Ухвала суду № 56262361, 03.03.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/11889/15-ц Номер провадження 22-ц/775/559/2016

Головуючий 1 інстанції Дубовик Р.Є.

Категорія 53 Доповідач Кішкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Кішкіної І.В.,

суддів Мальованого Ю.М., Новосядлої В.М.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 січня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням,

в с т а н о в и в :

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 січня 2016 року позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, задоволено частково.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням та його наслідками, 8000 грн. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» судовий збір у сумі 551,20 грн.

З вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить задовольнити його позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 30000 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, а саме при встановленні розміру грошового відшкодування суд не врахував тяжкість пошкодження здоровя, невиліковність його хвороби, необхідність постійно купувати медпрепарати, проходити курси лікування, неможливість допомагати дітям та онукам.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» ОСОБА_3, яка діє за довіреністю, в судовому засіданні апеляційного суду просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, виходив з того, що позивач тривалий час працював на підприємстві відповідача в шкідливих умовах, внаслідок чого отримав професійне захворювання, що призвело до втрати професійної працездатності на 20%, ушкодженням здоровя позивачеві завдана моральна шкода, яку повинен відшкодувати роботодавець згідно із ст. 2371 КЗпП України.

Такий висновок суду є правильним і відповідає встановленим у справі обставинам та вимогам закону.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 працював в ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» з 22 грудня 1999 року по 31 жовтня 2008 року.

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28 серпня 2012 року причиною захворювання ОСОБА_1 коніотуберкульоз: антракосилікатоз інтеретіціальної форми (I/I, с/с) ЗЗТХ (03.2012р.) у вигляді інтенсивних вогнищ, фіброзного пневмосклероза у С1-2 легенів, МТБ є перевищення ГДК пилу у повітрі робочої зони у 1,52 рази зі вмістом вільного діоксину кремнію 9,7-9,9 %.

Висновком МСЕК від 02 жовтня 2012 року вперше ОСОБА_1 встановлено 20% втрати професійної працездатності без встановлення групи інвалідності.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 2371 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженими ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих звязків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного звязку між попередніми умовами.

Визначений судом розмір моральної шкоди в сумі 8000 грн. відповідає тяжкості ушкодження здоровя позивача, характеру та тривалості моральних страждань позивача у звязку з отриманим професійним захворюванням, істотності вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого. Суд врахував, що ушкодження здоровя завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя, і, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, визначив такий розмір відшкодування моральної шкоди.

Як зазначив Конституційний Суд України в п. 4.1. свого Рішення від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоровя, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Відповідно до розяснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань та з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача й інших обставин.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство повязує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді