Ухвала суду № 56223858, 02.03.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/1013/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Спіжавка Г.Г.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

02 березня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Заліщицька районна державна адміністрація, Нирківська сільська рада Заліщицького району Тернопільської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав заяву вх. № 2478/16 про розгляд справи за його відсутності.

Представник Заліщицької районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, надав заяву вх. № 2298/16 про розгляд справи за його відсутності.

Представники відповідача та третьої особи на розгляд апеляційної скарги також не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких підстав колегія суддів, керуючись положеннями статті 197 КАС України, вважає, що справу можливо розглянути в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, без фіксування судового засідання (частина 1 статті 41 КАС України).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, 13 червня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу позивач набула права власності на житловий будинок №3, вул. Лесі Українки, с.Нирків, Заліщицький район, Тернопільська область.

Попередньому власнику вказаного вище будинку рішенням Нирківської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області 2 сесії 5 скликання від 13 липня 2006 року № 35 надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки, площею 0,25 га щодо надання її у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд в урочищі "Червоне". Право на приватизацію вказаної земельної ділянки попередній власник житлового будинку не використав.

Рішенням Нирківської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області 18 сесії 5 скликання від 29 січня 2009 року № 225 позивачу було надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлових будівель та господарських споруд за рахунок земель запасу Нирківської сільської ради.

Позивачем отримано відповідні позитивні висновки щодо погодження місцерозташування земельної ділянки від відповідних органів державної влади.

В період оформлення позивачем документів, пов'язаних з розробленням проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки було проведено упорядкування меж села Нирків Заліщицького району Тернопольської області, внаслідок чого, земельна ділянка, проект землеустрою якої вона замовляла та належний їй на праві власності житловий будинок опинилися поза межами населеного пункту (с. Нирків).

Згідно листа Нирківської сільської ради № 25 від 06 лютого 2015 року вказана земельна ділянка, на якій знаходиться будинок, рахується за адресою - село Нирків, урочище Червоне №1. Згідно земельно-кадастрової документації, дана земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту і відноситься до земель запасу сільської ради - сільськогосподарські землі (пасовища).

Позивач звернулася до ГУ Держземагенства в Тернопільській області із заявою щодо видачі наказу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,25 га, розташованої поза межами с. Нирків.

Листом від 23 квітня 2015 року №19-19-0.53-651/17-15-СГ відповідач відмовив в задоволенні клопотання позивача про видачу наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,25 га, розташованої поза межами населеного пункту села Нирків (землі запасу Нирківської сільської ради, урочище Червоне, 1), на якій знаходиться належний позивачу на праві власності житловий будинок.

Відмова вмотивована тим, що житловий будинок знаходиться на території Нирківської сільської ради поза межами населеного пункту. До земель житлової і громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Вважаючи відмову безпідставною та незаконною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідач не надав належних доказів в обґрунтування законності прийнятого рішення, викладеного в листі від 23 квітня 2015 року №19-19-0.53-651/17-15-СГ, що є предметом спору у справі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується колегією суддів, відповідач, відмовляючи в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею до 0,25 га, розташованої поза межами населеного пункту села Нирків ставить в залежність право позивача на безоплатне отримання земельної ділянки у власність для обслуговування житлового будинку до зміни меж населеного пункту Нирків.

При цьому, в момент набуття права власності на житловий будинок, що розташований на вказаній вище земельній ділянці згідно витягу Заліщицького районного комунального госпрозрахункового БТІ від 30 жовтня 2008 року житловий будинок знаходився за адресою АДРЕСА_1.

Зміна меж населеного пункту, в результаті якої житловий будинок, що належить позивачу опинився поза межами населеного пункту не може бути підставою та перешкодою для реалізації права позивача на отримання земельної ділянки у власність.

Наказом Держземагенства від 31 березня 2015 року № 83 "Про деякі питання реалізації повноважень з питань передачі земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб" затверджено Порядок реалізації головними управліннями Держземагентства в областях, місті Києві повноважень з передачі земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб (далі - Порядок).

Порядок визначає механізм реалізації головними управліннями Держземагентства в областях та місті Києві (далі - територіальні органи), повноважень з передачі земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб.

Рішення територіальних органів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою чи про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність або користування приймається у вигляді наказу (даті - наказ). Наказ приймається по кожній земельній ділянці окремо (пункт 1.2 Порядку).

Згідно з пунктом 2.1 Порядку при надходженні до територіального органу клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення у межах норм безоплатної приватизації відповідний територіальний орган, безпосередньо, в момент надходження звернення, здійснює реєстрацію такого клопотання у відповідності та згідно п. 2.2 у одноденний термін звертається до відповідного Державного кадастрового реєстратора для отримання відомостей з Державного земельного кадастру щодо запитуваної земельної ділянки разом із викопіюванням з індексної кадастрової карти (плану) на якій орієнтовано відображається запитувана земельна ділянка.

У відповідності до пункту 2.3 Порядку державний кадастровий реєстратор в одноденний термін письмово надає територіальному органу наявні відомості з Державного земельного кадастру згідно додатку 1 цього Порядку, а також викопіювання з індексної кадастрової карти (плану) на якій орієнтовно відображено запитувану земельну ділянку.

У разі відсутності відомостей зазначених у додатку 1 цього Порядку у Державному земельному кадастрі, Державний кадастровий реєстратор зазначає у відповідній графі, що відомості відсутні, і в одноденний термін, письмово, надає територіальному органу інформацію з відповідним викопіювання з індексної кадастрової карти (плану) (пункт 2.4 Порядку).

Пунктом 2.5.1 Порядку встановлено, що після отримання наявних відомостей з Державного земельного кадастру або інформації про відсутність таких відомостей та викопіювання з індексної кадастрової карти (плану), територіальний орган протягом п'яти днів здійснює перевірку у разі, якщо земельна ділянка передається у власність у межах норм безоплатної приватизації, зокрема, наявність доданого до клопотання графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України); чи не перебуває земельна ділянка у власності чи користуванні інших громадян або юридичних осіб (частина п'ята статті 116 Земельного кодексу України); чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України) та ін.

Відповідно до пункту 2.6 Порядку у разі дотримання вимог, зазначених у пункті 2.5 цього Порядку, відповідний територіальний орган у строк, що не перевищує двох днів, надсилає запит органу місцевого самоврядування (сільській, селищній, міській раді) за місцем розташування земельної ділянки з проханням висловити позицію щодо можливості передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування.

У випадку, якщо територіальний орган у строк, що не перевищує двадцяти днів з моменту направлення запиту органу місцевого самоврядування, отримав погодження відповідного органу місцевого самоврядування, або не отримав пропозицій щодо можливості передачі земельної ділянки у власність, територіальний орган приймає наказ про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою і надсилає заявнику лист, до якого додається належним чином завірена копія наказу (пункт 2.7 Порядку).

Згідно з пунктом 2.9 Порядку при недотриманні однієї із вимог, зазначених у пункті 2.5 цього Порядку, або надання заперечень органом місцевого самоврядування, з посиланнями на підстави, передбачені вимогами чинного законодавства, територіальний орган інформує заявника про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою із зазначенням конкретних причин відмови.

Разом з тим, колегією суддів встановлено що, жодної з передбачених Порядком дій відповідач не виконав, надавши відповідь, яка не відповідає цьому ж Порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності дій Головного управління Держземагенства в Тернопільській області, які полягають у відмові та ухиленні від видачі наказу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею до 0,25 га, розташованої поза межами населеного пункту АДРЕСА_2, на якій знаходиться належний їй на праві власності будинок АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Стосовно твердження апелянта, що Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області є неналежним розпорядником спірної земельної ділянки колегія суддів зазначає наступне.

Земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок позивача знаходиться поза межами населеного пункту с.Нирків.

Листом Нирківської сільської ради №25 від 06 лютого 2015 року підтверджується, що будинок позивача знаходиться за адресою АДРЕСА_2, дана земельна ділянка віднесена до земель запасу і знаходиться поза межами населеного пункту до моменту проведення розмежування земель державної та комунальної власності.

Згідно з пунктом 6 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб.

Оскільки спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, то повноваження щодо розпорядження нею належать відповідачу.

Також безпідставними є твердження апелянта щодо невірного застосування судом першої інстанції положень Земельного кодексу України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправними дії відповідача та зобов'язанням Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області повторно розглянути заяву про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.