Ухвала суду № 56220847, 23.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 року м. Київ К/800/22852/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Пивовар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014

у справі № 2а-721/10/0370

за позовом Приватного підприємства "Євросервіс-Любомль"

до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28.05.2010 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.05.2010 та прийнято нову, якою позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 24.02.2010 № 0000042301/0.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Крім того, відповідачем було заявлене клопотання про заміну Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на її правонаступника - Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

В судове засідання з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2007 по 30.09.2009, складено акт перевірки від 12.02.2010 № 5/23/33653123, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: п. 1.20 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 статті 5, пп. 11.2.1 п.11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1 522 819,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 24.02.2010 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000042301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2 944 180,50 грн., з яких 1 522 819,00 грн. за основним платежем та 142 1361,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності спірного податкового повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи (пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована (абз. 1 пп.1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Аналізуючи наведені норми, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що при визначенні бази оподаткування з податку на прибуток з операцій щодо реалізації платником податку на території України попередньо імпортованого ним товару звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України і застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України, не є тотожними і не можуть бути порівнюваними.

У відповідності із пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач імпортував товарно-матеріальні цінності з подальшою їх реалізацією на території України.

При митному оформленні імпорту товару для визначення розмірів ввізного мита та податкового зобов'язання митним органом розрахунки здійснювались на підставі митної вартості товару, яка визначалась згідно з Митним кодексом України і яка перевищувала договірну (контрактну) вартість. В подальшому, товарно-матеріальні цінності реалізовувались на території України за ціною, яка була нижчою від митної вартості товару.

З урахуванням наведеного, вірним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач правомірно сформував податок на прибуток з операцій щодо реалізації попередньо імпортованого ним товару, виходячи з його договірної вартості, що свідчить про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 24.02.2010 № 0000042301/0.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на її правонаступника - Ковельську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області.

Касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль