Ухвала суду № 56221252, 03.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2016 року м. Київ К/9991/4361/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новострой"

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011

у справі № 2а-7426/11/1270 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новострой" (далі -ТОВ "Новострой")

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі - МДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 позов ТОВ "Новострой" задоволено: податкові повідомлення-рішення МДПІ від 11.08.2011 № 0000202320/0, № 0000212320/0 визнані протиправними та скасовані.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 постанову суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Новострой" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного встановлення обставин у справі та вирішення спору.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що МДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Новострой" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Лугінвест-Термінал-Контракт" (ЄДРПОУ 35079294) за період з 01.01.2008 по 31.12.2008, за наслідками якої складено акт від 26.07.2011 № 468/23-33352192. Згідно з висновками цього акту ТОВ "Новострой" порушено норми підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.2. пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2008 рік на суму 1 259 173,00 грн. та занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 769 754,00 грн. Таке порушення полягало у безпідставному формуванні валових витрат та податкового кредиту за наслідками операцій із придбання товару (послуг) на договірних засадах із ПП "Лугінвест-Термінал-Контракт", оскільки вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 03.03.2011 про притягнення директора ПП "Лугінвест-Термінал-Контракт" громадянина ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництва встановлені факти, що: громадянин ОСОБА_2 за попередньою змовою з невстановленими особами, не маючи на меті здійснювати господарську діяльність, створив ПП "Лугінвест-Термінал-Контракт" з метою прикриття незаконної діяльності; зазначена юридична особа за юридичною адресою не знаходилась; до статуту підприємства у редакції від 06.04.2007 включено наперед неправдиві відомості. Зазначені обставини, встановлені вироком суду, за висновком податкового органу свідчать про нікчемність господарських операцій, що були вчинені між ТОВ "Новострой" та ПП "Лугінвест-Термінал-Контракт".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, надавши суду первинні документи (специфікації, видаткові накладні, паспорти якості, акти здачі - прийняття робіт, реєстри актів виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, платіжні доручення, податкові накладні, талони замовника до подорожніх листів, товарно-транспортні накладні), спростував доводи податкового органу про недостовірність задекларованих ним даних податкового обліку.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції врахував встановлені вироком суду факти щодо створення фіктивного підприємства (ПП "Лугінвест-Термінал-Контракт"), з використання якого ТОВ "Новострой" було сформовано дані свого податкового обліку.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 2 та 3 статті 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (регістри). Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті).

За змістом наведених норм витрати для цілей податкового обліку мають бути здійснені в межах господарської діяльності платника податків та підтверджені первинними документами згідно з вимогами законодавства.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. цієї статті Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За змістом пункту 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Аналогічна правова позиція щодо застосування наведених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Верховного Суду України у постанові від 05.03.2012 (справа № 21-421а11), відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У судовому процесі встановлено, що ОСОБА_2, засновник і директор ПП "Лугінвест-Термінал-Контракт", якого вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 03.03.2011 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 27, частиною 1 статті 205, частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), не маючи наміру здійснювати підприємницьку діяльність, надав згоду невстановленим особам застосувати його дані для створення фіктивного підприємства (ПП "Лугінвест-Термінал-Контракт").

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Залишивши поза увагою обставини, встановлені вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 03.03.2011, суд першої інстанції порушив наведену норму процесуального права, а також вимоги статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з положеннями якої кожен доказ повинен перевірятися судом, досліджуватися і оцінюватися окремо і в сукупності з іншими доказами, що призвело до порушення норм матеріального права.

Відтак, обставини щодо операцій з поставки, за якими позивач задекларував податковий кредит та валові витрати, які суд першої інстанції вважав встановленими, правильно визнані судом апеляційної інстанції недоведеними, що у свою чергу, свідчить про наявність у апеляційного суду відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новострой" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та в порядку, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев