Постанова № 56219209, 29.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2016 р. Справа№ 910/27265/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Сухового В.Г.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 15.01.2016 року Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року

у справі № 910/27265/15 (суддя - Грєхова О.А.)

за позовом Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод»

до Міністерства оборони України

про стягнення 263 240,51 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Ланець А.С., довіреність №147 від 26.02.2016 року

від відповідача: Півторак Т.О., довіреність №220/54/д від 11.01.2016 року

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Львівський бронетанковий завод» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (відповідач у справі) про стягнення 263 240, 51 грн заборгованості за договором №294/14/99 від 19.11.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Міністерством оборони України зобов'язань за договором №294/14/99 від 19.11.2014 року щодо оплати вартості наданих послуг з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціального призначення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року у справі №910/27265/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» 263 240,51 грн основного боргу та 3 948,61 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Міністерство оборони України, 04.12.2015 року надіслав апеляційну скаргу (вх. № 06-29.2/9615 від 08.12.2015 року), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року у справі №910/27265/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» до Міністерства оборони України залишити без задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що з урахуванням приписів Бюджетного кодексу України оплату наданих послуг відповідач може здійснювати лише протягом бюджетного періоду, а саме до 31.12.2014 року, а тому у Міністерства оборони України відсутні підстави для оплати позивачу грошових коштів після закінчення бюджетного періоду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року у справі №910/27265/15 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 29.02.2016 року.

У судовому засіданні 29.02.2016 року представник відповідача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року у справі №910/27265/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» до Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Представник позивача у справі заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року у справі №910/27265/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Міністерства оборони України - без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

19.11.2014 року між Міністерством оборони України (замовник за договором, позивач у справі) та Державним підприємством «Львівський бронетанковий завод» (виконавець за договором, відповідач у справі) укладено Договір про надання послуг з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності за державні кошти №294/14/99 (а.с. 15-18), відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов'язався у 2014 році надати замовникові послуги з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціального призначення (військовий ремонт інженерної техніки) (далі - вироби) за обсягом, терміном та цінами, які зазначені у Календарному плані надання послуг (додаток 1 до договору), що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується прийняти через командирів військових частин, та оплатити ці послуги.

Згідно з п. 3.1. договору ціна договору становить 263240,52 грн. з ПДВ та є такою, що не може бути перевищена виконавцем. У разі перевищення виконавцем ціни договору, витрати виконавця оплаті не підлягають.

Відповідно до п. 3.2 договору замовник оплачує виконані та прийняті послуги за договірною ціною, встановленою сторонами та зафіксованою у протоколі погодження договірної ціни (додаток 2 до договору) на виконання послуг, яка відповідає обґрунтованим фактичним витратам виконавця (згідно даних його бухгалтерського обліку) та прийнятих замовником з урахуванням встановленого договором рівня прибутку.

Замовником проводяться розрахунки за фактично надані послуги після пред'явлення виконавцем рахунку на оплату послуг (далі - рахунок) у 2 примірниках окремо за кожною програмою. Оплата здійснюється протягом 30 банківських днів з дати підписання акту приймання наданих послуг (додаток 3 до договору) за умови наявності відповідних коштів на рахунках МОУ. Усі платіжні документи за договором оформлюються з дотриманням вимог чинного законодавства. Виконавець надсилає замовникові рахунок протягом трьох банківських днів з дня затвердження акту приймання наданих послуг за договором (п. 4.1. договору).

У пункті 4.4. договору cторонами погоджено, що після закінчення надання послуг за цим договором сторони у місячний строк проводять остаточне звіряння розрахунків. За умови відсутності заборгованості між сторонами, акт звіряння розрахунків (додаток 5 до договору) є підтвердженням повного виконання умов цього договору.

Як передбачено п. 5.1. договору приймання-передавання виробів чи/або окремих його складових частин для проведення ремонту (отримання з ремонту) здійснюється на підставі договору з обов'язковим оформленням актів приймання (форма 4 Тимчасового керівництва) та актів технічного стану (форма 12 Тимчасового керівництва) окремо на кожний виріб.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1. договору).

На виконання умов даного договору, позивач надав відповідачу послуги з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціального призначення на загальну суму 263 240,51 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи: актом приймання наданих послуг №1 від 25.05.2015 (а.с. ); актом звіряння розрахунків між Міністерством оборони України та Державним підприємством «Львівський бронетанковий завод» від 25.05.2015 (а.с. 24), а також протоколом погодження договірної (фактичної) ціни наданих послуг №1 від 25.05.2015 (а.с. 22-23), відповідно до якого сума наданих послуг, яка підлягає затвердженню та оплаті становить 263240,51 грн. з ПДВ. Вказані акти та протокол підписані представниками обох сторін без будь-яких заперечень та скріплені печатками юридичних осіб.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо надання послуг, та підписаний уповноваженими представниками сторін Акт звіряння розрахунків станом на 25.05.2015 року (а.с. 25).

З урахуванням належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, у відповідача відповідно виник обов'язок оплатити надані послуги у порядку та строк, передбачений умовами договору. Однак, доказів належного виконання своїх зобов'язань Міністерство оборони України не надало, що і стало підставою звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечно та не спростовано факт отримання послуг згідно укладеного з позивачем договору, однак доказів оплати вартості послуг відповідач не надав.

Як на підставу несплати вартості наданих позивачем послуг, Міністерство оборони України посилається на неможливість здійснення розрахунків за надані позивачем у 2014 році послуги після закінчення відповідного бюджетного періоду.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Правовідносини, які склались між сторонами є цивільними правовідносинами, які згідно ст.1 ЦК України засновані на юридичній рівності сторін, і незважаючи на те, що у спірних правовідносинах однією із сторін є орган державної влади та залучені бюджетні кошти, це відносини не бюджетні, а цивільно-правові, а відтак бюджетна установа, як отримувач і розпорядник бюджетних коштів, не має будь-яких привілеїв чи пільг в рамках виконання своїх договірних зобов'язань.

Окрім того, відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012 року № 01-06/908/2012 за змістом частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року № 11/446, постановах Вищого господарського суду України від 19.03.2015 року у справі №910/24268/14, від 24.12.2014 року у справі №906/404/14).

Враховуючи доведений належними та допустимими доказами факт надання позивачем послуг Міністерству оборони України на загальну суму 263240,51 грн та факт порушення останнім своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг, що не спростовано апелянтом, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року у справі №910/27265/15 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (відповідача у справі).

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року (в редакції згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судовий збір» від 3 вересня 2015 року N 670-VIII).

Відповідно до підпункту 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку судового збору 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір підлягає сплаті у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено мінімальну заробітну плату з 1 січня у розмірі 1 218, 00 грн.

Враховуючи вищезазначене, ціну позову у розмірі 263 240,51 грн, ставку судового збору, яка була сплачена при зверненні до суду з позовною заявою, суд апеляційної інстанції зазначає, що при поданні апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року судовий збір підлягав сплаті у розмірі 4343,47 грн (3 948,61 грн (судовий збір за подання позову)*110/100), однак, як вбачається з платіжного доручення №248/1104 від 08.12.2015 року при поданні апеляційної скарги апелянт сплатив лише 3 948,61 грн, що виявлено апеляційним господарським судом після прийняття апеляційної скарги до провадження, тобто судовий збір сплачений у меншому розмірі, ніж передбачено Законом.

Відповідно до п. 2.23. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК

Таким чином, за подання апеляційної скарги з Міністерства оборони України в доход Державного бюджету України підлягає стягненню недоплачена сума судового збору у розмірі 394,86 грн.

Керуючись ст. 49, 99, 101, 102, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року у справі №910/27265/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року у справі №910/27265/15 залишити без змін.

3. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) до спеціального фонду Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУ ДКСУ у м.Києві; Код отримувача: 37993783; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у м.Києві; код банку отримувача (МФО): 820019; рахунок отримувача: 31216206782001; Код класифікації доходів бюджету: 22030101) 394 (триста дев'яносто чотири) грн 86 грн недоплачену суму судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суді міста Києва видати наказ на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

5. Справу №910/27265/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

В.Г. Суховий