Рішення № 56250057, 23.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2016Справа №910/31268/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Керхер»До Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компанії «Ауріс» Простягнення 67 082, 35 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

від позивача: Каравай Є.С. - за дов., Гонтар Д.В. - за дов.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованість за договором від 26.02.2015, який було укладено на виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу №061213 від 06.12.2013 в розмірі 53 636, 05 грн., інфляційні збитки в розмірі 250, 36 грн., 3% річних в розмірі 722, 98 грн. та пеню в розмірі 12 472, 96 грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, представників не направляв, про поважні причини неявки суд не повідомив, пояснень, витребуваних ухвалою суду від 14.12.2015 про порушення провадження у справі не подав.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання була надіслана за фактичною адресою місцезнаходження відповідача, а саме: 01033, м. Київ, Шота Руставелі, 33-Б, н.п. №27.

Ухвала суду від 14.12.2015 про порушення провадження у справі та призначення судового засідання була отримана відповідачем, що підтверджується повернутим суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 14.12.2015) з зазначенням: „вручено 20.01.2016" .

На призначене судове засідання 23.02.2016р., представник відповідача не з'явився, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Отже, відповідач завчасно був повідомлений про розгляд справи.

Підстав, які б перешкоджали вирішити спір по суті судом не встановлено.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням позивача, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п. 3 ст. 69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2013 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АУРІС СЕРВІС» (надалі - Покупець/ Боржник) було укладено договір купівлі-продажу №061213 (надалі - Основний договір).

Відповідно до умов Основного договору Позивач зобов'язався продати та ввести в експлуатацію обладнання, а Покупець придбати і сплатити за обладнання грошові кошти, згідно умов Основного договору.

06.08.2014 Боржник направив на адресу Позивача гарантійний лист, відповідно до якого оплату заборгованості в розмірі 98 636, 05 грн. за Основним договором зобов'язався здійснювати до 17-го числа кожного місяця в розмірі не менше 15 000, 00 грн. щомісячно. Повністю виконати свої зобов'язання за Основним догвором Боржник зобов'язався до 17.02.2015 включно.

Проте, всупереч даним гарантіям, Боржник так і не виконав свої грошові зобов'язання перед Позивачем.

Станом на 01.09.2014, відповідно до підписаного Акту звірки розрахунків, Сторонами було підтверджено факт існування заборгованості ТОВ «Ауріс Сервіс» перед ТОВ «Керхер» в розмірі 83 636, 05 грн.

06.02.2015 Позивачем на адресу Боржника було направлено платіжну вимогу щодо сплати заборгованості.

26.02.2015, відповідно до укладеного Договору між ТОВ «Керхер», ТОВ «Група компанії «Ауріс» (надалі - Відповідач) та Боржником, за взаємною згодою сторін Позивач прийняв на себе право вимагати від Нового боржника (Відповідача) виконання боргових зобов'язань у сумі 83 636, 05 грн. за Основним договором.

Відповідно до умов Договору від 26.02.2015, Відповідач зобов'язався сплатити на користь Позивача суму заборгованості у розмірі 83 636, 05 грн. у чотирьох місячний термін рівними частинами по 20 909, 01 грн. щомісячно, з 26.03.2015 по 26.06.2015 включно.

Судом встановлено, що Позивачем на користь Боржника було продано та введено в експлуатацію обладнання. Належність виконання Позивачем зобов'язань за Основним договором підтверджується відсутністю протягом тривалого часу жодних зауважень чи претензій з боку Боржника.

Проте, всупереч умовам Договору від 26.022015р., Відповідач сплатив за товар грошові кошти не в повному обсязі, в результаті чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість в розмірі 53 636, 05 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Внаслідок укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Керхер», Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компанії Ауріс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ауріс Сервіс» договору переведення боргу від 26 лютого 2015 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компанії Ауріс» перейшло зобов'язання щодо сплати боргових зобов'язань за Договором купівлі-продажу №061213 від 06.12.2013 в сумі 83 636, 05 грн. рівними частинами по 20 909, 01 грн. щомісячно з 26.03.2015 по 26.06.2015 включно.

Свої зобов'язання за Договором від 26.02.2015р. новий Боржник (Відповідач) виконав частково, в зв'язку з чим станом на день звернення Позивача до суду, заборгованість за Відповідачем становить 53 636, 05 грн.

Відповідно до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згадою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 521 ЦК України передбачено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень ст. 513 цього Кодексу, тобто правочин щодо заміни боржника у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання.

Судом встановлено, що спірний договір від 26.02.2015р. був вчинений у тій самій формі (простій письмовій), що і договір купівлі-продажу № 061213 від 06.12.2013 як цього вимагає ст. 513 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідно до Договору від 26 лютого 2015 року, Відповідач виконав свої зобов'язання перед Позивачем частково, в зв'язку з чим сума боргу Відповідача складає грошову суму в розмірі 53 636, 05 грн.

Згідно до Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Отже, Новий боржник (Відповідач) відповідає перед Позивачем, відповідно до умов Договору про відступлення права вимоги, за виконання зобов'язань згідно Договору про купівлю-продажу №061213 від 06.12.2013.

13 листопада 2015 Позивач, звернувся до Відповідача з платіжною вимогою про сплату заборгованості в розмірі 53 636, 05 грн. за договором про відступлення права вимоги від 26.02.2015.

Однак, на момент звернення до суду із цим позовом Відповідач не виконав свого грошового зобов'язання перед Позивачем. Заборгованість Відповідача становить 53 636, 05 грн.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суду доведено, що Боржник (Відповідач) не виконав свій обов'язок на користь Позивача в повному обсязі.

Тому суд погоджується з твердженнями Позивача, щодо:

- існування у боржника грошового зобов'язання, яке виникло на підставі правочинів;

- прострочення виконання боржником його грошового обов'язку;

- існування у позивача (кредитора) права (яке виникло на підставі чинних правочинів) вимагати від боржника виконання простроченого грошового зобов'язання.

Враховуючи наведені вище фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що є всі підстави стверджувати про те, що право вимоги Позивача щодо виконання грошових зобов'язань Відповідачем перейшло до Позивача правомірно.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем в сумі 53 636, 05 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з Відповідача.

Відповідно до п. 3.2. Договору від 26.02.2016р., у випадку порушення строків оплати, передбачених п. 2.3. Договору, Новий Боржник (Відповідач) сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від частини платежу, у відношенні якого відбулось порушення за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Отже, порушення Відповідачем строків оплати, передбачених п. 2.3. Договору від 26.02.2015р., є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з Відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до Договору від 26.02.2015.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з Відповідача належить стягнути пеню у сумі 12 472, 96 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, Позивач також правомірно нарахував Відповідачу борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого Позивачем розрахунку, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим, з Відповідача підлягає стягненню 722, 98 грн. 3% річних та 250, 36 грн. індексу інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи надані суду відповідні докази, які знаходяться в матеріалах справи судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компанії «Ауріс» (юридична адреса: 01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, н.п. №43; поштова адреса: 01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 33-Б, н.п. №27; Код: 39230130) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керхер» (юридична адреса: 01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33; адреса для кореспонденції: 08130, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропавлівська, буд. 4; Код: 34003237) основну суму боргу в розмірі 53 636 (п'ятдесят три тисячі шістсот тридцять шість) грн. 05 коп., 3% річних в розмірі 722 (сімсот двадцять дві) грн. 98 коп., індекс інфляції в розмірі 250 (двісті п'ятдесят) грн. 36 коп., пеню в розмірі 12 472 (дванадцять тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 96 коп. та судовий збір в розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.03.2016р.

Суддя І.І.Борисенко