Ухвала суду № 56223924, 03.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10154/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

03 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Артюхіна М.А.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ :

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання неправомірним та скасування Акту перевірки від 23.01.2015 №58/26-54-17-04-14/2534702094 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків - фізичною особою ОСОБА_4 за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013р.»; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.02.2015 №0009031704.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій , вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Після оголошення судом апеляційної інстанції перерви в судовому засіданні, сторони не з'явилися, додаткові докази не надали.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено перевірку фізичної особи ОСОБА_4, за результатами якої 23.01.2015 складено акт №58/26-54-17-04-14/2534702094 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків - фізичною особою ОСОБА_4 за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013р.»

В зазначеному акті зафіксовано порушення позивачем п. 176.1 статті 176, п.п. 164.2.17 статті 164 ПК України, в наслідок чого йому донараховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 4 330,79грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.02.2015 №0009031704, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 5 413,49грн., в тому числі - основний платіж 4 330,79грн. та штрафні санкції - 1 082,70грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем протиправно не задекларовано суму отриманого додаткового блага у вигляді списання безнадійної кредитної заборгованості, чим занижено відповідний дохід на суму 4 330,79грн. Крім того, суд першої інстанції вказував, що оскільки акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту1 частини 2 статті 17 КАС України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог і в цій частині.

Надаючи правову оцінку встановленим по справі обставинам та фактам, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК).

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Позивач просив скасувати акт перевірки від 23.01.2015 №58/26-54-17-04-14/2534702094, вважаючи висновки останнього протиправними.

Разом з тим, згідно із пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (стаття 2, пункт 1 частини 1 статті 17 КАС).

Рішенням в розумінні статей 17 КАС України є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має чітко визначені зовнішні реквізити, породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин та поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів. Дії - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, що впливає на реалізацію прав свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Акт перевірки органу державної податкової служби не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов'язковим до виконання та сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків.

Отже, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення колегія суддів зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме: отримання позивачем протягом 2013 року доходу у грошовій формі як додаткове благо, яке підлягає декларуванню, - слугувала інформація з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 та лист ПАТ «Банк Київська Русь» №4120/12 від 25.06.2014.

З листа № 4120/12 від 25.06.2014 ПАТ «Банк Київська Русь» вбачається, що Банком здійснювалось списання безнадійної кредитної заборгованості боржників - фізичних осіб за рахунок резерву. Відповідні суми були відображення у «Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку» за формою №1-ДФ, які надавались до Міжрегіонального ГУ Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників. Податок на доходи фізичних осіб не утримувався та не сплачувався, оскільки Банком, як податковим агентом були надані боржникам повідомлення під особистий підпис.

Відповідно до п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Відповідно до п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно п.п.162.1.3 п.162.1ст.162 Податкового кодексу України, платником податку є, зокрема, податковий агент. Відповідно до п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Відповідно до п.п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З матеріалів справи вбачається, що 29.07.2013 ПАТ «Банк «Київська Русь» списано заборгованість за кредитним договором № 27358-41-06-2 від 27.10.2006, укладеним з ОСОБА_4, згідно рішення Правління Банку від 23.07.2013.

Банком включено суми списаного боргу до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) ознака доходу « 126».

ПАТ «Банк Київська Русь» листом №5199/29-19211 від 31.07.2013 повідомив позивача про списання заборгованості за кредитним договором №27358-41-06-2 від 27.10.2006р. в сумі 26 824,63грн. (з них 17 000,00грн. - заборгованість за основним боргом та 9 824,63грн. - заборгованість за відсотками) за рахунок резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями.

Зазначений лист отримано особисто позивачем 03.08.2013, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.41).

Отже, позивач був належним чином повідомлений про наявність списаного боргу, однак не включив до загального річного оподатковуваного доходу і не задекларував суму доходу у вигляді анульованого (прощеного) боргу та не сплатив податкових зобов'язань.

Апелянтом заперечується факт укладення з ПАТ «Банк Київська Русь» будь-яких договорів у період 2006 року, з посиланням на постанову ДІМ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 15.09.2004 про відмову в порушенні кримінальної справи, за фактом виявлення відсутності документів, а саме: паспорту громадянина України та закордонного паспорту.

Разом з тим, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, доказів на підтвердження своїх доводів, що ним у період 2006 року не укладався з ПАТ «Банк Київська Русь» кредитний договір №27358-41-06-2 від 27.10.2006 або, що він укладався за даними викраденого паспорта, останнім не надано.

Крім того, в період з 2013 року по даний час позивачем будь-які дії щодо визнання вказаного договору нечинним чи недійсним не вчинялися. Доказів, що позивач звертався з відповідною заявою до ПАТ «Банк Київська Русь» чи до правоохоронних органів про факт укладення зазначеного договору не ним, а іншою особою, не надав.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Законом України від 09.04.2015 року № 321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань», який набрав чинності 07.05.2015 року, внесено зміни до ПК України, а саме пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України (доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу) доповнено абзацом другим такого змісту: сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності».

Однак, зазначені зміни до пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України, які пом'якшують становище платника податку, на спірні правовідносини не розповсюджуються.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем протиправно не задекларовано суму отриманого додаткового блага у вигляді списання безнадійної кредитної заборгованості, чим занижено відповідний дохід на суму 4 330,79 грн. та не доплачено у бюджет податок з доходів фізичних осіб за 2013 рік на суму 5 413,49 грн.

За таких підстав, податкове повідомлення-рішення від 20.04.2015 року №0002821702 правомірним та прийнятим на підставі норм Податкового кодексу України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 03.03.16

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.