Ухвала суду № 56223179, 25.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3643/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Дяков В.І. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

25 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області до Відділу державної виконавчої служби Козелецького районного управління юстиції, третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 25 лютого 2015 року державним виконавцем відділу ДВС Козелецького РУЮ винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п.6, п.8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчому документі не зазначено ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) боржника фізичної особи, а лише прізвище та ініціали та зроблено виправлення, а також відсутній доказ ознайомлення боржника з постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності, чим порушено ст. 307, 285 КУпАП.

Не погоджуючись із діями та рішенням державного виконавця, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому проси визнати такі дії протиправними та зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не спростовано встановлені судом обставини та не доведено правомірності своїх дій та прийнятого рішення, оскільки позивачем при зверненні з виконавчим документом дотримано всі вимоги Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Відповідно до ст. 17 вказаного Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону, підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

За змістом ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Як свідчать матеріали справи, відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець зазначив, що у виконавчому документі не зазначено ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) боржника фізичної особи, а лише прізвище та ініціали та зроблено виправлення, а також відсутній доказ ознайомлення боржника з постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності, чим порушено ст. 307, 285 КУпАП.

Однак, колегія суддів вважає такі висновки протиправними, та такими, що не відповідають дійсності, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою №51 від 27.06.2013 року накладено на ФОП ОСОБА_3 штраф у сумі 103 230,00 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Також судом встановлено, що у постанові зазначено місце проживання/реєстрації боржника, ідентифікаційний номер, номер та серія паспорта, а також інші дані (дата та місце народження боржника).

Таким чином, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що у вказаному виконавчому документі містяться всі необхідні, достатні дані, передбачені статтею 18 Закону №606-XIV, для належної ідентифікації особи боржника. Крім того, подальші внесення виправлень до ініціалів боржника та зазначення в постанові замість «ФОП ОСОБА_3» - «ФОП ОСОБА_3» не порушує права боржника та не перешкоджає його ідентифікації.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_3 в судовому порядку оскаржувала постанову №51 про накладення на неї штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27 червня 2013 року, тому була ознайомлена з нею.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про протиправність дій державного виконавця, оскільки позивачем при зверненні до державного виконавця з виконавчим документом дотримано всі вимоги Закону України «Про виконавче провадження».

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, доводи апеляційних скарг спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.