Постанова № 56193235, 25.02.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/4637/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Колодяжного Д. В.,

представника позивача - Сергієнко Т. Г.,

представника відповідача - Сухомлин Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Імені Калашника" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

23 листопада 2015 року Приватне підприємство "Імені Калашника" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.11.2015 № 0001902202, № 0011701701.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними з огляду на те, що висновки Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, викладені в акті перевірки від 26.10.2015 № 147/16-24-22/03769669 є необґрунтованими, а тому спірні рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача вимоги позовної заяви не визнав, у їх задоволенні просив відмовити посилаючись на те, що оскаржувані рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить таких висновків.

У період з 07.09.2015 по 04.10.2015 Полтавською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку приватного підприємства "Імені Калашника" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 30.06.2015, за результатами якої складено акт від 26.10.2015 № 147/16-24-22/03769669.

Згідно висновків вказаної перевірки встановлено, в тому числі, порушення

пп. 170.9.1 п. 170.9 статті 170 ПК України - податковим агентом (підприємством) не було оподатковано суми, видані платнику податку під звіт та неповернену протягом встановленого строку (не надано всі необхідні документи, що підтверджуються фактичне здійснення витрат). Внаслідок цього підприємством було занижено зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету в сумі 11836,88 грн.;

п. 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", а саме: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів оригіналу платіжного документу (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 78 912,55 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки податковим органом прийняті

податкове повідомлення - рішення від 11.11.2015 № 0001902202, яким до ПП "Ім. Калашника" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 78 912,55 грн.

податкове повідомлення - рішення від 11.11.2015 № 0011701701, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП "Ім. Калашника" за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 39 928,26 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 22925,87 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 17002,39 грн.

Частково не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями Полтавської ОДПІ, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку рішенням суб'єкта владних повноважень в оспорюваній частині, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийняте дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що спір між сторонами стосується питання можливості підтвердження факту витрати уповноваженою особою готівкових коштів, виданих підприємством під звіт, копіями платіжних документів.

Так, на переконання відповідача, витрати підзвітною особою грошових коштів мають бути підтверджені відповідними оригіналами платіжних (розрахункових) документів.

Натомість, як стверджує позивач, чинне законодавство України не містить вимоги щодо підтвердження витрат виданих під звіт грошових коштів саме оригіналами платіжних документів. До того ж, оригінали квитанцій банків про сплату державного мита за проведення державної реєстрації речових прав разом із заявами про державну реєстрації речового права на нерухоме майно подано до реєстраційної служби. Також, позивач зауважив, що ним було надано оригінали квитанцій та чеків, а також посвідчені копії чеків Укрпошти.

Відповідно до п. 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку:

а) завершує таке відрядження;

б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Підпунктом 170.9.3 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України, визначено, що дія цього пункту поширюється також на витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, що були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів, з урахуванням таких особливостей:

а) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку отримав готівку з застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження;

б) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, а строк подання платником податку звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищує 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може його продовжити до 20 банківських днів (до з'ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).

Суд зазначає, що Порядок видачі готівкових коштів під звіт або на відрядження регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (надалі - Положення № 637), пунктом 3.1 якого визначено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну (пункт 1.2 Положення № 637).

Згідно з пунктом 7.39 Положення № 637 під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

Пунктом 7.41 Положення № 637 визначено, що під час перевірки правильності оформлення видачі готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Для перевірки використовуються потрібні касові та розрахункові документи підприємства (підприємця) (касова книга, касові ордери, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, звіти працівників щодо витрачання підзвітних сум), а також документи, що підтверджують здійснені покупцем (замовником) витрати готівки під час придбання товарів, оплати наданих послуг та виконаних робіт (касові та товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, інші розрахункові документи, а також рахунки-фактури, податкові накладні, договори на поставку продукції, надання послуг, виконання робіт, товарно-транспортні накладні тощо) (пункт 7.47 Положення № 637).

Зміст наведених положень у їх системному зв'язку свідчить про те, що доказом здійснення витрат готівки під час придбання товарів, оплати наданих послуг та виконаних робіт є касові та товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо.

Судом встановлено, що працівниками Приватного підприємства "Імені Калашника" подано звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт /т. 2 а. с. 29-85, 161-234, т. 3 а. с. 16-19/, з доданими документами.

Суд зазначає, що Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 р. N 614 (далі - Положення № 614), визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим (пункт 2.1 Положення № 614).

