Ухвала суду № 56196768, 23.02.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/2161/15-к Номер провадження 11-кп/786/161/16Головуючий у 1-й інстанції Андрущенко С. А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого - судді Гонтар А.А.,

суддів: Лісіченко Л.М., Харлан Н.М.

з секретарем судового засідання Гринь А.В.

за участі

з участю прокурора Пархоменка А.О.,

представника потерпілого ОСОБА_2

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201517003000032 відносно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_3

та

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6

за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5 та в його інтересах захисника ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 10 грудня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком:

ОСОБА_5 засуджений за ч.3 ст. 187 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією 1/3 частини належного йому майна.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання, призначеного вироком Барвінківського районного суду Харківської області від 29.01.2015 року та заміненого ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 31.08.2015 року, з врахуванням положень ст. 72 КК України, у вигляді восьми днів позбавлення волі та остаточно визначено покарання у виді семи років восьми днів позбавлення волі з конфіскацією 1/3 частини належного йому майна.

Вирок Сахновщинського районного суду Харківської області від 20.04.2015 року відносно ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 185 КК України, яким він засуджений за ч.3 ст.185, ч.1,4 ст.70,75 КК України на три роки позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на два роки вирішено виконувати окремо;

ОСОБА_6 засуджений:

- за ч. 3 ст. 187 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна;

- за ч. 3 ст. 357 КК України на три місяці арешту;

- за ч. 3 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на один рік позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, з урахуванням положень ст. 72 КК України, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання призначеного ОСОБА_6 вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10.08.2015 року та покарання за даним вироком, визначено остаточне покарання у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.

Цивільні позови задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в солідарному порядку: - на користь потерпілого ОСОБА_7 5287 грн. вартості викраденого майна, 1856,31 грн. витрат на придбання ліків та 10000 грн. завданої моральної шкоди, а всього 17143,31 грн.; - на користь держави в особі Бюджетно-фінансового управління виконавчого комітету Полтавської міської ради кошти витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 755 грн. 08 коп..

Вирішено питання щодо речових доказів.

Крім цього, ухвалою суду від 24.12.2015 року виправлено описку, а саме в резолютивній частині вироку в частині призначення покарання ОСОБА_6 виправлено за «ч.3 ст.185» на «ч.2 ст.185 КК України».

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_3 подали апеляційні скарги на вирок суду зі змісту яких вбачається, що вони просять помякшити призначене ОСОБА_5 покарання. Вважають, що при призначенні покарання судом безпідставно не враховано такі помякшуючі обставини, як активне сприяння ОСОБА_5 розкриттю злочину; перебування на його утриманні дитини ІНФОРМАЦІЯ_7; позитивні характеристики з місця проживання та навчання, а також те, що він є студентом 3 курсу автодорожнього технікуму у м. Лозова Харківської області.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнані винними та засуджені за кримінальні правопорушення, вчинені за таких обставин.

01.04.2015 року, близько 11.20 год. ОСОБА_6, діючи повторно, з метою викрадення чужого майна, прийшов на територію ВП «Полтавська колійна машина станція № 132» ДП «Південна залізниця», що знаходиться за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Копили, вул. Горького 70, де з корисливих мотивів, умисно, скориставшись відсутністю спостереження за ним, шляхом вільного доступу, з території, що неподалік 6 колії ВП «ПКМС № 132», таємно викрав старопридатні підкладки КД-65 в кількості 2 шт., старопридатні підкладки КД-65 в кількості 4 шт. та клемний болт у зборі в кількості 1 шт., на загальну суму 199 грн. 98 коп., які перебувають на балансі ВП «Полтавська колійна машина станція № 132» ДП «Південна залізниця», чим спричинив даній організації майнової шкоди на вищевказану суму. Після чого, ОСОБА_8. перекинувши вказані викрадені деталі через паркан, виніс їх із території станції, та направився в сторону з.п. «5 км.» з метою здати їх на пункт прийому металобрухту, тим самим виконавши повністю свій злочинний намір по таємному викраденню чужого майна.

03.04.2015 року, близько 11.00 год. ОСОБА_5, перебував на території «Південного вокзалу» в м. Полтава де познайомився з ОСОБА_6. Під час розпивання спиртних напоїв у них виник умисел на викрадення чужого майна. Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_6, 03.04.2015 року, близько 13.00 год, перебуваючи біля кв. №5, будинку № 19а, по вул. Сакко в м. Полтава, за попередньою змовою з ОСОБА_5, постукали у вхідні двері вказаної вище квартири, з метою перевірити на наявність власників вдома, двері якої відчинив потерпілий ОСОБА_7. У цей момент ОСОБА_6, шляхом нанесення своєю рукою удару в груди ОСОБА_7 відштовхнув останнього, та разом із ОСОБА_5, проник до квартири АДРЕСА_1, де із застосуванням насильства, відносно потерпілого ОСОБА_7 яке виразилося у нанесені ОСОБА_6 ударів своєю правою рукою в область голови у кількості близько 3 ударів та ОСОБА_5 одного удару в область плеча потерпілого, чим спричинили останньому тілесні ушкодження, у вигляді гематоми мяких тканин голови, яка могла утворитися не менш ніж від однократної дії тупого обмеженого предмету, яка кваліфікується згідно висновку експерта № 671 від 18.05.2015 року як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я та різаної рани правої кисті, яка утворилася не менш ніж від однократної дії предмета з гострим краєм, яка кваліфікується згідно висновку експерта № 671 від 18.05.2015 року як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад та відкрито заволоділи грошовими коштами в сумі 500 грн., кредитною банківською карткою «ПриватБанк», на рахунку якої знаходилися грошові кошти в сумі 600 грн., пенсійною банківською карткою «ПриватБанк», на рахунку якої знаходилися грошові кошти в сумі 187 грн., електробритвою марки «Харків», вартістю 500 грн., золотою каблучкою, вагою 2г. 585 проби, вартістю 2000 грн., золотим хрестиком, вагою 2 г. 585 проби, вартістю 2000 грн., належними ОСОБА_7 та продуктами харчування і двома пляшками коньяку, які зі слів потерпілого вартості не складають, після чого з викраденим з місця скоєння злочину зникли та розпорядилися ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальної шкоди на суму 5 287 грн..

Окрім цього, ОСОБА_6, реалізуючи свій умисел, направлений на незаконне заволодіння майном, цього ж дня, близько 13.00 год., перебуваючи в квартирі №5. будинку № 19а, по вул. Сакко в м. Полтава, з полиці шафи, яка знаходилася в кімнаті, відкрито викрав паспорти громадянин України на імя ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_9, пенсійні посвідчення на ім'я ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_9, посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни на імя ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, після чого з викраденим з місця скоєння злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд.

Після цього, 14 квітня 2015 року, близько 09 год. 00 хв., ОСОБА_8. з метою викрадення чужого майна, прийшов на не охоронювану територію Передгіркового парку ст. Полтава-Південна, що в Ленінському районі м. Полтава, де діючи повторно, з корисливих мотивів, умисно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, шляхом демонтажу за допомогою ріжкового гайкового ключа 17х19 та молотка, які були у нього з собою, з вагону-цистерни №79740809, який знаходився на колії №11 вказаного парку, у складі вантажних вагонів, таємно викрав магістральну частину повітророзподільника гальмівної системи даного вагону, вартістю 1898 грн. 35 коп., головну частину повітророзподільника гальмівної системи даного вантажного вагону, вартістю 3548,20 грн. та 4 болти М-12 вартістю 3,36 грн., які перебувають на балансі ВП «Вагонне депо Кременчук» ДП «Південна залізниця», після цього з вагону-цистерни №79734570, який знаходився на вказаній колій поряд з вищевказаним вагоном, за допомогою вказаних інструментів викрав авторегулятор гальмівної системи даного вагону, вартістю 2061,90 грн. та 2 валики, вартістю 27,42 грн., які перебувають на балансі ВП «Вагонне депо Кременчук» ДП «Південна залізниця», чим спричинив даній організації матеріального збитку на загальну суму 7539,23 грн. Однак довести свої злочинні дії до кінця не зміг, оскільки ОСОБА_6 не виконав усіх дій, які вважав необхідними для доведення вказаного злочину до кінця, так як того ж дня близько 10 год. 35 хв. був затриманий працівниками міліції на місці вчинення злочину.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_3, які підтримали свої апеляційні скарги; заперечення проти задоволення апеляційних скарг прокурора Пархоменка А.О.; захисника ОСОБА_4, яка підтримала апеляційні скарги; представника потерпілого ОСОБА_2, яка покладається на розсуд суду; дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла такого.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_5 та ОСОБА_6, кваліфікації їх злочинних дій, а також призначеного судом покарання обвинуваченому ОСОБА_6 ніким з учасників судового розгляду не оспорюються, а тому у відповідності до вимог ч.1 ст.404 КПК України вирок суду в цій частині не переглядається.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційних скарг щодо невідповідності призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі винного. Такі доводи є безпідставними та спростовуються змістом вироку при постановленні якого враховано всі обставини з якими закон повязує визначення як виду покарання, так і його розміру.

Так, зі змісту вироку вбачається, що призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним особливо тяжкого злочину, конкретні обставини справи, дані про особу винного, а також обставини, що обтяжують покарання. Так, судом враховано дані про особу ОСОБА_5, який раніше судимий, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, має дитину ІНФОРМАЦІЯ_7. Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_5 суд визнав вчинення злочину в стані алкогольного спяніння та вчинення злочину щодо особи похилого віку. Обставин, що помякшують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.

Посилання апелянтів на те, що суд безпідставно не врахував зазначені в обвинувальному акті обставини, що помякшують покарання ОСОБА_5, а також не врахував в якості таких обставин позитивні характеристики ОСОБА_5 та перебування на його утриманні малолітньої дитини колегія судді вважає неспроможними, оскільки внаслідок всебічного дослідження матеріалів кримінального провадження щодо наявності помякшуючих та обтяжуючих обставин суд може не визнавати окремі обставини такими, що помякшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначені в обвинувальному акті. Така думка суду та колегії суддів повністю узгоджується з розясненнями Верховного Суду України, які містяться п.4 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Як вбачається зі змісту обвинувального акту такими обставинами, що помякшують покарання ОСОБА_5, на думку слідчого, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Однак, під час судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_5 часткового визнав свою вину, а його показання були направлені на применшення своєї ролі у вчиненні злочину та в цій частині не узгоджуються як з показаннями обвинуваченого ОСОБА_6, так і з показаннями потерпілого ОСОБА_7 та свідчать про відсутність критичної оцінки ОСОБА_5 своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини та готовності нести кримінальну відповідальність, тобто - про відсутність щирого каяття.

Будь-яких даних, які б свідчили про активне сприяння ОСОБА_5 розкриттю злочину (активні дії по наданню допомоги органу досудового розслідування або суду в зясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для повного його розкриття) судом також не встановлено.

З урахуванням вище наведеного твердження апелянтів про те, що суд нібито безпідставно відкинув зазначені в обвинувальному акті обставини, що помякшують покарання ОСОБА_5 є неспроможними.

Також неспроможними є посилання апелянтів на те, що при призначенні покарання судом не враховані позитивні характеристики ОСОБА_5, в тому числі з місця навчання та перебування на його утриманні малолітньої дитини, оскільки такі твердження спростовуються змістом оскаржуваного вироку в якому міститься посилання на ці обставини.

Незважаючи на те, що судом встановлено дві обставини, які обтяжують покарання раніше судимого за корисливі злочини ОСОБА_5 та не встановлено жодної обставини, що його помякшує суд, призначив винному мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.3 ст.187 КК України. За таких обставин, вимоги апеляційних скарг щодо помякшення призначеного ОСОБА_5 покарання не ґрунтуються на вимогах закону.

В той же час, в порядку ст.404 КК України вирок суду щодо призначання ОСОБА_5 покарання за сукупністю вироків підлягає зміні.

Оскільки ОСОБА_5 вчинив новий злочин під час невідбутого покарання за вище наведеним вироком, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо необхідності призначення ОСОБА_5 остаточного покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України, шляхом часткового складання покарання призначеного цим вироком та невідбутої частини покарання за попереднім вироком. В той же час, суд допустив помилку визначаючи розмір покарання за попереднім вироком яке підлягає частковому складанню.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком Барвінківського районного суду Харківської області від 29.01.2015 року ОСОБА_5 засуджений за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді 850 грн. штрафу, а ухвалою цього ж суду від 31.08.2015 року це покарання замінено на 50 годин громадських робіт (т.2 а.с.110-112).

За змістом ст.72 КК України, при складанні покарань менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид з співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають вісім годин громадських робіт. Таким чином невідбуте ОСОБА_5 покарання у виді 50 годин громадських робіт відповідає 6 дням позбавлення волі (50:8=6,25). За таких обставин, призначаючи ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на підставі статей 71,72 КК України суд помилково приєднав вісім днів позбавлення волі, що є більше ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Виправлення цієї помилки колегією суддів не погіршує становища обвинуваченого ОСОБА_5, а тому вирок суду щодо нього підлягає зміні в порядку ст.404 КК України.

Крім цього, колегія суддів вважає необхідним вийти за межі апеляційних скарг ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_3, а також прийняти рішення на користь ОСОБА_6, в інтересах якого апеляційні скарги не надходили та прийняти рішення щодо зарахування кожному з обвинувачених строку попереднього увязнення.

Так, Законом №838-УІІІ від 26.11.2015 року, який набрав чинності 24.12.2015 року внесено зміни до ч.5 ст.72 КК України, відповідно до яких суду слід зараховувати строк попереднього увязнення з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі у разі засудження особи до такого виду покарання в межах того самого кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів провадження, строк попереднього увязнення ОСОБА_5 слід рахувати з 21.04.2015 року до 23.02.2016 року (дата набрання вироком законної сили), а щодо ОСОБА_6 з 15.04.2015 року до 23.02.2016 року з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ч.2 ст.376, статтями 404,407,418 КПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

В порядку ст.404 КПК України вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 10.12.2015 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змінити.

Вважати засудженим ОСОБА_5 у відповідності зі ст.71 КК України з урахуванням вироку Барвінківського районного суду Харківської області від 29.01.2015 року, із змінами відповідно до ухвали Барвінківського районного суду Харківської області від 31.08.2015 року до остаточного покарання у виді семи років двох днів позбавлення волі з конфіскацією 1/3 частини належного йому майна.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_5 строк попереднього увязнення з 21.04.2015 року до 23.02.2016 року з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_6 строк попереднього увязнення з 15.04.2015 року до 23.02.2016 року з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

В іншій частині вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 10.12.2015 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженими, які тримаються під вартою в той самий строк з дня вручення їм копії ухвали.

С У Д Д І :

ОСОБА_1 ОСОБА_10 ОСОБА_11