Постанова № 5626407, 09.06.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 07/5152а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2009 р.

11год. 25хв., м. Черкаси

За адміністративним позовом державної податкової інспекції у м. Ватутіне

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 1542грн. 86коп.

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Сиволовська О.І.

Представники сторін:

від позивача: Борисенко О.Ю. за довіреністю від 24.12.2008р.;

від відповідача: не прибули.

Заявлено позов про стягнення з відповідача у доход бюджету 1542грн. 86коп. фінансових санкцій, у тому числі: 270грн. за непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій, 340грн. за невиконання щоденного друку фіскального звітного чека, 782грн. 50коп. за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій і 490грн. 36коп. за здійснення торговельної діяльності без одержання торгового патенту.

В обґрунтування позову позивач вказав не несплату відповідачем у добровільному порядку стягуваної суми фінансових санкцій, які були застосовані до відповідача за рішеннями позивача від 16.02.2007р. №0000112301/0 і №0000102301/0.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши при цьому, що особи, які провели перевірку відповідача, не мали права її проводити і здійснювати контрольну закупку товарів, оскільки їх направлення на перевірку оформлені з порушенням вимог Закону України “Про державну податкову службу в Україні”. Кошти, які були перераховані в ході проведення перевірки, належали не відповідачу, а підприємцю ОСОБА_3, який здійснював підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування у тому ж приміщенні, що й відповідач, і алкогольними напоями не торгував. Відповідачу не була надана можливість ознайомитися з актом перевірки та підписати його. Рішеннями позивача від 16.02.2007р. №0000112301/0 і №0000102301/0 були оскаржені відповідачем до суду, тому відповідно до пп. 5.2.3, 5.2.6 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам” податкові зобовязання вважаються неузгодженими, а значить заявлені у позові суми фінансових санкцій не підлягають стягненню.

Відповідач був повідомлений про дату, час і місце засідання суду, проте ні він сам ні його представник в судове засідання не прибули і не повідомили про причини неприбуття. Натомість відповідач заявив письмове клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду його касаційної скарги у справі №22-а-1017//08 Вищим адміністративним судом України. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 09.06.2009р. це клопотання відповідача було залишено без задоволення.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.

14 березня 2003р. виконавчим комітетом Ватутінської міської ради була проведена державна реєстрація відповідача як фізичної особи-підприємця.

23 березня 2003р. відповідач був узятий Ватутінським відділенням Звенигородської обєднаної державної податкової інспекції на облік як платник податків.

7 лютого 2007 року в кафе “Едем”, розташованому по вул. Кірова, 1а, м. Ватутіне, Черкаської області, у якому відповідач здійснював підприємницьку діяльність у сфері торгівлі алкогольними напоями, службовими особами державної податкової адміністрації в Черкаській області Бердецьким А.В. і Тарасенком О.А., які діяли відповідно до затвердженого 27.02.2007р. головою державної податкової адміністрації в Черкаській області Ткаченком Ю.О. плану проведення перевірок застосування реєстраторів розрахункових операцій, торгових патентів та правил реалізації і зберігання алкогольних напоїв на лютий 2007р., на підставі підписаних заступником голови державної податкової адміністрації в Черкаській області Нескороженною Р.М. направлень на планову перевірку від 05.02.2007р. №000843 і від 06.02.2007р. №000880, у присутності підприємця ОСОБА_3, який у цьому ж кафе здійснював підприємницьку діяльність у сфері громадського харчування за спрощеною системою оподаткування, була проведена перевірка відповідача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу.

Перевіркою був встановлений факт реалізації двох пляшок коньяку „Старий аїст” за ціною 27грн. за пляшку, усього на суму 54грн. Підприємець ОСОБА_3 отримав готівку за дві пляшки коньяку, поклав її в коробку під прилавком кафе, де знаходилися готівкові кошти що належать відповідачу, звідти видав здачу та видав товар, але через реєстратор розрахункових операцій цю розрахункову операцію не провів і відповідний розрахунковий документ (чек) покупцю не видав.

Також перевіркою було встановлено, що на місці проведення розрахункової операції (у коробці під прилавком кафе) знаходилося 214 грн., а за денним звітом реєстратора розрахункових операцій повинно бути 3грн. 60коп. Невідповідність склала 210грн. 50 коп., а без урахування 54грн. - суми розрахункової операції, не проведеної через реєстратор розрахункових операцій при проведенні перевірки, відповідно 156грн. 50коп. (210грн. 50коп. 54грн.).

Перевіркою також було встановлено невиконання відповідачем щоденного друку фіскального звітного чеку за 03.12.2006р, 18.12.2006р., 19.12.2006р. і 10.01.2007р.

Крім того, перевіркою було встановлено факт здійснення відповідачем у період з 24.12.2006р. по 07.02.2007р. торгівельної діяльності без одержання торгового патенту на здійснення такої діяльності.

Встановлені перевіркою факти були оцінені позивачем як порушення відповідачем вимог пунктів 1, 2, 9 та 13 ст. 3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в редакції Закону України від 01.06.2000р. №1776-ІІІ з урахуванням наступних змін і доповнень (далі Закон №265/95-ВР) та ст.3 Закону України від 23.03.1996р. №98/96-ВР „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” (далі-Закон №98/96-ВР).

За результатами цієї перевірки був складений акт від 16.02.2007р. №017363/38/23-017, на підставі якого позивач прийняв рішення від 16.02.2007р. №0000112301/0 і №0000102301/0.

За рішенням від 16.02.2007р. №0000112301/0 позивач вирішив застосувати до відповідача 1542грн. 86коп. фінансових санкцій, у тому числі:

270грн. фінансових санкцій, передбачених п. 1 ст. 17 Закону №265/95-ВР за непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій у пятикратному розмірі вартості проданих товарів, на яку виявлена невідповідність (54грн. х 5);

340грн. фінансових санкцій, передбачених п. 4 ст. 17 Закону №265/95-ВР за невиконання щоденного друку фіскального звітного чека у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17грн. х 20);

782грн. 50коп. фінансових санкцій, передбачених ст. 22 Закону №265/95-ВР за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, у пятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність (156грн. 50коп. х 5).

За рішенням від 16.02.2007р. №0000102301/0 позивач вирішив застосувати до відповідача 490грн. 36коп. штрафу, передбаченого ч. 1 ст. 8 Закону №98/96-ВР, за здійснення протягом 46 днів торговельної діяльності без одержання відповідного торгового патенту у подвійному розмірі вартості такого торгового патенту за повний термін діяльності відповідача із зазначеним порушенням.

Рішення від 16.02.2007р. №0000112301/0 і №0000102301/0 позивач вручив відповідачу 22.02.2007р. під розписку.

ОСОБА_1 оскаржила рішення позивача від 16.02.2007р. № 0000112301/0 і №0000102301/0, звернувшись з відповідним адміністративним позовом до Ватутінського міського суду Черкаської області про скасування цих рішень.

Ухвалою Ватутінського міського суду Черкаської області від 14.05.2007р. ОСОБА_1 було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі через непідсудність справ у таких спорах Ватутінському міському суду Черкаської області.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2008р. у справі у справі №22-а-1017/08р. в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено, а ухвала Ватутінського міського суду Черкаської області від 14.05.2007р. залишена без змін.

Заявою від 05.05.2009р. ОСОБА_1 повідомила господарський суд Черкаської області про подання нею до Вищого адміністративного суду України касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2008р. у справі №22-а-1017/08р.

Станом на день прийняття господарським судом цієї постанови рішення позивача від 16.02.2007р. №0000112301/0 і №0000102301/0 ні у адміністративному ні у судовому порядку не були скасовані, а застосовані за ними фінансові санкції були сплачені.

Стаття 11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні” передбачає право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів та застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Стаття 1 Закону №265/95-ВР передбачає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами субєктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та субєктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до пунктів 1, 2, 9 та 13 ст. 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;

- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадках використання розрахункової книжки загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Пунктом 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006р. №833, забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

Пункти 1 та 4 ст. 17 Закону №265/95-ВР передбачають, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

- у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки;

- двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чека або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Статтею 22 Закону №265/95-ВР встановлено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадках використання розрахункової книжки загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до субєктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у пятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Згідно з ст. 25 Закону №265/95-ВР суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Частини 1, 2, 3 ст. 2 Закону №98/96-ВР передбачають, що торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у частині першій статті 1 цього Закону. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті. Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється. Торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб'єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів. Суб'єкт підприємницької діяльності, який припинив діяльність, яка відповідно до цього Закону підлягає патентуванню, до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про припинення такої діяльності відповідний державний податковий орган. При цьому торговий патент підлягає поверненню до державного податкового органу, що видав його, а суб'єкту підприємницької діяльності повертається надмірно сплачена сума вартості торгового патенту.

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 8 Закону №98/96-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів, сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності субєктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням. Штрафи, передбачені цією статтею, підлягають сплаті порушником у п'ятиденний термін відповідно до законодавства.

Закон України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на відносини, повязані із застосуванням та сплатою фінансових санкцій, передбачених Законом №265/95-ВР та 8 Закону №98/96-ВР, не поширюється.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства господарський суд прийшов до висновку, що державна податкова адміністрація в Черкаській області є компетентним органом щодо проведення перевірок дотримання субєктами підприємницької діяльності вимог вказаних вище Законів України, а позивач - щодо застосування передбачених цими Законами фінансових санкцій. Позивач правильно застосував до відповідача за рішеннями від 16.02.2007р. №0000112301/0 і №0000102301/0 фінансові санкції. Доводи відповідача, приведені ним в обґрунтування заперечень проти позову, стосуються законності прийнятих позивачем рішень від 16.02.2007р. №0000112301/0, що не є предметом даного спору. Та обставина, що ці рішення ні в адміністративному ні у судовому порядку не були скасовані, означає про те, що відповідач зобовязаний був у вказані вище строки сплатити до бюджету застосовані за ними суми фінансових санкцій. Несплата відповідачем останніх передбачає право позивача на їх стягнення за рішенням суду, тому позов підлягає задоволенню. Судовий збір у сумі 15грн. 43коп. підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1):

- в доход бюджету через державну податкову інспекцію м. Ватутіне (вул. Дружби, буд. 7, м. Ватутіне, Черкаська область, ідентифікаційний код 33843077) 1542грн. 86коп. фінансових санкцій;

- в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію м. Ватутіне (вул. Дружби, буд. 7, м. Ватутіне, Черкаська область, ідентифікаційний код 33843077) для зарахування на реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси №31117095700002 в головному управлінні державного казначейства України в Черкаській області, МФО 854018, 15грн. 43коп. судового збору.

Ця постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через господарський суд Черкаської області заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення постанови і апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання такої заяви.

Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

У разі своєчасного подання заяви про апеляційне оскарження і неподання апеляційної скарги у встановлений строк, ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СУДДЯ Дорошенко М.В.