Рішення № 56250345, 22.02.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2016 р. Справа № 911/5468/15

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Литовці А.С.

розглянувши справу № 911/5468/15

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ОСОБА_2 Ко.,

ЛТД», с. Морозівка, Баришівський район

до Житлово-комунального господарства села Морозівка,

с. Морозівка, Баришівський район

про стягнення 86 076,36 грн.

представники сторін:

від позивача:ОСОБА_3 - довіреність № 3 від 04.01.2016;

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 1 від 15.02.2016

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ОСОБА_2 Ко., ЛТД» (надалі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Житлово-комунального господарства села Морозівка (надалі відповідач) про стягнення заборгованості по Договору оренди майна № 144 від 01.09.2011 р. в сумі 86 076,36 грн., з яких 64 645,90 грн. основна заборгованість по орендній платі, 19 775,33 грн. інфляційних, 1 655,13 грн. 3% річних та судові витрати.

Ухвалою суду від 23.12.2015 порушено провадження у справі № 911/5468/15 та призначено розгляд справи на 20.01.2016 о 12 год. 50 хв..

В судовому засіданні 20.01.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги повністю та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні 20.01.2016 представник відповідача проти позову заперечував та просив суд в позові відмовити повністю.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.01.2016 оголошувалась перерва до 10.02.2016 о 10 год. 10 хв.

Через канцелярію суду (вх. № 1266/16 від 21.01.2016) від відповідача надійшов відзив вих. № 01 від 15.01.2016 в якому відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві, а саме, що предметом договору є виключно оренда майна, тому вимоги позивача про оплату додаткових послуг по цьому договору не відповідають закону; протокол від 01.07.2014 на підставі якого розрахована сума позовних вимог, є додатком до іншого договору; дублікати актів виконаних робіт, надіслані позивачем відповідачу листом вих. № 65 від 09.09.2015 також не стосуються договору № 144 від 01.09.2001; неустойка нарахована позивачем за період з 06.08.2014 по 30.11.2015, що не відповідає вимогам норм Цивільного кодексу України про скорочений строк позовної давності в один рік для стягнення пені, штрафу, неустойки. Також у відзиві на позовну заяву відповідач просить визнати недійсним договір № 144 від 01.09.2001. Зазначена вимога відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву, залишається судом без розгляду, оскільки відповідачем не дотримано вимог ст.ст. 54, 56, 57, 60 ГПК України.

В судове засідання 10.02.2016 представник позивача не з`явився, але через канцелярію суду надав клопотання вих. № 04/2 від 10.02.2016 (вх. № суду 2928/16 від 10.02.2016) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 10.02.2016 розгляд справи було відкладено на 22.02.2016 о 10 год. 50 хв.

В судовому засіданні 22.02.2016 представник позивача надав письмові пояснення на відзив відповідача, в яких не погоджується із висновками викладеними у відзиві відповідача.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ОСОБА_2 Ко., ЛТД» («сторона 1», надалі - позивач) та Житлово-комунальним господарством села Морозівка («сторона 2», надалі - відповідач) 01.09.2001 було укладено Договір № 144 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, позивач передає, а відповідач приймає у тимчасове платне користування об`єкти, відповідно Додатку 1, які забезпечують водопостачання та водовідведення житлового селища Морозівка та електропостачання орендованих об`єктів. Місцезнаходжень обєктів: с. Морозівка Баришівський район Київська область.

Згідно п. 2.1 Договору розмір орендної плати відповідача за користування об`єктами водозабезпечення визначений в п. 1 додатку 2.

Розмір плати відповідача за послуги по транспортуванню, очищенню та скиданню стічних вод визначений в п. 2 додатку 2 (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2 3 Договору відповідач самостійно укладає договір з постачальником електроенергії та здійснює оплату рахунків за електропостачання.

Згідно п. 2.5 Договору оплата здійснюється щомісячно до 5-го числа наступного місяця на підставі показників водолічильника та актів наданих послуг.

Договір укладений на період до 31.12.2001 (п. 7.1 Договору).

Відповідно до п. 7.2 Договору при відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення Договору протягом місяця до його закінчення, він вважається продовженим на один рік.

Сторони підписали додаток № 2 до Договору, відповідно до п. 1.1 якого вартість послуг, які сплачує відповідач становить: орендна плата за користування об`єктами водозабезпечення встановлюється в залежності від кількості споживаної води та складає за 1 м.куб води 0,03 грн., НДС 20%. Оплата за послуги по транспортуванню та очищенню стічних вод встановлюється із розрахунку 0,40 грн. за 1 м.куб, НДС 20% (п. 1.2 додатку № 2 до Договору).

Оплата здійснюється щомісячно до 5 числа наступного місяця шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача (п. 2 додатку № 2 до Договору).

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду об`єкти водозабезпечення, водовідведення та електрозабезпечення, що підтверджується актом прийому-передачі від 01.09.2001, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Позивач зазначає, що у період серпень 2014-травень 2015 намагався вручити відповідачу акти виконаних робіт та рахунки-фактури, однак відповідач відмовився від їх отримання, про що представником позивача зроблено напис на актах приймання-передачі документів.

Відповідачем у відзиві зазначено, що ним отримані дублікати актів виконаних робіт, які надіслані позивачем листом вих. № 65 від 09.09.2015.

25 вересня 2015 року позивач надіслав відповідачу лист-вимогу вих. № 66 від 21.09.2015 щодо оплати заборгованості в сумі 64 662,70 грн. Докази направлення зазначеної вимоги додані до позовної заяви.

Як зазначає позивач у відповідача виникла заборгованість по сплаті за оренду об`єкітв водозабезпечення в сумі 12 915,00 грн. та за послуги транспортування та очищення стічних вод в сумі 51 730,90 грн. за період з 01.07.2014 по 31.05.2015 р.

При здійсненні розрахунку зазначеної заборгованості позивач керувався протоколом від 01.07.2014, відповідно до умов якого орендна плата за користування об`єктами водозабезпечення встановлюється в залежності від кількості споживаної води та складає за 1 м.куб води 0,38 грн., крім того НДС 0,07 грн. Усього 0,45 грн. Оплата за послуги по транспортуванню та очищенню стічних вод встановлюється із розрахунку 0,91 грн. за 1 м.куб, крім того НДС 0,18 грн. Усього 1,09 грн. Вартість послуг, за які сплачує відповідач діє з 01.07.2014 по 30.09.2014.

Однак, зазначений протокол від 01.07.2014 не приймається судом до уваги, оскільки він є додатком до Договору № 1/А від 03.05.2000, укладеного між позивачем та Житлово-експлуатаційною конторою с. Морозівка. Доказів правонаступництва до суду не надано.

Судом встановлено, що Договір оренди є укладеним в частині умов, які визначені сторонами в такому Договорі, зокрема, щодо предмету, майна, ціни, строків сплати тощо. Про згоду з викладеними в Договорі умовами свідчать підписи сторін та їх печатки. Відповідач згідно акту приймання-передачі від 01.09.2001 отримав в оренду зазначені у Договорі об`єкти.

Відповідач заперечує проти позову, оскільки вважає, що предметом Договору є виключно оренда майна, тому вимоги позивача про оплату додаткових послуг по цьому Договору не відповідають закону.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно приписів ст. 509 ЦК України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Посилання відповідача на те, що позивач не міг надавати послуги з транспортування та очищення стічних вод судом не приймаються, оскільки Договір № 144 від 01.09.2001 є на момент розгляду справи діючим, доказів розірвання Договору або доказів повернення майна від відповідача позивачу до суду не надано.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обовязок доказування та заперечування покладається на сторони.

З врахуванням об`ємів спожитої води та стічних вод, зазначених у актах здачі-прийняття робіт, доданих до відзиву відповідачем, протоколу погодження договірної ціни, який є додатком № 2 до Договору від 01.09.2001, за липень 2014 плата по Договору становить 1 393,20 грн., за серпень 2014 - 1 238,40 грн., за вересень - 1 186,80 грн., за жовтень 2014 - 1 341,60 грн., за листопад 2014 - 1 290,00 грн., за грудень 2014 1 341,60 грн., за січень 2015 1 393,20 грн., за лютий 2015 1 290,00 грн., за березень 2015 1 444,80 грн., за квітень 2015 1 444,80 грн., за травень 2015 1 444,80 грн. Всього 14 809,20 грн.

Доказів виконання відповідачем зобовязань за Договором № 144 віл 01.09.2001 відповідачем до суду не надано.

Оскільки заборгованість відповідача по сплаті за Договором № 144 від 01.09.2001 р. у сумі 14 809,20 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та наданим послугам в сумі 64 645,90 грн. підлягає задоволенню частково в сумі 14 809,20 грн.

Як встановлено ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 19 775,33 грн. та 3% річних в сумі 1 655,13 грн. за період з 06.08.2015 по 30.11.2015.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилання відповідача, що інфляційні та 3% річних є неустойкою, а тому для них встановлюється спеціальна позовні давність в один рік судом не приймаються з наступних підстав.

Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

До вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції застосовується загальна позовна давність, встановлена ст. 257 ЦК України (п. 3.4 зазначено постанови).

Відповідно до п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

До вимог про стягнення сум процентів, передбачених ст.. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність, встановлена ст. 257 ЦК України (п. 4.3 постанови).

Оскільки суд задовольняє вимогу про стягнення основного боргу частково в розмірі 14 809,20 грн., то і нарахування інфляційних та 3% річних повинно бути здійснено на зазначену суму. Відповідно до перерахунку, зробленого судом, стягненню підлягає інфляційні витрати в сумі 5 260,62 грн. та 3% річних в сумі 396,71 грн. за період з 06.08.2014 по 30.11.2015 (заявлений позивачем період).

Враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню частково: 14 809,20 грн. заборгованості, 5 260,62 грн. інфляційних та 396,71 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-комунального господарства села Морозівка (07526, Київська область, Баришівський район, с. Морозівка, вул. Садова, 9, код ЄДРПОУ 30698135 (р/р 26006005396001 в ПАТ «Креді ОСОБА_2», МФО 300614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ОСОБА_2 Ко., ЛТД» (07526, Київська область, Баришівський район, с. Морозівка, вул. Садова, 9, код ЄДРПОУ 30467889 (р/р 26001020306886 в ПАТ «Банк «Восток», МФО 307123) 14 809 (чотирнадцять тисяч вісімсот дев`ять) грн. 20 коп. заборгованості, 5 260 (п`ять тисяч двісті шістдесят) грн. 62 коп. інфляційних втрат, 396 (триста девяносто шість) грн. 71 коп. 3% річних та 307 (триста сім) грн. 20 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Повне рішення складено - 02.03.2016

Суддя О.О. Христенко