Ухвала суду № 56221251, 03.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2016 р. м. Київ К/800/28094/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013

у справі № 820/26/13-а Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (ДПІ)

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013, позов задоволено: скасовано рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова про накладення та реєстрацію податкової застави на всі активи боржника ОСОБА_2 в частині накладення та реєстрації податкової застави на автомобіль марки «ТОYОТА» модель «Land Cruiser», 2005 року випуску, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Позивач не реалізував своє процесуальне право на подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що 06.10.2008 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було внесено обтяження за реєстраційним № 8026777 на майно ОСОБА_2 - автомобіль марки «ТОYОТА», модель «Land Cruiser», рік випуску 2005, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_1, який був предметом застави за договором застави від 26.09.2008 № НАН2А8000152001, укладеним між цією фізичною особою та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач. Термін дії обтяження до 06.10.2013.

07.11.2008 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано публічне обтяження на всі активи платника податків ОСОБА_2 у вигляді податкової застави. Обтяжувачем вказано ДПІ у Київському районі м. Харкова.

За визначенням пункту 1.17 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ, у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір, втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

Пунктом «а» підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 цього Закону визначено, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення: а) майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам, якщо така застава була належним чином зареєстрована у державних реєстрах застав рухомого або нерухомого майна відповідно до закону, до моменту виникнення права податкової застави.

Відповідно до частини третьої ст. 577 Цивільного кодексу України (ЦК) застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (частина четверта цієї статті).

Згідно з частиною першою ст. 15 Закону України «Про заставу» (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.

Відповідно до частини першої ст. 16 цього Закону право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

Відповідно до частини п'ятої ст. 18 цього Закону якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше. Переважне право заставодержателів одного і того ж майна, що зареєстровані в один і той же день, визначається моментом реєстрації застави. Переважне право у задоволенні вимог із заставленого рухомого майна визначається на підставі моменту реєстрації застави та моменту реєстрації змін щодо предмета застави в частині цих змін.

Застосувавши наведені правові норми, суди попередніх інстанцій, за встановлення у судовому процесі обставин того, що реєстрація обтяження належного ОСОБА_2 вище зазначеного автомобіля за договором застави, укладеного з ЗАТ КБ «ПриватБанк», відбулась раніше реєстрації обтяження податкової застави на все рухоме майно цього громадянина, зробили правильний висновок, що цей автомобіль не може бути включено до активів ОСОБА_2, на які поширюється податкова застава.

Поряд із цим, одним із елементів захисту прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень є звернення до суду з позовом у межах строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.

Частиною першою ст. 99 КАС України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої цієї статті).

Відповідно до частини третьої цієї статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до частини першої ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (частина друга цієї статті).

Заперечуючи проти позову, ДПІ у судовому процесі звертала увагу суду на пропуск позивачем строку звернення до суду - реєстрація публічного обтяження на всі активи платника податків ОСОБА_2 у вигляді податкової застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було здійснено 07.11.2008, а позивач звернувся до суду з позовом 29.12.2012 (а.с.7). При цьому, ДПІ звертала увагу суду, що позивач міг знати про наявність реєстрації обтяження активів ОСОБА_2 у вигляді податкової застави, оскільки позивач здійснював заходи щодо стягнення з цього боржника заборгованості за кредитним договором (звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26.09.2008, відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.10.2010). На підтвердження цих обставин ДПІ до матеріалів справи додала копії виконавчого листа у справі № 2-8998/2010, заяви позивача про відкриття виконавчого провадження, постанови, прийняті державним виконавцем у межах виконавчого провадження, витяги про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, заяви про реєстрацію цих обтяжень (а.с. 63-70).

Цим доводам відповідача та наданим ним доказам не було дано належної оцінки у судовому процесі, у той час як обставини пропуску або дотримання позивачем строку звернення до суду мали бути встановлені судом. При тому, що і сам позивач звертався до суду з клопотанням про поновлення строку звернення до суду (а.с.8), яке, однак, не було розглянуто судом.

Для правильного висновку про пропуск або дотримання позивачем строку звернення до суду слід було встановити у судовому процесі час, з якого починає відлік цей строк - день, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися (мав об'єктивну можливість дізнатися) про порушення свого права на отримання задоволення майнових вимог за рахунок майна (вище зазначеного автомобіля) ОСОБА_2

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з вимоги щодо офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у цій частині.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, встановити день, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів. З цією метою, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, у яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити частково, скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев