Ухвала суду № 56219322, 02.03.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"02" березня 2016 р. Справа № 922/6175/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

розглянувши апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 (вх. №628 Х/3-12) на рішення господарського суду Харківської області від 08 лютого 2016 року по справі №922/6175/15

за позовом Заступника прокурора Харківської області, м. Харків в інтересах держави в особі Регіонального відділення фонду державного майна України Харківській області, м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківський національний університет імені ОСОБА_2, м. Харків

до ФОП ОСОБА_1, м. Харків,

про визнання договору недійсним та повернення майна ,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.02.2016 року по справі №922/6175/15 (суддя Шарко Л.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсними договір оренди №37 від 22.12.2006 року, додаткову угоду до нього - договір оренди №3329-Н від 21.05.2007 року, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ФОП ОСОБА_1 та додаткові угоди до договору №3329-Н від 21.05.2007 року: №1 від 21.04.2010 року, №2 від 23.07.2013 року, №3 від 23.07.2013 року. Припинено зобов'язання за договором оренди №37 від 22.12.2006 року, додатковою угодою до нього - договором оренди №3329-Н від 21.05.2007 року, укладеним між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ФОП ОСОБА_1 на майбутнє. Зобов'язано ФОП ОСОБА_1 звільнити нежитлові приміщення площею 123,9 кв. м., які розташовані за адресою: м. Харків, м-н Свободи, 6 (вартістю 892 100,00 грн.), та повернути їх регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області. Стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь державного бюджету України 2436,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08.02.2016 року по справі №922/6175/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору та згідно статті 104 Господарського процесуального Кодексу України є підставою для його скасування.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду і має бути повернута скаржнику виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній особі право подати до суду будь-який позов, який стосується її прав і обовязків, та в подальшому оскаржувати будь-яке рішення суду у апеляційній та касаційні інстанції.

Однак, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З огляду на норми процесуального законодавства вбачається, що подання апеляційної скарги на рішення господарського суду має відбуватись з дотриманням певних умов. Зокрема, частиною 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Отже, розміри ставок судового збору визначаються з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, а не на день подання первісного процесуального документа (наприклад, позовної заяви).

Відповідно до статті 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік визначено мінімальну заробітну плату з 1 січня у 2016 року у розмірі 1378,00 грн.

22.05.2015 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", відповідно до якого з 01.09.2015 року змінено ставки судового збору в господарському судочинстві.

Враховуючи, що апеляційну скаргу подано 26.02.2026 року (що підтверджується відтиском штампу вхідної кореспонденції Господарського суду Харківської області), скаржник при сплаті судового збору повинен був керуватися редакцією вказаного Закону, яка набрала чинності з 01.09.2015 року.

Пунктами 2.1., 2.2. статті 4 Закону України Про судовий збір встановлені ставки судового збору в таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

За подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір встановлений в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір ).

Разом з тим, відповідно до абзацу 2 підпункт 2.15 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року № 7 зазначено, що Законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина.

З матеріалів справи вбачається, що позовними вимогами з якими звернувся прокурор до суду є визнання недійсними договір оренди №37 від 22.12.2006 року, додаткову угоду до нього - договір оренди №3329-Н від 21.05.2007 року, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ФОП ОСОБА_1 та додаткові угоди до договору №3329-Н від 21.05.2007 року: №1 від 21.04.2010 року, №2 від 23.07.2013 року, №3 від 23.07.2013 року; припинення зобов'язання за договором оренди №37 від 22.12.2006 року, додатковою угодою до нього - договором оренди №3329-Н від 21.05.2007 року, укладеним між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ФОП ОСОБА_1 на майбутнє; зобов'язання ФОП ОСОБА_1 звільнити нежитлові приміщення площею 123,9 кв. м., які розташовані за адресою: м. Харків, м-н Свободи, 6 (вартістю 892100,00 грн.), та повернення їх регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області.

У апеляційній скарзі апелянт просить повністю скасувати рішення місцевого суду та прийняте нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Проте, скаржником не надано жодних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику без розгляду.

Згідно з пунктом 5 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, якщо апеляційну скаргу подано повторно після повернення первісної апеляційної скарги на підставі пункту 4 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України у разі коли клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги було відхилено, то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом. У таких випадках останній повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу: щодо апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції - з посиланням на статті 97, 98 Господарського процесуального кодексу України, а щодо апеляційних скарг на ухвали суду - на статті 91, 98 і 106 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів наголошує на тому, що апелянт не позбавлений права при наступному поданні апеляційної скарги додати до її матеріалів клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку.

З огляду на встановлене та керуючись статтями 86, 91, 93, пункт 2, 4 статті 97, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

УХВАЛИЛА:

1. Повернути апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 08 лютого 2016 року по справі №922/6175/15.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.