Ухвала суду № 56248712, 29.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 р. Справа № 876/5324/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 року у справі за позовом Приватного підприємства "Терези" ЛТД до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Терези ЛТД" звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі головного управління Міндоходів у Львівській області, яку відповідно до ст. 55 КАС України замінено правонаступником - Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова у Залізничному районі м. Львова головного управління ДФС у Львівській, в якому, із урахуванням ухвали про закриття провадження у справі в частині позовних вимог від 31.03.2015 року та заяви про зменшення позовних вимог від 31.03.2015 року, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003572201/18569 від 16.12.2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку з податку на додану вартість за основним платежем - 28985,00 грн, за штрафними санкціями - 7246,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що контролюючим органом в акті перевірки вказано про те, що господарські операції між ПП "Терези ЛТД" та його контрагентом ТОВ "Денікс Груп" не спричинили реального настання юридичних наслідків. Вважає, що наданими документами на підтвердження своїх вимог повністю спростовано висновки відповідача про порушення податкового законодавства щодо заниження податку на додану вартість за червень 2014 року в сумі 1350,00 грн, за серпень 2014 року в сумі 27635,00 грн, а тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 28985,00 грн., за штрафними санкціями - 7246,25 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 року у справі позов задоволено повністю, оскільки суд погодився з доводами позивача.

Зазначену постанову суду оскаржив відповідач - Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС України у Львівській області, вважаючи, що така прийнята у зв'язку із неправильним застосуванням норм права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та винести нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує та мотивує аналогічно доводам, що викладені у запереченні на позов, зазначаючи, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що будь-які первинні документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення операцій. При тому судом не здобуто доказів фактичного підтвердження здійснення операцій позивача з контрагентом ТзОВ «Денікс Груп» не підтверджено належними доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Терези ЛТД" зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради 22.06.2006 року як юридична особа.

Працівниками податкового органу у період з 19.11.2014 року по 25.11.2014 року проведено позапланову виїзну перевірку з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "Нові технології", ТОВ "Укрміксі", ТОВ "Денікс Груп" за період з 01.01.2012 року по 30.09.2014 року, за наслідками якої складено.

За результатами проведеної перевірки 02.12.2014 року складено акт №3430/13-03-22-01-13/34462575, згідного якого серед іншого, зазначено про порушення ПП "Терези ЛТД" п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП "Терези ЛТД" за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "Денікс Груп" занижено податок на додану вартість на загальну суму 28985,00 грн, в тому числі за червень 2014 р. на суму 1350,00 грн, за серпень 2014 р. на суму 27635,00 грн. На підставі якого ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0003572201/18569 від 16.12.2014 року.

Підставою для висновків відповідача про порушення позивачем податкового законодавства послужило те, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ "Денікс Груп" визнано такими, що фактично не відбувалися.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частино 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення коштів сплачених на придбання товарів, робіт, послуг до складу витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів, робіт та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, сплачені у ціні товарів (робіт, послуг) суми податку на додану вартість для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Доводи ж податкового органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Досліджуючи фактичність проведеної господарської операції позивача з контрагентом - ТОВ «Денікс Груп», суд першої інстанції встановив і це стверджується матеріалами справи, що ПП "Терези ЛТД" (Покупець) та ТОВ "Денікс Груп" (Продавець) уклали договір поставки від 10.06.2014 року, відповідно до умов якого Продавець передав Покупцеві товар - будівельні матеріали (металопрофіль, лист).

На підтвердження виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів, позивач долучив: податкову накладну №65 від 11.06.2014 р., накладну №11/06 від 11.06.2014 року; платіжне доручення №557 від 11.06.2014 року; замовлення №1 від 09.06.2014 р.

Податкова накладна по контрагенту ТОВ "Денікс Груп" відображена у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за червень 2014 року.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Денікс Груп" відображено в податковій звітності ПП "Терези ЛТД", про що свідчить копія додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за червень 2014 року.

Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції судом було встановлено, що придбані товари позивач використав під час здійснення послуг з ремонту шатрової покрівлі в житловому будинку №32 на вул. Дорошенка у м. Львові (поточний ремонт).

Дана обставина підтверджується тим, що Галицька районна адміністрація Львівської міської ради (Замовник) та ПП "Терези ЛТД" (Виконавець) уклали договір про надання послуг №64 від 06.06.2014 року, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується у 2014 році надати Замовникові послуги, а Замовник - прийняти і оплатити надані послуги. Найменування послуг: послуги з ремонту шатрової покрівлі в житловому будинку №32 на вул. Дорошенка у м. Львові (поточний ремонт).

На підтвердження виконання робіт позивач надав суду для приєднання до матеріалів справи: договірну ціну; зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта будівництва №1-1-1; розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису №1-1-1; довідку форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2014 року; акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2 №2/64 за липень 2014 року; відомість ресурсів до акта прийняття №2/64 за липень 2014 року; розрахунок №1-2 загальновиробничих витрат до акту №2/64 за липень 2014 року; локальний кошторис на будівельні роботи №1-1-1; відомість ресурсів до локального кошторису №1-1-1; податкову накладну №9 від 26.08.2014 року.

Також укладено договір підряду №7/11 від 22.11.2012 року між Національним університетом "Львівська Політехніка" (Замовник) та ПП "Терези ЛТД" (Підрядник), відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується виконати роботи по капітальному ремонту гуртожитку №1 (IV, V-й поверхи) Національного університету "Львівська Політехніка" на вул. Бой-Желенського, 14 в м. Львові, передати виконані роботи з капітального ремонту Замовнику, а також власними силами та за власний рахунок ліквідувати недоробки і дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході приймання робіт з капітального ремонту або в гарантійні строки експлуатації, а Замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи з капітального ремонту та оплатити їх відповідно до актів виконаних робіт з капітального ремонту форма КБ-2.

Згідно п. 4.4.1 вказаного Договору передбачено, що Підрядник має право залучати за своїм вибором за погодженням із Замовником для виконання робіт субпідрядників.

На виконання вказаного договору ПП "Терези ЛТД" (Замовник) та ТОВ "Денікс Груп" (Виконавець) уклали договір від 15.07.2014 року №46, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується виконати капітальний ремонт гуртожитку №1 (IV, V-й поверхи) Національного університету "Львівська Політехніка" на вул. Бой-Желенського, 14 в м. Львові, передати виконані роботи Замовнику. Розрахунки проводяться по факту виконання робіт, що підтверджується підписанням актів здачі-приймання робіт (КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (КБ-3).

З метою підтвердження виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних робіт, позивач надав такі докази: податкову накладну №282 від 29.08.2014 року; договірну ціну; локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1; розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошториса на будівельні роботи №2-1-1; довідка форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2014 року; акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2 №1 за серпень 2014 року; платіжні доручення №668 від 04.09.2014 року, №691 від 18.09.2014 року; копію Ліцензії серії АВ №596664, виданої Держархбудінспекцією 08.11.2011 року; копію Ліцензії серії АВ №588054, виданої Держархбудінспекцією 16.09.2011 року; фотосвітлини; план мансардного поверху та план 4-го поверху №1 (IV, V-й поверхи) Національного університету "Львівська Політехніка" на вул. Бой-Желенського, 14 в м. Львові.

Податкова накладна по контрагенту ТОВ "Денікс Груп" відображена у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014 року.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Денікс Груп" відображено в податковій звітності ПП "Терези ЛТД", про що свідчить копія додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2014 року.

Також згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2014 року, акта №7/11-10 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року, відомість ресурсів до акта прийняття №7/11-10 за грудень 2014 року, податкової накладної №4 від 27.01.2015 року ці роботи були здані ПП "Терези ЛТД" і прийняті та оплачені Національним університетом "Львівська Політехніка".

Отже, як вбачається з наведеного, господарська операція з надання послуг ТОВ "Денікс Груп" (Виконавець) нерозривно пов'язана господарськими операціями між ПП "Терези ЛТД" та Національним університетом "Львівська Політехніка", здійснення яких відповідачем не ставиться під сумнів.

При таких обставинах позивачем документально доведено правомірність та реальність господарської операції з надання послуг ТОВ "Денікс Груп" (Виконавець) з виконання капітального ремонт гуртожитку №1 (IV, V-й поверхи) Національного університету "Львівська Політехніка" на вул. Бой-Желенського, 14 в м. Львові.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо не надання судом першої інстанції належної оцінки акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва №2623/26-55-22-07/37882958 від 01.09.2014 року щодо контрагента ТОВ "Денікс Груп" з огляду на те, що платник податків (замовник по договору), який дотримався вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем договірних відносин вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податків та звітування тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та на віднесення певних сум до валових витрат через неможливість проведення перевірок у контрагентів. У разі якщо постачальник чи виконавець договірних відносин допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що змінами, внесеними до статті 228 ЦК Законом України від 02 грудня 2010 року № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», встановлено два окремі види недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок і є нікчемними, та ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними, недійсність яких прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інші заінтересовані особи можуть заперечувати їх дійсність в судовому порядку на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України).

Таким чином, у новій редакції статті 228 ЦК передбачено, що правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства, може бути визнаний недійсним судом. Також законодавець визначив наслідки визнання такого правочину недійсним.

Відтак, враховуючи наведені норми права, а також позицію Верховного Суду України, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки договірні стосунки позивача з контрагентами мали місце в 2014 році, то в дію вступила норма ст. 228 ЦК України в новій редакції де зазначено, що у разі спірності договору як такий що не виконувався слід доводити окремо в суді. Податковий орган цим не скористався.

Вказана позиція не суперечить висновку Верховного Суду України викладеному в судовому рішенні від 18.11.2014 року, відповідно до якого, застосування наслідків недійсного правочину, які були укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, передбачених частиною третьою ст. 228 ЦК України, мають застосовуватися до правочинів, недійсність яких встановлюється судом.

На підставі досліджених доказів та обставин справи необхідно погодитись з висновком суду першої інстанції, що укладений позивачем правочин з ТОВ "Денікс Груп" є дійсним, виконаним сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ніким не оскаржений, та у судовому порядку не визнаний недійсними.

За наведеними обставинами та приписами ПК України колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ПП «Терези» ЛТД правомірно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми обчислених з вартості придбаних послуг у ТОВ "Денікс Груп", а отже податкове повідомлення-рішення №0003572201/18569 від 16.12.2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку з податку на додану вартість за основним платежем - 28985,00 грн, за штрафними санкціями - 7246,25 грн є протиправним.

Стосовно звернення апелянтом уваги суду на лист керівника Головного управління ДФС у Львівській області щодо розгляду в Галицькому районному суді м. Львова кримінальної справи стосовно кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.3 ст.190, ч.4 ст.191, ч.3 ст.212, ч.1 ст.205 КК України з приводу факту безпідставного відображення ТОВ «Електроконтакт-Захід» у податковому обліку господарських операцій щодо придбання ТМЦ у ТОВ «Денікс-Груп», то необхідно вказати, що у разі доведення вироком суду події злочину і вини посадових осіб під час здійснення господарських операцій з ТОВ «Денікс-Груп», податковий орган може вимагати перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. На даний момент, достовірних фактів, які б викликали сумнів в реальності придбання ТМЦ, поставки та виконання робіт, то їх в суду немає.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 200 КАС України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 року у справі № 813/621/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвалив повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді Н.Г. Левицька

І.М. Обрізко

Повний текст виготовлено 02.03.2016р.