Рішення № 56209772, 23.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 644/5506/15-ц Головуючий 1-ї інстанції Шевченко С.В.

Провадження № 22-ц/790/1242/16 Доповідач Піддубний Р.М.

Категорія: «спори про право власності»

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Гуцал Л.В., Трішкової І.Ю.,

за участю секретаря: Новокщонової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу та поділ майна, -

встановила:

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що з липня 2010 року до квітня 2015 року проживав разом з ОСОБА_3 (після реєстрації 28 жовтня 2015 року шлюбу ОСОБА_1В.) однією сімєю в належній йому на праві власності квартирі АДРЕСА_1. Увесь цей час вони мали спільний побут та бюджет, разом відпочивали, відзначали дні народження та інші свята. 13 листопада 2013 року за спільні кошти ними було придбано квартиру АДРЕСА_2, право власності на яку було зареєстровано в цілому завідповідачкою. Крім того, в період сумісного проживання та за спільні кошти ними було придбано наступне май но: фотоапарат «Кенон», мобільний телефон «HTC», мобільний телефон «Престижио», дошку для прасування, духовку газову «Гороньє», варочну поверхню, пральну машину «Арістон», бойлер «Арістон» на 80 літрів, ванну, змішувач для ванни, унітаз. Посилаючись на те, що 9 квітня 2015 року ОСОБА_1 несподівано для нього зібрала свої речі та переїхала до нової квартири, припинила будь-які стосунки з ним, відмовляється визнавати його право на частку в придбаному в період сумісного проживання майні, з урахуванням уточнених у червні 2015 року позовних вимог, ОСОБА_2 просив встановити факт його проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 у період з березня 2009 року до 09 квітня 2015 року, в порядку поділу спільного сумісного майна визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_3 та виділити йому в натурі фотоапарат «Кенон», дошку для прасування, ванну, змішувач для ванни та унітаз.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2015 року позов задоволено. Встановлено факт проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 2010 року. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_3. Виділено ОСОБА_2 фотоапарат «Кенон», дошку для прасування, ванну, змішувач для ванни та унітаз. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 610 грн. 50 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заявленого ОСОБА_2 позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що зявилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сімєю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обовязків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього СК УКраїни шлюб є підставою для виникнення прав та обовязків подружжя.

Разом з тим, згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сімєю і тоді, коли дружина та чоловік, у звязку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 протягом 2010-2015 років однією сімєю, що відповідно до ст. 74 СК України є підставою для визнання майна, набутого сторонами в цей період, обєктом права спільної сумісної власності подружжя та поділу цього майна.

Проте погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 11, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обовязок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 ст. 179 ЦПК).

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного

доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами склалися відносини, притаманні подружжю, оскільки вони на протязі чотирьох років проживали в квартирі позивача, спільно відпочивали та відзначали свята, що підтверджується показаннями допитаних в судовому засіданні свідків.

При цьому місцевий суд не врахував, що ознаками судових доказів є їх достовірність і достатність.

Достовірність доказів - це їх якість, точність і правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування. А достатність це сукупність доказів, яка дозволяє вирішити справу.

Оцінюючи показання свідків, які є друзями позивача і які підтвердили факт проживання однією сімєю, суд не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

При цьому суд не врахував характер особистих взаємовідносин позивача та свідків, які є друзями останнього, та не звернув уваги на те, що їх показання свідчать лише про факт проживання сторін в одній квартирі, їх спільного відпочинку, та не підтверджують факту наявності у сторін взаємних прав та обов'язків, спільного побуту, виникнення та існування усталених відносин, що притаманні подружжю.

Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю з відповідачкою, не доведено, що джерелом набуття спірного майна були спільні сумісні кошти або їх спільна праця.

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений нею за подання апеляційної скарги, в сумі 2 091 грн. 77 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу та поділ майна відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею за подання апеляційної скарги судовий збір в сумі 2091 грн. 77 коп.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді