Ухвала суду № 56220845, 15.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" лютого 2016 р. м. Київ К/9991/40349/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С

представника позивача Янчука О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.02.2012

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012

у справі № 39731/12 (№2а-10228/11/1370)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термобуд Стандарт»

до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.02.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовківському районі Львівської області Львівської області Державної податкової служби від 07.09.2011 № 000621/2300/11720 та № 000620/2300/11720.

ДПІ у Жовківському районі Львівської області Львівської області ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.9 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст.ст. 203, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст. 42 Господарського кодексу України, ст.ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 Державну податкову інспекцію у Жовківському районі Львівської області ДПС реорганізовано шляхом приєднання до утвореної Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 Державну податкову інспекцію у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області реорганізовано шляхом приєднання до утвореної Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області.

Враховуючи наведене, судом касаційної інстанції згідно зі статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України допущено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області ДПС правонаступником - Державною податковою інспекцією у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

ДПІ у Жовківському районі Львівської області проведено планову невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт від 18.08.2011 № 1/22/23-0/33361762.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що слугувало підставою для складання податкового повідомлення-рішення від 07.09.2011 № 000621/2300/11720 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 768700 грн., в т.ч.: 614960 грн. за основним платежем та 153740 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що слугувало підставою для складання податкового повідомлення-рішення від 07.09.2011 № 000620/2300/11720 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 241328 грн., в т.ч.: 170365 грн. за основним платежем та 70963 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З метою точного визначення предмета доказування у даній справі судами не з'ясовано та не встановлено суті зафіксованих в акті перевірки конкретних порушень, що стали підставою для визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

І. З акту перевірки вбачається, що згідно з висновками податкового органу позивач допустив порушення вимог п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, що полягало у такому.

1) Позивач не включив за ІV квартал 2010 року до складу валових доходів безповоротну фінансову допомогу в сумі 780090 грн. за операціями з ПП «ВО Габіони захід Україна» (стор. 16-18 акта перевірки). Податковий орган виходить з того, що вказані операції не мали реального характеру, у зв'язку з відсутністю первинних документів, які б підтверджували фактичне надання послуг/виконання робіт. Однак оскільки кошти за вказаними операціями на розрахунковий рахунок позивача надійшли, то податковий орган вважає їх такими, що передані платнику податку згідно з договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів, у зв'язку з чим кошти є безповоротною фінансовою допомогою. Виходячи з цих обставин податковий орган дійшов висновку, що позивач не повинен був відображати доходи отримані в результаті продажу товару у складі валових доходів від продажу товарів (робіт, послуг), а повинен був відобразити такі доходи у рядку 01.6 декларації «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5».

2) Позивач не включив за ІІ квартал 2010 року до складу валових доходів безповоротну фінансову допомогу в сумі 531750 грн. за операціями з продажу товарів на користь ПП «Західпромінвестбуд», за якими минув строк позовної давності виконання зобов'язань (стор. 18-20 акта перевірки). При цьому податковий орган виходить з того, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.03.2010 у справі № 8/9 ПП «Західпромінвестбуд» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвала опублікована в газеті «Голос України» від 23.03.2010 № 51. Мораторій на задоволення вимог кредиторів введено з 23.04.2010. Наголошує на тому, що реалізований позивачем ПП «Західпромінвестбуд» товар попередньо придбано у ПП «Універсалбуд» на підставі правочинів, які відповідач вважає нікчемними з огляду на нереальний характер таких операцій.

Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі якщо за цими порушеннями позивачу визначено за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, суди мають надати правову оцінку таким обставинам на підставі норм матеріального права.

Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Згідно з п.п. 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 Закону № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Отже, для віднесення сум до безповоротної фінансової допомоги мають бути наявними виключні правові підстави, визначені у п. 1.22.1. п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Тільки після закінчення строку позовної давності непогашена заборгованість відноситься в податковому періоді до безповоротної фінансової допомоги, а у платника податку виникає обов'язок збільшити валовий доход на суму такої допомоги згідно із вимогами п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суди повинні також врахувати, що завищення платником валового доходу призводить до завищення зобов'язання з податку на прибуток підприємств такого платника, що виключає донарахування такому платнику податку на прибуток за основним платежем та штрафними санкціями.

ІІ. З акту перевірки вбачається, що згідно з висновками податкового органу позивач допустив порушення вимог п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягали в неправомірному віднесенні до складу валових доходів доходи від продажу товарів та послуг контрагентам - ТОВ «Іртас» (стор. 6-11 акта перевірки), ПП «ВО Габіони захід Україна» (12-14 акта перевірки) та ПП «Західпромінвестбуд» (стор. 14-15).

Висновки про завищення позивачем валового доходу від продажу товарів (робіт, послуг) податковий орган обґрунтовує тим, що операції не були реальними. Реальність вказаних операцій поставлена податковим органом під сумнів з огляду на висновки про відсутність основних фондів, інших умов для здійснення фінансово-господарської діяльності контрагентами, наявністю розбіжностей показників податкової звітності, а також встановленими актами перевірки контрагентів обставинами щодо фіктивного характеру діяльності у ланцюгу постачання тощо.

Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі якщо за цими порушеннями позивачу визначено за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, суди мають врахувати, що завищення платником валового доходу призводить до завищення зобов'язання з податку на прибуток підприємств такого платника, що виключає донарахування такому платнику податку на прибуток за основним платежем та штрафними санкціями.

ІІІ. З акту перевірки вбачається, що згідно з висновками податкового органу позивач допустив порушення вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягали в неправомірному включенні позивачем до складу валових витрат витрати за операціями з ТОВ «ВТ-Техбуд», ПП «Західпромінвестбуд», ПП «Універсалбуд», ПП «Констракшн груп» та з ПП «Торг Буд Інвест» щодо придбання товарів та послуг.

Податковий орган пов'язує відсутність у позивача права на формування валових витрат з таким:

- за операціями з ТОВ «ВТ-Техбуд», ПП «Універсалбуд» та ПП «Торг Буд Інвест» з тим, що у відповідних актах перевірок вказаних контрагентів позивача від 01.03.2011 № 158/23-118/36873235, від 24.12.2010 № 673/23-2/23974897 та від 17.03.2011 № 302/23-408/36992574 зазначено про відсутність у контрагентів основних фондів, інших умов для здійснення фінансово-господарської діяльності, про нікчемність правочинів контрагентів у ланцюгу постачання. Свідоцтво платника ПДВ ПП «Універсалбуд» від 26.07.2007 № 100067037 анульовано 11.03.2010;

- за операціями з ПП «Західпромінвестбуд» з тим, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.03.2010 № 8/9 вказаного контрагента позивача визнано банкрутом;

- за операціями з ПП «Констракшн груп» з тим, що згідно з листом ВПМ ДПІ у м. Червонограді від 07.06.2011 № 2696/26-5 та інформацією ЦБД ДПА України вказаний контрагент позивача має ознаки фіктивності, стан платника: запит на встановлення місцезнаходження, а також з достатністю у позивача власних ресурсів для здійснення придбаних у ПП «Констракшн груп» послуг.

Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі якщо за цими порушеннями позивачу визначено за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, то слід надати таким обставинам правову оцінку.

При цьому слід дослідити дотримання позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при формуванні валових витрат, дослідити реальність вчинення операцій з поставки товарів (робіт, послуг) у межах господарської діяльності.

ІІІ. З акту перевірки вбачається, що згідно з висновками податкового органу позивач допустив порушення вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало в неправильному визначенні позивачем приросту балансової вартості запасів на кінець звітного періоду. Вчинення вказаних порушень податковий орган пов'язує із неправомірним відображенням в додатку К 1/1 вартості залишків товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПП «Універсалбуд», що призвело до завищення приросту балансової вартості запасів.

Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі якщо за цим порушенням позивачу визначено за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, суди мають врахувати, що завищення платником приросту балансової вартості запасів призводить до завищення волового доходу та, відповідно, до завищення зобов'язання з податку на прибуток підприємств такого платника, що виключає донарахування такому платнику податку на прибуток за основним платежем та штрафними санкціями.

IV. За податковим повідомленням-рішенням від 07.09.2011 № 000620/2300/11720 позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 170365 грн. за основним платежем та в сумі 70963 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 9 т. 1) та з акта перевірки (стор. 56-68) вбачається, що податок на додану вартість в сумі 170365 грн. за основним платежем донараховано позивачу у зв'язку з тим, що податковий орган не визнає податковий кредит з цього податку за операціями з придбання позивачем товару у ПП «Універсалбуд», в т.ч. в сумі 36833 грн. за серпень 2009 року, в сумі 40378 грн. за вересень 2009 року, в сумі 29517 грн. за жовтень 2009 року, в сумі 8169 грн. за листопад 2009 року та в сумі 168955 грн. за грудень 2009 року.

Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі підтвердження обставини щодо визначення позивачу за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з наведеним вище порушенням, то таким обставинам має бути надана правова оцінка.

При цьому судам слід дослідити дотримання позивачем вимог п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР

при формуванні податкового кредиту, дослідити реальність вчинення операцій з поставки товарів (робіт, послуг) у межах господарської діяльності.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, з'ясувати суть зафіксованих в акті перевірки порушень, висновки про які слугували підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями, чітко їх викласти та надати правову оцінку встановленим обставинам на підставі норм законів, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун