Ухвала суду № 56214145, 01.03.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/5716/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/344/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 27

УХВАЛА

01 березня 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Шевченка В. А.,

суддів - Семеній Л. І. , Бойка В. Б.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 06 січня 2016 року про відстрочку виконання рішення

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про відстрочку виконання рішення.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 06 січня 2016 року вказану заяву задоволено. Рішення Апеляційного суду Сумської області від 02 грудня 2014 року у справі № 591/5716/14-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочено на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року № 1304-VII.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, указуючи на те, що у даному випадку звернуто стягнення на предмет іпотеки, переданий на забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором в іноземній валюті, який не є споживчим. Тому суд, на думку заявника, безпідставно застосував до спірних правовідносин Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 22 січня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 750/4-5192, за яким останній було видано кредит в сумі 352080 грн. на фінансування будівництва житла (а. с. 6-11).

Додатковою угодою № 1 від 22 серпня 2008 року до зазначеного договору здійснено перерахунок заборгованості позичальниці за курсом 458 грн. 00 коп. за 100 доларів США, що становило 76675, 36 доларів США (а. с. 19-20).

На забезпечення виконання позичальником зобовязань за цим договором банк уклав з ОСОБА_3 договір іпотеки, з відповідними змінами, предметом якого є трикімнатна квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 21-24, 25-26, 27-28).

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 02 грудня 2014 року, яке набрало законної сили, звернуто стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_3, для погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитним договором № 750/4-5192 від 22 січня 2008 року в сумі 861968 грн. 26 коп., шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з початковою ціною не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності на час проведення виконавчих дій.

Цим же рішенням суд встановив факт зміни валюти кредитування з національної на іноземну та визначив заборгованість позичальниці у розмірі 107840 доларів США 39 центів, що за курсом НБУ становило 861968 грн. 26 коп. (а. с. 84-86).

На виконання даного рішення постановою державного виконавця ВДВС СМУЮ від 24 листопада 2015 року відкрито виконавче провадження за виданим Зарічним районним судом м. Суми виконавчим листом № 591/5716/14 (а. с. 125 зв.)

28 грудня 2015 року ОСОБА_3 у своїй заяві просила відстрочити виконання зазначеного вище рішення, посилаючись, зокрема, на положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», п. п. 1 п. 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є обєктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (обєкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Відповідно до п. 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Під поняттям продукція слід розуміти будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19 ст. 1 цього Закону).

Таким чином, за своєю правовою природою позичальниці був наданий саме споживчій кредит.

Ця обставина також була встановлена і набравшим законної сили згаданим вище рішенням Апеляційного суду Сумської області від 02 грудня 2014 року.

За таких умов, перевіряючи законність і обгрнутованість оскарженої ухвалу суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вірно встановивши, що спір виник із споживчого кредиту в іноземній валюті, обґрунтовано застосував до спірних правовідносин Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та задовольнив заяву про відстрочення виконання рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не містять обставин, які були б підставою для зміни чи скасування ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, ст. 315 ЦПК, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилити, а ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 06 січня 2016 року про задоволення заяви про відстрочку виконання рішення в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього дня на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -