Ухвала суду № 56221137, 29.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2124/16 Справа № 185/324/13- ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Пономарь З.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2015 року по справі за скаргою ОСОБА_3 на дії заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4, зацікавлена особа: ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И Л А:

21 вересня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вказаною скаргою, за якою просила суд визнати неправомірними дії заступника начальника відділу ДВС Павлоградського МРУЮ ОСОБА_4 щодо винесення ним постанови ВП № 48689671 від 04.09.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 07.11.2013 року Павлоградським міськрайонним судом; скасувати постанову ВП № 48689671 від 04.09.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження, винесену заступником начальника ВДВС ПМУЮ з примусового виконання виконавчого листа, виданого 07.11.2013 року Павлоградським міськрайонним судом; зобовязати заступника начальника ВДВС ПМУЮ ОСОБА_4 винести постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 07.11.2013 року Павлоградським міськрайонним судом. В обґрунтування скарги посилалась на те, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 29.05.2013 року було визначено місце проживання її неповнолітніх дітей разом з нею. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.10.2013 року зазначене рішення Павлоградського міськрайонного суду залишено без змін, 07.11.2013 року Павлоградським міськрайонним судом було видано виконавчий лист для виконання рішення суду у примусовому порядку. У зазначеному виконавчому листі вказано, що суд вирішив визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю ОСОБА_7. 03.10.2014 року заявниця уклала шлюб та змінила прізвище з «Мазур» на «Кислякову». 04.09.2015 року вона звернулася до ДВС ПМУЮ з заявою про примусове виконання рішення суду, в той же день заступником начальника ВДВС ПМУЮ ОСОБА_4 була винесена постанова ВП № 48689671 про відмову у відкритті виконавчого провадження, в якій останній посилається на те, що існує три не скасованих рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження, тому на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» він відмовив у відкритті виконавчого провадження. Вважає, що вказана постанова прийнята з порушенням вимог чинного законодавства і підлягає скасуванню. Постанови про відмову у відкриті виконавчого провадження ВП № 41045289 від 03.12.2013 року, ВП № 4809787 від 19.09.2014 року, ВП № 45684508 від 03.12.2014 року, на які посилається ОСОБА_4 були винесені ним у зв'язку з тим, що він вважає не було встановлено зобовязання боржника, яке б виконувалося в примусовому порядку. Вважає дані висновки помилковими, оскільки якщо рішення є незрозумілим, або існують обставини що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим, то це не є підставою для відмови у прийнятті до виконання виконавчого документу, а може бути підставою для розяснення рішення суду чи встановлення або зміна способу виконання рішення суду. В звязку з чим просила скаргу задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2015 року скаргу ОСОБА_3 задоволено частково; визнано дії заступника начальника відділу ДВС Павлоградського МРУЮ ОСОБА_4 щодо винесення ним постанови ВП № 48689671 від 04.09.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №185/324/13-ц, виданого 07.11.2013 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області неправомірними; постанову винесену заступником начальника відділу ДВС Павлоградського МРУЮ ОСОБА_4 ВП № 48689671 від 04.09.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №185/324/13-ц, виданого 07.11.2013 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області скасувати; в іншій частині скарги - відмовлено.

В апеляційній скарзі заінтересована особа ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати та винести нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить відхилити апеляційну скаргу, ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість вимог апеляційної скарги та відповідність рішення суду вимогам закону.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах заявлених вимог, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 29 травня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7, третя особа: орган опіки та піклування Павлоградської міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей, визначення способу участі батька у вихованні малолітніх дітей, було визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір'ю ОСОБА_7. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2013 року рішення Павлоградського міськрайонного суду залишено без змін. 07.11.2013 року Павлоградським міськрайонним судом було видано виконавчий лист, який пред'явлено до виконання до ВДВС Павлоградського МРУЮ. Постановою від 03.12.2013 року заявнику було відмовлено у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з тим, що у виконавчому листі не передбачено, який примус необхідно застосувати для виконання рішення суду і які заходи примусового виконання рішень застосувати до боржника для виконання рішення суду. 19.09.2014 року заявник знову звернулася із заявою про прийняття виконавчого документу для виконання. Постановою від 19.09.2014 року державного виконавця у відкритті провадження було відмовлено у зв'язку з тим, що у виконавчому листі не передбачено, який примус необхідно застосувати для виконання рішення суду і які заходи примусового виконання рішень застосувати до боржника для виконання рішення суду. 03.12.2014 року заявник знову звернулася із заявою про прийняття виконавчого документу до виконання. Постановою від 03.12.2014року державним виконавцем було відмовлено у відкритті провадження у зв'язку з тим, що виконавчий документ поданий зі спливом строку пред'явлення виконавчого документу та у зв'язку з тим, що у виконавчому листі не зазначено про примусове виконання рішення суду. 04.09.2015року заявник звернулася до ВДВС з заявою про прийняття виконавчого документу до виконання. Постановою від 04.09.2015 року заступником начальника ВДВС ОСОБА_4 була винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі того, що відносно наданого виконавчого документа існує три не скасованих рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження, у зв'язку з чим, керуючись п.8ч.1ст.26Закону України «Про виконавче провадження» було відмовлено в прийнятті до виконання виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження.

Задовольняючи частково скаргу, міськрайонний суд виходив з того, що строк пред'явлення виконавчого документу заявником не пропущено, виконавчий документ відповідає вимогам Закону, а саме має всі необхідні реквізити, а такі підстави як існування не скасованих постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження не передбачено переліком підстав визначених ст. 26 Закону, суд вважав, що вимоги заявника в частині визнання дій заступника начальника ВДВС ПМРУЮ ОСОБА_4 щодо винесення ним постанови ВП № 48689671 від 04.09.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 07.11.2013року є неправомірними та дана постанова підлягає скасуванню. Вимоги заявника стосовно зобов'язання заступника начальника ВДВС ПМРУЮ ОСОБА_4 винести постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа виданого 07.11.2013 року не підлягають задоволенню, оскільки суперечать положенням Закону України «Про виконавче провадження» та не є обґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спір.

Відповідно до вимог ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення порушено їх права чи свободи.

Колегія суддів встановила та це підтверджується матеріалами справи, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 29 травня 2013 року, яке ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2013 року залишено без змін, визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір'ю ОСОБА_7(а.с. 9-12). 07.11.2013 року Павлоградським міськрайонним судом було видано виконавчий лист, який пред'явлено до виконання до ВДВС Павлоградського МРУЮ (а.с. 14). Постановою від 03.12.2013 року заявнику було відмовлено у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з тим, що у виконавчому листі не передбачено, який примус необхідно застосувати для виконання рішення суду і які заходи примусового виконання рішень застосувати до боржника для виконання рішення суду (а.с. 16). 19.09.2014 року заявник знову звернулася з заявою про прийняття виконавчого документу для виконання. Постановою від 19.09.2014 року державного виконавця у відкритті провадження було відмовлено у зв'язку з тим, що у виконавчому листі не передбачено, який примус необхідно застосувати для виконання рішення суду і які заходи примусового виконання рішень застосувати до боржника для виконання рішення суду (а.с. 17). 03.12.2014 року заявник знову звернулася з заявою про прийняття виконавчого документу до виконання. Постановою від 03.12.2014 року державним виконавцем було відмовлено у відкритті провадження у зв'язку з тим, що виконавчий документ поданий зі спливом строку пред'явлення виконавчого документу та у зв'язку з тим що у виконавчому листі не зазначено про примусове виконання рішення суду (а.с.18). 04.09.2015 року заявник звернулася до ВДВС з заявою про прийняття виконавчого документу до виконання. Постановою від 04.09.2015 року заступником начальника ВДВС ОСОБА_4 була винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі того, що відносно наданого виконавчого документа існує три не скасованих рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження, у зв'язку з чим, керуючись п.8ч.1ст.26Закону України «Про виконавче провадження» було відмовлено в прийнятті до виконання виконавчого документу та у відкритті виконавчого (а.с. 15).

Стаття 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає підстави та порядок відмови у відкритті виконавчого провадження, зокрема: ч. 1 - державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: п. 8 - наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Судом встановлено, що законних підстав у державного виконавця для відмови у відкритті виконавчого провадження не було.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до вимог статті 14 ЦПК України, ч.1 - судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами; ч.2 невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами.

За змістом статті 23 Закону України "Про виконавче провадження", - строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Згідно ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Але зазначені норми закону не були враховані державним виконавцем при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження та безпідставно відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа.

У відповідності з ч.2 статті 387 ЦПК України, - у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, стосуються переоцінки доказів у справі, не впливають на правильність судового рішення за яким предметом судового розгляду є незаконні дії державного виконавця на підставі його формального тлумачення закону всупереч засадам виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_3 був пропущений строк для предявлення виконавчого документу, колегія суддів вважає необґрунтованою, оскільки відповідно до матеріалів справи скаржник неодноразово зверталась до виконавчої служби із заявами про прийняття виконавчого документу до виконання, в звязку з чим строк для предявлення виконавчого документу до виконання пропущено не було.

Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена у відповідності з вимогами закону та не має підстав для її скасування, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.304,307, п.1 ч.1 ст.312, ч.1 ст.218 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Л.А. Черненкова

Судді М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_8