Так, позивач у позовній заяві заперечує неврахування податковим органом платіжних документів, виданих відділеннями ДП "Укрпошта", копії яких були додані позивачем до матеріалів справи /т. 1 а. с. 171-208, т. 3 а. с. 17-19/.

Суд зауважує, що квитанції на послуги підприємств поштового зв'язку - це розрахункові документи, бланки яких повинні виготовлятися відповідно до вимог, що затверджені наказом Державного комітету зв'язку України від 07.12.98 N 167 "Про затвердження бланків квитанційних книжок форм N 1, N 5, N 47, N П-2, вимог щодо виготовлення та Інструкції про порядок обліку та застосування квитанційних книжок у філіалах підприємства поштового зв'язку та їхніх структурних підрозділах", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.05.99 за N 314/3607 (пункт 11.1 Положення № 614).

Та, в будь-якому випадку, відповідно до пункту 11.3 Положення № 614, квитанції на послуги підприємств поштового зв'язку повинні містити обов'язкові реквізити:

написи, позначення та інші елементи бланка квитанції, визначені затвердженими формами;

ідентифікаційний код за ЄДРПОУ підприємства зв'язку;

номер квитанції;

загальну суму розрахунку;

відбиток календарного штемпеля місця приймання.

Обов'язковість інших реквізитів квитанцій встановлюється Державним комітетом зв'язку та інформатизації України (пункт 11.4 Положення № 614).

З наданих позивачем копій документів, виданих ДП "Укрпошта" /т. 1. А. с. 174, 177,178, 179, 184, 200, 204/ вбачається, що розрахункові документи - квитанції про приймання передплати та плати з переадресування періодичних друкованих видань не відповідають формі П-2, вказані документи не містять обов'язкових реквізитів, визначених пунктом 11.3 Положення № 614, тобто не відповідають вимогам пункту 11.1 Положення № 614.

Також, копії чеків відділень ДП "Укрпошта" /т. 1 а. с. 171-173, 175-176, 180-183, 186-195, 197-199, 201-203, 205-206; т. 2 а. с. 81; т. 3 а. с. 17/, оформлені не у відповідності до вимог пункту 11.1 Положення № 614 та не містять обов'язкових реквізитів, визначених пунктами 11.3, 11.4 Положення № 614. Отже вказані документи не можуть вважатися розрахунковими документами, тобто документами, що підтверджують здійснені покупцем (замовником) витрати готівки під час придбання товарів, оплати наданих послуг та виконаних робіт.

Також позивачем зазначено, що кошти під звіт видавались працівникам підприємства з метою оплати послуг ДП "Укрпошта" з приймання різного виду платежів та плати за додаткові й інші послуги. Відповідно до наказу Державного комітету зв'язку України від 07.12.98 N 167 "Про затвердження бланків квитанційних книжок форм N 1, N 5, N 47, N П-2, вимог щодо виготовлення та Інструкції про порядок обліку та застосування квитанційних книжок у філіалах підприємства поштового зв'язку та їхніх структурних підрозділах", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.05.99 за N 314/3607 (втратив чинність 14.02.2014) та наказу Міністерства інфраструктури України № 6 від 13.01.2014 "Про затвердження Інструкції про порядок застосування, виготовлення, забезпечення та обліку розрахункових книжок оператором поштового зв'язку", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 січня 2014 р. за N 165/24942, платіжні документи, що підтверджують оплату вказаних послуг мають відповідати формі № 47. Натомість жодний з наданих позивачем документів /т. 3 а. с. 18-19/ на підтвердження використання коштів під звіт з метою придбання послуг ДП "Укрпошта" з приймання різного виду платежів та плати за додаткові й інші послуги не відповідає вимогам, встановленим вказаними нормативними актами та пунктами 11.1, 11.3, 11.4 Положення № 614.

Стосовно твердження позивача про те, що оригінали квитанцій банків про сплату державного мита за проведення державної реєстрації речових прав, а також надання адміністративних послуг державними установами, разом із заявами про державну реєстрації речового права на нерухоме майно подано до реєстраційної служби, а також державних органів, адміністративні послуги яких були оплачені, а тому відповідні звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт /т. 2 а. с. 31-77/ не містять оригіналів вказаних документів, суд зазначає таке.

Як вже зазначалось судом, для підтвердження правильності оформлення видачі готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби обов'язковим є наявність оригіналів підтверджуючих розрахункових документів, що додаються до звітів про використання коштів..

Тобто, копії розрахункових документів про сплату мита й оплату адміністративних послуг не відповідають ознакам документів, визначених нормами чинного законодавства, а отже не можуть підтвердити використання коштів, наданих під звіт, для вирішення господарських питань.

Також, позивач не погодився з висновками податкового органу щодо не підтвердження використання коштів, наданих під звіт, на підставі фіскального чеку, виданого ТОВ "Татнєфтєгаз Україна" 25.04.2014 щодо придбання товару "Бензин А 95" на суму 200,02 грн. /т. 1 а. с. 213/ з огляду на те, що оригінал вказаного фіскального чеку містить всі, визначені чинним законодавством, реквізити. В той же час, податковий орган, з висновками якого погоджується і суд, зауважив, що відповідно до вказаного чеку формою оплати є "післяоплата: відомість, 001 талон системний", тобто, фактично, на думку податкового органу, сплата коштів за придбаний товар "Бензин А 95" відбувалась не за рахунок коштів, виданих готівкою під звіт, а за рахунок попередньої оплати підприємству ТОВ "Татнєфтєгаз Україна", а фіскальний чек від 25.04.2014 на суму 200,02 грн. підтверджує лише отримання попередньо оплаченого товару. Будь-яких документів на підтвердження використання коштів, наданих під звіт, саме для оплати товару "Бензин А 95" на суму 200,02 грн. позивачем до суду не надано.

В абзаці шостому частини першої статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Оскільки матеріалами справи не підтверджено факт витрачання працівниками ПП "Імені Калашника" виданих під звіт грошових коштів у розмірі 78912,55 грн., суд дійшов висновку про те, що податковим повідомленням-рішенням від 11.11.2015 № 0001902202 правомірно до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у вищезазначеному розмірі, а вказане податкове повідомлення - рішення скасуванню не підлягає.

Як визначено підпунктом 164.2.11 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму.

За приписами пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Враховуючи те, що судом встановлено не підтвердження факту використання підзвітною особою грошових коштів у розмірі 78912,55 грн., суд дійшов висновку про те, що податковим повідомленням-рішенням Полтавської ОДПІ від 11.11.2015 № 0011701701 правомірно визначено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати" у розмірі 22925,87 грн. (78912,55 грн. х 15%).

Згідно з пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Окрім того, як підтверджено наданим відповідачем розрахунком штрафних (фінансових) санкцій до податкового повідомлення-рішення від 11.11.2015 № 0011701701 /т. 1 а. с. 37-41/, при нарахуванні штрафних (фінансових) санкцій відповідач виходив з наявності повторного/третього поспіль вчинення платником податків порушення вимог податкового законодавства.

Так, згідно з пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Суд зауважує, що повторне порушення платником податків вимог податкового законодавства в частині оподаткування доходів матиме місце у разі вчинення таким платником протиправних дій у попередніх звітних (оподатковуваних) періодах протягом 1095 днів, що передують звітному (податковому) періоду, який підлягає перевірці, має стосуватись тих самих правовідносин, але виявлене за результатами наступної перевірки платника податків, адже, з огляду на системний аналіз наведених положень Податкового кодексу України повторність порушення не може бути встановлена в межах однієї перевірки платника податків.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що податковим повідомленням-рішенням Полтавської ОДПІ від 11.11.2015 № 0011701701 безпідставно нараховані ПП "Імені Калашника" штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50 % та 75 % суми податку, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету. Суд дійшов висновку, що відповідні штрафні санкції мають бути нараховані у розмірі 25 % суми податку, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету

При цьому, розмір штрафних санкції за ставкою 25 % на суму, яка не підтверджена документально та на яку нараховано ПДФО, складає 5 731,47 грн.

Отже, податковим повідомленням-рішенням Полтавської ОДПІ від 11.11.2015 № 0011701701 безпідставно нараховані ПП "Імені Калашника" штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11 270,91 грн., ( 17002,39 грн. - 5731,47 грн.).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 11.11.2015 № 0011701701 слід визнати протиправним та скасувати в частині збільшення ПП "Імені Калашника" суми грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати" за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 11 270,91 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Імені Калашника" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 11.11.2015 № 0011701701 в частині нарахованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 11 270 (одинадцять тисяч двісті сімдесят) гривень 91 (дев'яносто одна) копійка.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 01.03.2016.

Суддя Р.І. Молодецький