 4.14 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів) під час прилюдних торгів ведеться протокол, який підписується ліцитатором і переможцем торгів і затверджується керівником спеціалізованої організації.

Протоколом проведення прилюдних торгів по реалізації майна належного позивачу від 11.11.2005 р. № 5080250/1, затвердженим директором Запорізької філії СДП «Укрспецюст» 11.11.2005 р., в результаті проведених прилюдних торгів за лотом № 1 нежитлова будівля промислового цеху з підвалом, а саме: будівля промислового цеху (літ. А загальною площею 635,7кв.м; пл. основн. 684,5 кв.м; висота 7,25 м, фундамент з/бетонні блоки; стіни, перегородки з/бетонні панелі; перекриття з/бетонні плити; покрівля-рулона, а/цементна; підлога-бетонна; двері, вікна-металеві, деревяні; внутрішнє оздоблення штукатурка; водопостачання; каналізація; електричество); підвал (літ. пд) з входом (літ. А), пл. основн. 92,1 кв.м) фізичний знос 25%, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, переможцем торгів визначено приватного підприємця ОСОБА_3. Ціна продажу обєкту прилюдних торгів склала 443610,00 грн., які були сплачені ПП ОСОБА_3, у встановленому п. 5 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів порядку (ар. с. 54-55 протокол; ар. с. 64 платіжні доручення. т. 1).

Відповідно до п.п. 6.1, 6.4 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів після повного розрахунку покупців за придбане майно, на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копії документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець складає акт про проведені прилюдні торги і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби. На підставі цього акта нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Як вбачається з матеріалів справи, в результаті проведених прилюдних торгів ВДВС 6 листопада 2006 року було складено акт про проведені прилюдні торги, на підставі якого 07.11.2006 р. нотаріусом було видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яким посвідчено право власності відповідача-3 на нежитлову будівлю промислового цеху з підвалом, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (ар. с. 59-60 т. 1). Нотаріусом наданий відповідний витяг з Державного реєстру правочинів № 3126823 від 07.11.2006 р. (ар. с. 61 т. 1).

Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобовязаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом…

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що виданий 14.11.2006 р. орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації, за ОСОБА_3 було зареєстроване право власності на нежитлову будівлю промислового цеху літ. А, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, за НОМЕР_1 в книзі 8.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів арештоване нерухоме майно, це майно боржника, на яке звернено стягнення і яке підлягає реалізації; прилюдні торги продаж майна, за яким його власником стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відтак, під час проведення прилюдних торгів вчинюється правочин про передачу майна у власність переможцю торгів покупцю. Сторонами цього правочину є покупець учасник і переможець прилюдних торгів (фізична або юридична особа), і продавець відділ ДВС в особі спеціалізованої організації, що організовує та проводить прилюдні торги за договором із виконавчою службою.

Таким чином, за своєю правовою природою прилюдні торги є правочином з купівлі-продажу арештованого нерухомого майна.

Колегія суддів касаційної інстанції вказала, що недійсність такого правочину може встановлюватися судом з підстав передбачених законом і вказаних позивачем у вимозі про визнання угоди про відчуження майна з прилюдних торгів недійсною.

Позивачем, як вбачається з уточненої позовної заяви, такої вимоги не ставиться взагалі, натомість, він просить суд визнати недійсними: публічні торги, проведені 11.11.2005 р.; протокол проведення публічних торгів № 5080250/1 від 11.11.2005 р.; акт про проведенні прилюдні торги від 06.11.2006 р.; свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю промислового цеху з підвалом, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 07.11.2006 р. за № 3110, оскільки вважає, що прилюдні торги проведені: після прийняття ним рішення про ліквідацію (30.10.2005 р.); під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів СУГЧП «Євробетон-Січ»ТОВ, введеного 10.11.2005 р.; без врахування податку на додану вартість; з порушенням черговості звернення стягнення на майно, тобто торги проведені з численними та грубими порушеннями законодавства, отже повинні бути визнані недійсними з підстав передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України Обґрунтовуючи саме ці (уточнені) вимоги, позивач посилається на ст.ст. 105, 110, 111, 112, 203, 207, 215 Цивільного кодексу України та інші нормативно-правові акти, норми яких, на його думку, власне, і були порушені ДВС, і, зазначає, що за вказаних, у позові і додатково в уточнені до позовної заяви, обставин, зміст правочину суперечить ЦК України, Закону України “Про виконавче провадження”, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та Закону України «Про податок на додану вартість»і, відповідно, є підставою для недійсності правочину (ст. 215 ЦК України).

Господарським кодексом України (ст. 20) та Цивільним кодексом України (ст. 16) передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів субєктів господарювання та споживачів судом, до яких, зокрема, відносяться визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом, (ГКУ) або визнання правочину недійсним (ЦКУ); визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших субєктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси субєкта господарювання або споживачів (ГКУ); а також визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ЦКУ). Також захист прав та інтересів може відбуватися іншим способом, передбаченим законом або договором.

Згідно п. 3 рекомендацій президії ВГСУ від 27.06.2007 р. № 04-5/120 Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам (зі змінами, внесеними 29.12.2008 р.), п. 6 інформаційного листа ВГСУ від 18.03.2008 р. № 01-8/164 (в редакції з 02.04.2009 р.), п. 4 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 р. № 01-8/482 (в редакції з 02.04.2009 р.) господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів між субєктами господарювання і органами державної влади та місцевого самоврядування, повязані з визнанням недійсними угод, укладених шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону), а так само актів про проведення прилюдних торгів. Що ж до свідоцтва про право власності, виданого на підставі відповідного акта, то воно не може виступати предметом спору, оскільки не має статусу акта державного чи іншого органу.

У статті 12 ГПК України визначені справи, підвідомчі господарським судам, а в пункті 1 статті 80 цього ж Кодексу законодавцем зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах.

Отже, оцінивши надані сторонами докази, їх пояснення, доводи і заперечення, проаналізувавши судову практику, рекомендацій та інформаційні листи ВГСУ, а також вимоги чинного законодавства України, суд вважає, що провадження у справі, щодо визнання недійсними

-публічних торгів, проведених 11.11.2005 р. Державною виконавчою службою у Жовтневому районі м. Запоріжжя з реалізації нежитлової будівлі промислового цеху з підвалом, а саме промислового цеху (літ. А), підвалу (літ. пд) з входом (літ. а), розташованого за адресою АДРЕСА_2;

-свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю промислового цеху з підвалом, а саме промислового цеху (літ. А), підвалу (літ. пд) з входом (літ. а), розташованого за адресою АДРЕСА_2, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 07.11.2006 р. за № 3110;

підлягає припиненню на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.

Що стосується вказівок, викладених у постанові ВГСУ у даній справі, які є обовязковими для суду першої інстанції, в силу ст. 11112 ГПК України, то господарському суду при новому розгляді справи необхідно визначити характер спірних правовідносин та норми матеріального права, якими вони повинні врегульовуватися.

Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів визначено, що прилюдні торги є продажем майна, за яким його власником стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну, тобто став переможцем торгів, і розрахувався за придбане на прилюдних торгах майно. Результати торгів оформляються у передбаченому, розділом 6 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів, порядку, після чого покупець отримує затверджений начальником органу ДВС акт про проведені прилюдні торги, на підставі якого нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Відтак, продаж майна це правочин про передачу майна у власність переможцю торгів покупцю продавецем відділом ДВС в особі спеціалізованої організації, що організовує та проводить прилюдні торги за договором із виконавчою службою. Проведення прилюдних торгів є способом укладення договору купівлі-продажу, під час яких ведеться протокол, а результати яких, оформляються актом, тобто протокол і акт є невідємною частиною торгів, тобто договору купівлі-продажу .

