Постанова № 56223856, 25.02.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3566/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

25 лютого 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю.

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

представник прокуратури Клименко Д.С., представник на підставі довіреності

представник відповідача - Бойко А.М., представник на підставі довіреності

представник третьої особи - ОСОБА_4, представник на підставі угоди

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора Вінницької області до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування наказів,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2014 року заступник прокурора Вінницької області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування наказів.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.10.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що надані третій особі земельні ділянки не утворюють єдиний масив земель, також ОСОБА_5 не надано достатніх доказів, які б підтверджували намір займатися фермерським господарством та не обґрунтовано необхідність отримання таких великих площ земельних ділянок (46,72 га та 19,39 га) і не зазначено самі перспективи діяльності фермерського господарства.

Представник прокуратури підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, в межах наданих Законом України "Про прокуратуру" повноважень, прокуратурою Вінницької області в вересні 2014 року, на підставі постанови від 08.09.2014 року, проведено перевірку в порядку прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів щодо додержання вимог земельного законодавства при розпорядженні ГУ Держземагенства у Вінницькій області землями державної власності на території Вінницької області.

В ході проведеної перевірки прокуратурою Вінницької області встановлено, що Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області 28.02.2014 прийнято, зокрема, накази №ВН/0523081000:02:001/00002608 та № ВН/0523081000:01:001/00002607 про надання ОСОБА_6 дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами Воловодівської сільської ради Немирівського району орієнтовною загальною площею 66,11 га ( 46,72 га та 19,39 га ).

Приймаючи такі накази відповідач порушив норми Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство". Так, зокрема, в поданих 19.02.2014 клопотаннях ОСОБА_5 не обґрунтував розміри вищевказаних земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства та не зазначив при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства. Крім того, перевіркою встановлено, що ОСОБА_5 не має необхідної сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку значних площ земель. Також позивач зазначає, що відповідачем прийнято рішення про надання ОСОБА_5 дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду із земель запасу, розташованих не єдиним масивом, що на думку позивача є порушенням норм Закону України " Про фермерське господарство".

Оскаржуваними рішеннями відповідача, на думку позивача, порушуються норми ст. 14 Конституції України, згідно яких земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача відповідно до чинного земельного законодавства не було підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, також вказано, що трудова книжка ОСОБА_5, з відповідними записами, є належним документом, який підтверджує досвід роботи останнього у сільському господарстві. Крім того, судом зазначено, що Закон України " Про фермерське господарство " не містить застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельної ділянки, яка може бути надана громадянину для ведення фермерського господарства, як і не містить обмежень щодо кількості таких ділянок.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюються Земельним кодексом України та Законом України «Про фермерське господарство».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» (далі Закон) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

У заяві зазначаються бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі - частина 1 статті 7 Закону.

Частиною 7 статті 7 Закону передбачено, що земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

19.02.2014 року ОСОБА_5 звернувся до Головного управління Держземагентства у Вінницькій області із клопотаннями про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду загальною орієнтовною площею 46,7 га та 19,3857 га із земель запасу Воловодівської сільської ради Немирівського району Вінницької області для ведення фермерського господарства.

При цьому у поданих клопотаннях ОСОБА_5 не обґрунтовано розміри земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробітку, як не обґрунтовано і необхідність отримання таких великих площ земельних ділянок та не розкрито самі перспективи діяльності фермерського господарства.

Відповідно до листа Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області № 10-02/3652/14 від 25.09.2014 року повідомлено, що станом на 25.09.2014 року в базі обліку інспекції за ОСОБА_5 сільськогосподарська техніка не зареєстрована, що викликає обґрунтовані сумніви в її спроможності обробляти такі великі обсяги землі й використовувати її за цільовим призначенням. Також ОСОБА_5 не надано будь-яких доказів, які б підтверджували оренду сільськогосподарської техніки для обробки великих земельних площ.

Водночас одним із принципів земельного законодавства є забезпечення раціонального використання і охорони земель (п. «г» ст. 5 ЗК України), а Закон України від 19.06.2003 року №973-IV «Про фермерське господарство» спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.11 Постанови від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Крім того, при зверненні ОСОБА_5 із клопотаннями від 19.02.2014 до Головного управління Держземагентства у Вінницькій області заявником до клопотання долучено документ, що підтверджує досвід роботи у сільському господарстві, а саме копію трудової книжки з відомостями про роботу ОСОБА_5 у товаристві з обмеженою відповідальністю "Гарантінвестагро" на посаді директора.

Як зазначає суд першої інстанції, що долучена до клопотання про надання дозволу на розробку проектів землеустрою копія трудової книжки ОСОБА_5, з відповідними записами, є належним документом, який підтверджує досвід роботи останнього у сільському господарстві.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 Земельного кодексу України.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Частиною четвертою статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно із частиною другою статті 123 ЗК України у клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що перелік підстав для відмови у наданні земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства є вичерпний, а відтак висновок суду першої інстанції, що Закон України "Про фермерське господарство" не поширює дію його застосування до даних правовідносин, помилковий.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

На час виникнення вказаних спірних правовідносин Кабінетом Міністрів України не був затверджений перелік документів, які підтверджують досвід роботи у сільському господарстві.

Так, ОСОБА_5 не надано доказів про сільськогосподарську освіту.

Наявність трудової книжки не може підтверджувати досвід роботи позивача в сільському господарстві без закріплення про цей документ в нормативному акті.

Крім того, запис в трудовій книжці не може підтверджувати сам по собі досвід роботи позивача без підтвердження, що підприємство чи позивач дійсно працювали у цій сфері.

Вказану правову позицію також висловив Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 23.04.2015 року у справі №К/800/57493/14 та від 17.12.2015 року у справі К/800/64282/14.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_5 при зверненні до управління Держземагентства у Вінницькій області із клопотаннями про надання дозволів на розроблення проекту документації із землеустрою та його затвердження та надання земельних ділянок в оренду, останній не обґрунтував розміри земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробітку та необхідність отримання таких великих площ земельних ділянок, і не розкрито самі перспективи такої діяльності фермерського господарства, а також заявлено клопотання на земельні ділянки, які не розташовані єдиним (одним) масивом, у зв'язку з чим було порушено вимоги Земельного кодексу України та Закону України «Про фермерське господарство», а тому накази №ВН/0523081000:01:001/00002607 від 28.02.2014 року та №ВН/0523081000:02:001/00002608 від 28.02.2014 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою є протиправними та підлягають скасуванню.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів встановила підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Заступника прокурора Вінницької області задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора Вінницької області до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування наказів - скасувати, прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Держземагентства у Вінницькій області №ВН/0523081000:01:001/00002607 від 28.02.2014 року та №ВН/0523081000:02:001/00002608 від 28.02.2014 року про надання ОСОБА_5 дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами Воловодівської сільської ради Немирівського району орієнтовною площею 66, 11 га.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 03 березня 2016 року.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М. Судді Ватаманюк Р.В. Сторчак В. Ю.