Ухвала суду № 56258997, 03.03.2016, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

У Х В А Л А Справа №539/2717/14-ц

Пров.№6/539/28/2016 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

у складі: головуючого судді Гудкова С.В.

при секретарі Яценко Л.І.

розглянувши подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України до виконання ним зобовязань, покладених на нього рішенням суду, -

В С Т А Н О В И В :

Державний виконавець ВДВС Лубенського МРУЮ звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України до виконання ним зобовязань, покладених на нього рішенням суду, мотивуючи своє подання тим, що у відділі ДВС Лубенського МРУЮ з 14.09.2015 року відкрите виконавче провадження №48698730 по примусовому виконанню виконавчого листа №539/2717/14-ц від 18.12.2014 року, виданого Лубенським міськрайонним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акціонерного банку «Експрес-банк» заборгованості в розмірі 17189, 89 гривень.

Постановою про відкриття виконавчого провадження боржнику було надано строк для добровільного виконання рішення суду, яке до цього часу не виконано.

Постановою державного виконавця від 19.01.2016 року на все рухоме та нерухоме майно боржника накладено арешт, зокрема, як з»ясувалось, боржнику на праві власності належить 1/2 частина будинку по вул.Кузні,75 в м.Лубни Полтавської області.

Крім цього, встановлено, що боржник працює в ТОВ «НРП».

На виклик державного виконавця керівник товариства ОСОБА_1 не з»являється, потрапити до його помешкання з метою опису майна, у державного виконавця немає можливості, оскільки боржник вдома відсутній.

Державний виконавець прохає суд встановити тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа за ухилення від виконання зобов»язання, покладеного на нього судовим рішенням до виконання ним своїх зобов»язань.

У судове засідання представник ВДВС не з»явився, в поданні прохає розгялнути справу без йогоу часті.

Ознайомившись із матеріалами подання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що подання ВДВС задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Згідно ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо щодо нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Судом встановлено, що у відділі ДВС Лубенського міськрайонного управління юстиції з 14.09.2015 року відкрите виконавче провадження №48698730 по примусовому виконанню виконавчого листа №539/2717/14-ц від 18.12.2014 року, виданого Лубенським міськрайонним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акціонерного банку «Експрес-банк» заборгованості в розмірі 17189, 89 гривень.

В ході виконавчого провадження з»ясувалось, що боржник працює в ТОВ «НРП», крім цього, має у приватній власності 1/2 частину будинку по вул.Кузні,75 в м.Лубни, на яку накладено арешт.

На виклик державного виконавця боржник не з»являється, рішення суду не виконує.

Згідно узагальнення ВСУ Судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ВСУ звернув увагу на необхідність забезпечення якості уявлень та участі держвиконавців у розгляді справ.

Окрему увагу ВСУ звертає на визначення поняття «ухилення боржника від виконання зобовязань».

ВСУ зазначив, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження в праві виїзду не за наявність факту невиконання зобовязань, а за ухилення від їх виконання. У звязку з цим з метою всебічного і повного зясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав і обовязків учасників спірних правовідносин, суд має зясувати, дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобовязання в повному обсязі або частково. Поняття «ухилення від виконання зобовязань, покладених на боржника рішенням» слід розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обовязку у виконавчому провадженні, коли для виконання цього обовязку у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають які-небудь незалежні від нього обєктивні обставини (непереборної сили, подій тощо).

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоровя чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути обєктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоровя чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України (далі ЦК), відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у ЦК до особистих немайнових прав фізичної особи (кн. друга ЦК), а саме до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (гл. 21 кн. другої ЦК). Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК особисті немайнові права тісно повязані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Положеннями ст. 6 цього Закону України від 21 січня 1994 р. № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» (далі Закон № 3857-XII) встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках:

- якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобовязання до виконання зобовязань або розвязання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобовязань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (п. 2);

- якщо він ухиляється від виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобовязань (п. 5); якщо щодо нього подано цивільний позов до суду до закінчення провадження у справі (п. 8).

Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу (далі ДВС), яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі

Правильне застосування судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з цього питання є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина та має на меті сприяти ефективному, своєчасному і законному примусовому виконанню рішень судів та інших органів (посадових осіб).

На думку ВСУ, особа, яка має невиконані зобовязання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання субєкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобовязання».

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобовязань, а за ухилення від їх виконання. У звязку з цим з метою всебічного і повного зясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обовязків учасників спірних правовідносин, суду належить зясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобовязання в повному обсязі або частково.

Саме невиконання боржником самостійно зобовязань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обовязків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути обєктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

У звязку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обовязків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обовязків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону № 606-XIV, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Однією з підстав для відмови у задоволенні подань, що складає основну частину розглянутих справ, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобовязань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

В даному випадку, суд вважає, що підстави для обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 відсутні, оскільки встановлено місце роботи боржника і є можливість стягувати кошти із заробітної плати боржника, також боржник має нерухомість, на яку накладено арешт.

Крім цього, в матеріалалх подання відсутні докази про те, що ОСОБА_1 повідомлений належним чином про відкритття виконавчого провадження та виклик особисто його до державного виконавця.

Викладене свідчить проти факту ухилення від виконання зобов»язань ОСОБА_1, а тому у задоволенні подання слід відмовити.

Керуючись ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст.377-1 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні подання державного виконавця ВДВС Лубенського міськрайонного управління юстиції про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України до виконання ним зобовязань, покладених на нього рішенням суду - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Полтавської області протягом пяти днів з моменту її проголошення або отримання її копії.

Суддя Лубенського міськрайонного суду С.В.Гудков