Таким чином, за своєю правовою природою прилюдні торги є правочином з купівлі-продажу арештованого нерухомого майна.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів звязку.

Як вбачається із встановлених вище обставин справи та досліджених судом матеріалів, продавець і покупець нерухомого майна оформили свій правочин у порядку та спосіб, визначений Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів. Відбулася державна реєстрація права власності на нерухоме майно, як то передбачено статтею 182 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частинами першою третьою, пятою ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Колегія суддів вважає, що зміст правочину з купівлі-продажу арештованого нерухомого майна, укладеного шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону), оформлених протоколом та актом, містить в собі всі істотні умови, необхідні для договорів даного виду, як то предмет правочину, порядок набуття права власності, момент переходу права власності, строки виконання правочину, ціна обєкту нерухомості, підтвердження сплати вартості обєкту нерухомості тощо. Учасники правочину, в момент його вчинення, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення їх було вільним; правочин був спрямованим на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним набуття, зміну і припинення цивільних прав та обовязків.

Розглядаючи наступні дві вимоги про визнання недійсними протоколу проведення торгів та акту про проведені прилюдні торги, з приводу зауважень і доводів позивача щодо грубих порушень чинного законодавства України при проведенні прилюдних торгів: 1) після прийняття ним рішення про ліквідацію (30.10.2005 р.); 2) під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів СУГЧП «Євробетон-Січ»ТОВ (введеного 10.11.2005 р.); 3) без врахування податку на додану вартість; 4) з порушенням черговості звернення стягнення на майно, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

По-перше: дійсно 30.10.2005 р. протоколом зборів засновників позивача (підписаним головою зборів засновників ТОВ «НВО «Стандарт»Федоренко С.В., а не засновників позивача, і завіреним також печаткою ТОВ «НВО «Стандарт», а не позивача!) прийнято рішення про ліквідацію СУГЧП «Євробетон-Січ»ТОВ, головою ліквідаційної комісії призначено Багмета С.В. (ар. с. 14, т. 1).

З зазначеного часу обраний голова ліквідаційної комісії звертався у органи ДВС з численними листами та повідомленнями, повідомляв про прийняте засновниками рішення, інформував про судові справи за участю позивача, вимагав зупинення, а пізніше закінчення виконавчого провадження та передачі виконавчих документів йому, у звязку із ліквідацією позивача. (ар. с. 19, 26-28, т. 1) ВДВС повідомляла, що у них на виконанні знаходиться зведене виконавче провадження та проводяться виконавчі дій, підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні.

Також, обраний голова ліквідаційної комісії звернувся до державного реєстратора для внесення в ЄДР відповідних відомостей про рішення засновників щодо ліквідації підприємства. З листа державного реєстратора Запорізького міськвиконкому від 12.05.2006 р. (ар. с. 69 т. 1) вбачається, що запис за № 11031100001009373 про прийняття рішення щодо припинення юридичної особи спільного українсько-германсько-чеського підприємства “Євробетон-Січ” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю був внесений державним реєстратором Запорізького міськвиконкому до єдиного державного реєстру 14.11.2005 р., також в єдиний державний реєстр були внесені відомості про склад ліквідаційної комісії СУГЧП “Євробетон-Січ” ТОВ, і саме ця дата (14.11.2005 р.) є датою набуття ліквідаційною комісією повноважень з проведення ліквідаційної процедури товариства, що відповідає приписам ст.ст. 4, 34 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, зазначено у листі державного реєстратора Запорізького міськвиконкому від 12.05.2006 р., листі голови представництва ДКУ з питань регуляторної політики та підприємництва в Запорізькій області № 5308/48-467 від 12.05.2006 р., а також встановлено рішенням суду у справі № 22/19 від 05.06.2006 р., що набрало законної сили.

Отже, перший етап спірних торгів, а саме їх проведення та оформлення протоколу про проведені прилюдні торги, відбувся до набуття ліквідаційною комісією повноважень з проведення ліквідаційної процедури СУГЧП “Євробетон-Січ” ТОВ.

По-друге: переходячи до питання введення мораторію на задоволення вимог кредиторів раніше, ніж відбулися торги, слід зазначити, що за заявою обраного голови ліквідаційної комісії позивача, який ще не набув таких повноважень, 10.11.2005 р. було порушено провадження у справі № 19/243 про банкрутство СУГЧП “Євробетон-Січ” ТОВ, у відповідності до ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, та ведений мораторій на задоволення вимог кредиторів. Як зясовано вище, голова ліквідаційної комісії, на час звернення із такою заявою до господарського суду та на час порушення провадження у справі про банкрутство СУГЧП “Євробетон-Січ” ТОВ, взагалі не мав повноважень на такі дії. До того ж, протокол зборів засновників позивача, що підписаний головою зборів засновників ТОВ «НВО «Стандарт»Федоренко С.В.?! не мав, на той час, навіть в такому вигляді, юридичної сили, оскільки ТОВ “НВО “Стандарт” було виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, на підставі ухвали господарського суду Запорізької області від 13.06.2005 р. у справі № 21/50, якою ТОВ “НВО “Стандарт” було ліквідовано. Поновлено ТОВ “НВО “Стандарт” в ЄДР було через рік. Мораторій на задоволення вимог кредиторів припинив свою дію 05.12.2005 р., одночасно з винесенням ухвали у справі № 19/243 про відкликання заяви про порушення справи про банкрутство.

Оскільки проведення прилюдних торгів є способом укладення договору купівлі-продажу, під час яких ведеться протокол, а результати їх оформляються актом, тобто є їх невідємною частиною, то на момент укладення правочину (листопад 2006 р.) про передачу майна у власність переможцю торгів мораторій не задоволення вимог кредиторів не діяв.

По-третє: експертна оцінка (зі змінами) лота була проведена Українською універсальною біржею, вартість майна лота, становила 532330,00 грн. з ПДВ та 443608,33 грн. без ПДВ (ар. с. 30 т. 1). Стартова ціна лота була визначена в 443608,33 грн. без ПДВ. Ціна реалізації нерухомого майна на торгах склала 443610,00 грн. без ПДВ.

Державна податкова адміністрація України, листом № 1961/6/16-1220-26 від 14.04.2000 р. повідомила СДП «Укрспецюст»(п. 1, 2), що у разі якщо СДП "Укрспецюст" на комісійних засадах здійснює операції з продажу арештованого майна особи, яка є платником податку на додану вартість, то на дату, що сталася раніше, чи відвантаження арештованого майна боржника, чи зарахування коштів у рахунок його оплати, у СДП "Укрспецюст" виникають податкові зобовязання. При цьому базою оподаткування є загальна (остаточна) ціна реалізації. На вимогу покупця на цю дату виписується податкова накладна на остаточну вартість, в якій окремим рядком виділяється сума податку на додану вартість. При цьому СДП "Укрспецюст" всю суму податку на додану вартість відображає в книзі продажу товарів (робіт, послуг), форма і порядок заповнення якої затверджені наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 165, та включає до декларації з податку на додану вартість і визначену позитивну різницю між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у звязку з будь-яким продажем товарів протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту, перераховує до бюджету. На дату отримання СДП "Укрспецюст" коштів за реалізоване майно ним надсилається копія платіжного доручення боржнику, дата отримання якого боржником і буде датою, на яку такий боржник проводить операцію з бухгалтерського та податкового обліку з відчуження майна. На зазначену дату у боржника (заставодавця) збільшуються податкові зобов'язання та виписується СДП "Укрспецюст" податкова накладна на остаточну вартість реалізованого майна за мінусом суми, фактично залишеної СДП "Укрспецюст" на покриття власних видатків з урахуванням податку на додану вартість. Така податкова накладна для СДП "Укрспецюст" є підставою для збільшення податкового кредиту, датою збільшення якого у СДП "Укрспецюст" відповідно до п. 4.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є дата перерахування коштів на користь комітента (в даному випадку - дата перерахування коштів на рахунок судовиконавця). У разі якщо СДП "Укрспецюст" на комісійних засадах здійснює операції з продажу арештованого майна осіб, які не є платниками податку на додану вартість та якими в момент відчуження арештованого майна не досягається відповідних обсягів, граничний розмір яких встановлено чинним законодавством, базою для оподаткування податком на додану вартість згідно з абзацом першим п. 4.7 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" є комісійна винагорода, отримана підприємством у порядку, передбаченому правилами комісійної торгівлі. Правила комісійної торгівлі та визначення комісійної винагороди затверджено у встановленому порядку.

Також суд зазначає, що порушення питання про недійсність будь-якого правочину, з мотивів несплати податку на додану вартість, передбачає відповідні підстави, встановлені законом, та субєктний склад учасників спору. Позивач не зазначає конкретних норм Закону України "Про податок на додану вартість", які порушені при проведенні прилюдних торгів, і, при цьому, є підставою для визнання недійсними саме цих торгів, протоколу, акту, свідоцтва недійсними, а не правочину, як то передбачає законодавець. Крім цього, позивач не є представником держави або державної установи, що має право на захист прав або інтересів держави щодо надходжень/сплати податків до Державного бюджету України.

По-четверте: суд вважає, що ВДВС не порушило черговості реалізації майна позивача, на яке звернено стягнення. Об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для здійснення виробництва, реалізуються у одній черзі (за ст. 64 ЗУ «Про виконавче провадження»у третій черзі). Арештоване нерухоме майно відносилося до основних засобів позивача та безпосередньо використовувалося в виробництві, а тому його реалізація повинна була здійснюватись в межах однієї черги. Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 50 та ч. 7 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження»позивач при зверненні стягнення на його майно та підготовці його до реалізації мав право вказати, на яке майно необхідно звернути стягнення у першу чергу, та визначити у якій послідовності необхідно реалізовувати арештоване майно. Позивач не надав колегії суддів доказів такого звернення, тобто реалізації свого права, наданого законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсними протоколу проведення торгів та акту про проведені прилюдні торги є безпідставними, зміст зазначених актів не суперечить Цивільному кодексу України, Закону України “Про виконавче провадження”, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Закону України “Про податок на додану вартість” Тимчасовому положенню про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна та Інструкції про проведення виконавчих дій.

Отже, оцінивши надані сторонами докази, їх пояснення, доводи і заперечення, проаналізувавши судову практику та вимоги чинного законодавства України, суд вважає, що вимоги позивача щодо визнання недійсними:

-протоколу проведення публічних торгів № 5080250/1 від 11.11.2005 р. з реалізації нежитлової будівлі промислового цеху з підвалом, а саме промислового цеху (літ. А), підвалу (літ. пд) з входом (літ. а), розташованого за адресою АДРЕСА_2;

-акту про проведенні прилюдні торги від 06.11.2006 р. з реалізації нежитлової будівлі промислового цеху з підвалом, а саме промислового цеху (літ. А), підвалу (літ. пд) з входом (літ. а), розташованого за адресою АДРЕСА_2, затвердженого 06.11.2006 р.;

задоволенню не підлягають, як необґрунтовані.

Надаючи правову оцінку запереченню відповідача-3 щодо визнання власником спірного приміщення іншого підприємства ТОВ «НВО «Стандарт», що робить СУГЧП «Євробетон-Січ»ТОВ неналежним позивачем у цій справі, суд зауважує, що такого висновку відповідач-3 дійшов спираючись на рішення постійно діючого третейського суду при Українській Товарній Біржі «Українська Товарна Біржа»від 26.10.2006 р. у справі №00128/06, яким визнано недійсним рішення № 4 від 15.05.1998 р. засновників СУГЧП «Євробетон-Січ»ТОВ про внесення змін до Установчого договору СУГЧП «Євробетон-Січ»ТОВ (АДРЕСА_2, ЄДРПОУ 14352091) та визнано право власності за ТОВ «НВО «Стандарт»на будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, а саме нежиле приміщення виробничого цеху з підвалом (літ. А загальною площею 635,7 м. кв., площа основ. 684,5 м. кв., висота 7,25 м). Для перевірки зазначеного факту, господарський суд, в порядку ст. 38 ГПК України, витребував у державного реєстратора матеріали реєстраційної справи позивача; а також витребував у ОП ЗМБТІ інформацію щодо власників будівлі промислового цеху (літ. А), підвалу (літ. пд) з входом (літ. а), розташованого за адресою АДРЕСА_2 за період часу з 1993 р. по 2009 р. Згідно наданих відповідей, копій установчих документів, довідки ЄДР серії АВ № 111469 станом на 31.03.2009 р., витягу з ЄДР серії АВ № 111472 станом на 31.03.2009 р., інформації БТІ лист № 4508 від 16.04.2009 р., факти викладені відповідачем-3 у відзиві від 24.02.2009 р. не підтвердилися. В результаті прийняття рішення № 4 від 15.05.1998 р. засновників СУГЧП «Євробетон-Січ»ТОВ були внесені зміни до Установчого договору СУГЧП «Євробетон-Січ»ТОВ (щодо розміру внеску ТОВ «НВО «Стандарт»до Статутного фонду позивача); ці зміни були зареєстровані, в передбаченому законом порядку. Право власності, первісно, на зазначене вище нерухоме майно, було зареєстроване у 1997 році, з часу первинної реєстрації (03.12.1997 р.) по 10.08.1998 р. було зареєстроване за ТОВ «НВО «Стандарт», з 11.08.1998 р. до теперішнього часу за іншими юридичними та фізичними особами. З 11.08.1998 р. у власності ТОВ «НВО «Стандарт»більше не перебувало.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з п. 9 Розяснень президії ВАСУ від 23.08.1994 р. № 02-5/612 (з наступними змінами та доповненнями) при вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що відповідно до пункту 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N 7-93 "Про державне мито" останнє підлягає поверненню позивачеві тільки у випадках припинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК.

Таким чином, відповідно до розяснень ВАСУ та ч. 5 ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а в частині припинення провадження у справі державне мито, у розмірі 42,50 грн., підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, п. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Припинити провадження у справі щодо визнання недійсними:

-публічних торгів, проведених 11.11.2005 р. Державною виконавчою службою у Жовтневому районі м. Запоріжжя з реалізації нежитлової будівлі промислового цеху з підвалом, а саме промислового цеху (літ. А), підвалу (літ. пд) з входом (літ. а), розташованого за адресою АДРЕСА_2;

-свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю промислового цеху з підвалом, а саме промислового цеху (літ. А), підвалу (літ. пд) з входом (літ. а), розташованого за адресою АДРЕСА_2, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 07.11.2006 р. за № 3110;

2.Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними:

-протоколу проведення публічних торгів № 5080250/1 від 11.11.2005 р. з реалізації нежитлової будівлі промислового цеху з підвалом, а саме промислового цеху (літ. А), підвалу (літ. пд) з входом (літ. а), розташованого за адресою АДРЕСА_2;

-акту про проведенні прилюдні торги від 06.11.2006 р. з реалізації нежитлової будівлі промислового цеху з підвалом, а саме промислового цеху (літ. А), підвалу (літ. пд) з входом (літ. а), розташованого за адресою АДРЕСА_2, затвердженого 06.11.2006 р.;

3.Повернути спільному українсько-германсько-чеському підприємству “Євробетон-Січ” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 14352091) з Державного бюджету України державне мито в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп., яке перераховано квитанцією № 45 від 07.02.2008 р. Видати довідку.

Головуючий суддя В.В. Носівець

Судді І.А. Попова

Р.А. Ніколаєнко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.