Ухвала суду № 56222821, 25.02.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/6081/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

25 лютого 2016 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.,

суддів: Мельник-Томенко Ж. М., Ватаманюка Р.В.,

за участю: секретаря судового засідання: Майданюк Я.Л.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

10.11.2015 року ДПІ у м. Хмельницькому звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ФОП ОСОБА_3, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача кошти в сумі 34 610,54 грн. в рахунок погашення податкового боргу.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.12.2015 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 податковий борг в розмірі 34 610,54 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасника процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи наступне.

ОСОБА_3, як фізична особа-підприємець, зареєстрований 07.05.2014 року, у якого наявний податковий борг по податку на додану вартість із вироблених Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 34 610,54 грн.

Зазначений борг виник на підставі податкових декларацій: від 20.10.2014 року (на суму 3700), від 21.12.2014 року (на суму 9346 грн.), від 19.02.2015 року (на суму 4952 грн.), від 19.03.2015 року (на суму 10222 грн.), від 14.04.2015 року (на суму 18074 грн.), враховуючи нараховану пеню в розмірі 3320,32 грн. та часткове погашення боргу в сумі 15003,78 грн.

Зокрема, відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

У зв'язку із несплатою відповідачем податкового боргу у добровільному порядку, позивач звернувся до суду про його стягнення.

Суд першої інстанції, задовольняючи заявлений позов, прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення податкового боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, оскаржив його до апеляційного суду.

Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судова колегія погоджується із рішенням суду першої інстанції по суті спірних відносин, з врахуванням наступного.

Відповідно до пункту 16.1.4. статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 49.1 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 203.2 статті 203 ПК України встановлено, що сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Визначені в податкових деклараціях суми своєчасно та в повному обсязі відповідачем сплачені не були, тому позивачем було нараховану вказану вище пеню.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 87.11 статті 87 ПК України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Так, наявність заборгованості відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком суми заборгованості та податковими деклараціями.

Разом з тим, апелянт вказує на те, що на електронному рахунку відповідача з ПДВ наявно достатньо коштів для погашення боргу з ПДВ, а тому податковий орган мав самостійно перерахувати акумульовані кошти до бюджету в рахунок погашення узгодженого податкового боргу, оскільки відповідно до чинного законодавства обов'язок платника податків подавати відповідну заяву відсутній, а закріплене лише право на її подання, а відтак у відповідача відсутня вина у несвоєчасній несплаті узгоджених податкових зобов'язань.

Так, згідно з пунктом 200-1.5 статті 200-1 ПК України з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Відповідно до приписів пункту 200-1.6 статті 200-1 ПК України, якщо на дату подання податкової декларації з податку сума коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої декларації, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню:

а) або до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку;

б) або на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов'язань з податку.

Для відповідного перерахування таких коштів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок).

На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів після граничного терміну, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати платником сум податкових зобов'язань, здійснює таке перерахування до бюджету/на поточний рахунок платника податку.

При цьому необхідно враховувати, що відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Виходячи з системного аналізу наведених правових положень, вбачається, що на територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, як на контролюючі органи, до яких віднесено і позивача, покладено обов'язок лише щодо прийняття поданої платником податків заяви про перерахування коштів такого платника, поданої в складі відповідної податкової звітності з податку на додану вартість.

Повноваженнями ж щодо фактичного здійснення перерахування таких коштів наділені Державна фіскальна служба України та відповідний орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

При цьому, ПК України передбачає визначену послідовність дій, які вказаним органам необхідно здійснити для перерахування коштів з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податків.

Наведене підтверджується, зокрема, приписами пункту 21-1 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року № 569, відповідно до яких для відповідного перерахування коштів ДФС надсилає Казначейству реєстр, в якому зазначаються найменування платника податку, податковий номер та індивідуальний податковий номер, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника податку, та реквізити такого рахунка (у разі подання платником податку заяви про повернення коштів на його поточний рахунок).

Казначейство на підставі зазначеного реєстру протягом п'яти робочих днів після закінчення граничного строку, встановленого Податковим кодексом України для самостійної сплати платником податку сум податкових зобов'язань, здійснює відповідне перерахування.

Крім того, саме такий порядок перерахування коштів з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість наведений і в листі Державної фіскальної служби України від 26 серпня 2015 року № 31730/7/99-99-19-03-02-17 "Про особливості перерахування зайво зарахованих коштів з електронного рахунку платника".

В зазначеному листі також міститься положення про те, що для перерахування до бюджету / на поточний рахунок таких коштів платник податку повинен заповнити додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість "Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у СЕА платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4)".

Аналізуючи наведені положення законодавства, апеляційний суд доходить висновку, що кошти на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку підлягають перерахуванню до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку лише за умови наявності відповідної заяви платника податку.

Разом з тим, відповідачем відповідних заяв для перерахування до бюджету коштів при поданні податкових декларацій ФОП ОСОБА_3 подано не було.

За таких умов, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення податкового боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 березня 2016 року.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюк Р.В.