Ухвала суду № 56193232, 01.03.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/4786/15

Полтавський окружний адміністративний суд колегією у складі головуючого судді Соколенка Ф.Ф., суддів Канигіної Т.С. , Іваненка С.А. , розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 внутрішніх справ України, третя особа: ОСОБА_2 оборони України про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

22 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 внутрішніх справ України, третя особа: ОСОБА_2 оборони України про визнання незаконною бездіяльності ОСОБА_2 внутрішніх справ України, яка полягає у не проведенні протягом розумного строку стосовно ОСОБА_1 перерахунку вислуги років на пільгових умовах за період з 25.05.1987 по 18.11.1988 у зв"язку з несенням бойового чергування, зобов'язання розглянути по суті заяву від 01.11.2015 про перерахунок вислуги років на пільгових умовах за період з 25.05.1987 по 18.11.1988 у зв"язку з несенням бойового чергування, стягнення моральної шкоди в розмірі 1000 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що позивач неодноразово звертався до МВС України із заявами про перерахунок вислуги років на пільгових умовах у зв"язку з несенням бойового чергування у 1987-1988 роках, але отримав відповіді без зазначення конкретних причин та без посилання на норми законодавства. Вказував на те, що листом від 19.11.2015 №18/7ЦА-111 повідомлено про відмову у перерахунку вислуги років, однак не надано відповіді на зауваження позивача щодо секретності наказів командира в/ч 34011 та про очевидність несення бойового чергування на території в/ч 34011. Позивач, вважає вказану відмову безпідставною та протиправною бездіяльність, яка полягає у не проведенні протягом розумного строку стосовно ОСОБА_1 перерахунку вислуги років на пільгових умовах за період з 25.05.1987 по 18.11.1988, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Позивач в судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача ОСОБА_2 внутрішніх справ України в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Третя особа ОСОБА_2 оборони України явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила. У письмових запереченнях посилався на те, що до вислуги років для призначення пенсії особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ серед інших видів зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця в укріплених районах військовослужбовцям, які несуть (несли) бойове чергування в спорудах оборонних позицій у складі бойових обслуг. Зазначав, що у наданих позивачем документах не міститься інформації в яких спорудах оборонних позицій у складі укріпленого району або іншій військовій частині ОСОБА_1 ніс бойове чергування. Вказував на те, що оскільки останнім місцем служби ОСОБА_1 була служба в органах внутрішніх справ, позивач є пенсіонером МВС України, то обчислення вислуги років, її перерахунок здійснюється відповідними структурними підрозділами органів внутрішніх справ, а тому ОСОБА_2 оборони України немає відношення та компетенції для обчислення (перерахунку) вислуги років позивача.

За приписами частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатись і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно частини 6 статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 15.10.2013 на адресу ОСОБА_2 внутрішніх справи України позивачем було направлено рапорт, за змістом якого, він крім іншого, прохав здійснити перерахунок вислуги років, згідно довідки №846 від 31.05.2013, виданої ОСОБА_2 оборони Російської Федерації (а.с. 12-15).

09 січня 2015 року ОСОБА_2 внутрішніх справ України направлено відповідь (вих. № 18/7ЦА-П-1), у якій повідомлено, що в порушення вимог наказу МО України від 19.08.2008 №407, в наданій довідці №846 від 31.05.2013 не вказано де здійснювалося несення бойових чергувань. Зазначено, що для уточнення даної інформації МВС України направлено запит від 23.10.2013 №18/7ЦА-5170 до ОСОБА_2 оборони Російської федерації. На підставі отриманої відповіді буде перерахована вислуга років у пільговому обчисленні (а.с. 18).

Так, згідно наявного в матеріалах справи листа ОСОБА_2 внутрішніх справи України від 29.01.2014 № 18/7ЦА-П-74, серед іншого, позивачу надано відповідь, що Центральний архів ОСОБА_2 оборони Російської федерації повідомив про те, що документи військової частини 34011 за 1986-1988 роки у них відсутні та запит від 23.10.2013 №18/7ЦА-5170 переданий на розгляд до філії Центрального офісу ОСОБА_2 оборони Російської федерації місто ОСОБА_3, звідки і буде надана відповідь. Повідомлено, що на підставі отриманої відповіді ОСОБА_1 буде перерахована вислуга років у пільговому обчисленні (а.с. 20).

19.02.2014 року ОСОБА_2 внутрішніх справ України позивачу направлено лист (вих. № 18/7ЦА-П-146), яким повідомлено, що у філії Центрального офісу ОСОБА_2 оборони Російської федерації округу м. Самара документи військової частини 34011 за 1987-1988 роки відсутні. У зв"язку з цим направлено запит від 13.02.2014 №18/7ЦА-536 до військової частини 34011. Повідомлено, що на підставі отриманої відповіді ОСОБА_1 буде перерахована вислуга років у пільговому обчисленні (а.с. 22).

Крім того, колегією суддів встановлено, що 06 листопада 2014 року та 16 березня 2015 року на адресу ОСОБА_2 внутрішніх справ України позивачем було направлено заяви про проведення перерахунку вислуги років у пільговому обчисленні, відповідно до довідки №846 від 31.05.2013 та направлення на адресу ОСОБА_1 відповідного наказу, який підтверджує перерахунок вислуги років у пільговому обчисленні (а.с. 24, 29).

17.11.2014 ОСОБА_2 внутрішніх справ України позивачу направлено лист (вих. № 18/7ЦА-П-1334) аналогічного змісту, що й відповідь на адресу позивача від 29.01.2014 року № 18/7ЦА-П-74, а також повідомлено, що у наданій довідці №846 від 31.05.2013 у порушення вимог наказу від 19.08.2008 №407 не вказано де здійснювалось несення бойових чергувань (а.с. 26).

Листом від 27.05.2015 року (вих. № 18/7ЦА-П-3632) ОСОБА_2 внутрішніх справ України надано відповідь позивачу, що відповідно до листа ОСОБА_2 оборони України від 05.05.2015 №248/3/6/2444/848 підстав для зарахування у вислугу років на пільгових умовах періоду з 25.05.1987 по 18.11.1988 немає (а.с. 38-39).

11 листопада 2015 року на адресу ОСОБА_2 внутрішніх справ України позивачем було направлено заяву про проведення перерахунку вислуги років на пільгових умовах періоду часу з 25.05.1987 по 18.11.1988 відповідно до довідки №846 від 31.05.2013 (а.с. 41).

За результатом розгляду заяви позивача ОСОБА_4 внутрішньої безпеки Національної поліції України надіслав позивачу лист від 19.11.2015 за вих. № 18/7ЦА-111, в якому повідомив, що відповідно до листа ОСОБА_4 соціальних гарантій ОСОБА_2 Російської федерації від 30.03.2015 №182/2/1783 сержант ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині 34011 у період з 22.12.1986 по 23.11.1988 та в період з 25.05.1987 по 18.11.1988 ніс бойове чергування. Водночас не вказано в яких спорудах оборонних позицій у складі бойових обслуг укріпленого району або іншій військовій частині ОСОБА_1 ніс бойове чергування. За таких обставин відсутні підстави для заліку у вислугу років на пільгових умовах періоду з 25.05.1987 по 18.11.1988 (а.с. 43).

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про визнання незаконною бездіяльності ОСОБА_2 внутрішніх справ України, яка полягає у не проведенні протягом розумного строку стосовно ОСОБА_1 перерахунку вислуги років на пільгових умовах за період з 25.05.1987 по 18.11.1988 у зв"язку з несенням бойового чергування.

Водночас, вважаючи, що питання, поставлені в заяві ОСОБА_1 від 01.11.2015, по суті не розглянуті, надана відповідь не містять конкретних висновків з посиланням на норми діючого законодавства, позивач звернувся до суду із вимогою про зобовязання відповідача розглянути по суті вказану заяву.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно преамбули Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 вказаного Закону особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, зокрема, військова служба, служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

17.07.1992 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".

Пунктом 1 вказаної постанови встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; дійсна військова служба у ОСОБА_5 та ОСОБА_6, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до воєнного квитка, виданого ОСОБА_1, він проходив строкову службу у період з 22.12.1986 по 23.11.1988 у військовій частині 33011 на посаді заступника командира взводу (а.с. 45-56).

Згідно довідки Філії військової частини 34011 від 31.05.2013 №846 (а.с. 9) ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 22.12.1986 по 23.11.1988 у військовій частині 34011 на посаді заступника командира взводу та ніс бойове чергування у період з 25.05.1987 по 18.11.1988.

Відповідно до пп. "в" п. 3 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця: в укріплених районах військовослужбовцям, які несуть (несли) бойове чергування в спорудах оборонних позицій у складі бойових обслуг.

Згідно листів ОСОБА_4 фінансів ОСОБА_2 оборони України від 03.05.2015 №248/3/6/2444/848 та ОСОБА_4 внутрішньої безпеки Національної поліції України від 19.11.2015 № 18/7ЦА-111, з посиланням на лист ОСОБА_4 соціальних гарантій ОСОБА_2 оборони Російської Федерації від 30.03.2015 №182/2/1783, встановлено, що сержант ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині 34011 у період з 22.12.1986 по 23.11.1988 та в період з 25.05.1987 по 18.11.1988 ніс бойове чергування.

Водночас не вказано в яких спорудах оборонних позицій у складі бойових обслуг укріпленого району або іншій військовій частині ОСОБА_1 ніс бойове чергування.

За таких обставин відсутні підстави для заліку ОСОБА_1 у вислугу років на пільгових умовах періоду з 25.05.1987 по 18.11.1988.

Відповідачем правомірно не зараховано до вислуги років у пільговому обчисленні (один місяць служби за півтора місяця) час проходження строкової військової служби у ОСОБА_5, оскільки відсутні відомості про те, що військова частина, де позивач проходив строкову службу, належить до укріпленого району.

Таким чином, у суду відсутні підстави для ухвалення судового рішення про визнання протиправною бездіяльності ОСОБА_2 внутрішніх справ України в частині не проведення протягом розумного строку стосовно ОСОБА_1 перерахунку вислуги років на пільгових умовах за період з 25.05.1987 по 18.11.1988 у зв"язку з несенням бойового чергування.

Відтак, у задоволенні позову в даній частині необхідно відмовити.

Надаючи оцінку правомірності дій відповідача та обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача розглянути по суті заяву від 01.11.2015 про перерахунок вислуги років на пільгових умовах за період з 25.05.1987 по 18.11.1988 у зв"язку з несенням бойового чергування, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України даного права врегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР.

Згідно з частиною першою статті 1 вказаного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Як визначено частиною першою статті 7 згаданого Закону, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Частиною 1 статті 20 Закону встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Відповідно до пунктів 4.5 - 4.7 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі ОСОБА_2 внутрішніх справ України, затвердженого Наказом МВС від 10.10.2004 № 1177, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів внутрішніх справ, має права, визначені статтею 18 Закону України "Про звернення громадян".

Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді.

Відповідь за результатами розгляду звернення в обов'язковому порядку дається тим органом, який його отримав і до компетенції якого входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівника або його заступника.

З аналізу листа ОСОБА_4 внутрішньої безпеки Національної поліції України від 19.11.2015 року (вих. № 18/7ЦА-111) колегією суддів встановлено, що в ньому висвітлено всі питання, поставлені позивачем у своїй заяві від 01.11.2015 щодо перерахунку ОСОБА_1 вислуги років на пільгових умовах за період з 25.05.1987 по 18.11.1988 у зв"язку з несенням бойового чергування.

З пояснень позивача в судовому засіданні колегією суддів встановлено, що він фактично не згоден із суттю наданої йому відповіді, вважає, що відповідачем безпідставно відмовлено у перерахунку йому вислуги років на пільгових умовах.

Проаналізувавши надану відповідачем відповідь на заяву позивача від 01.11.2015 року, колегія суддів приходить до висновку, що звернення позивача розглянуте об'єктивно і своєчасно, висвітлено всі поставлені в ньому питання відповідно до вимог чинного законодавства та в межах повноважень відповідача, позивачу дано вичерпну відповідь та у встановлений законом строк повідомлено про результати розгляду його заяви у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян".

За таких обставин, заява позивача від 01.11.2015 року є вирішеною по суті, а відтак, відсутні підстави для її повторного розгляду.

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі статтею 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже, для відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади не є кваліфікуючою ознакою наявність вини такого органу.

Водночас, право на відшкодування шкоди законодавцем пов'язується з підставами виникнення шкоди, завданої незаконними діями (бездіяльністю), та умовами виникнення права на його відшкодування.

Так, за приписами статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При цьому, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У даному випадку, нанесення моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що протягом розумного строку відповідачем не проведено стосовно ОСОБА_1 перерахунку вислуги років на пільгових умовах за період з 25.05.1987 по 18.11.1988 у зв"язку з несенням бойового чергування та не надано відповіді на зауваження ОСОБА_1, викладені у листі від 01.11.2015 року, тобто залишено законні вимоги позивача без реагування, чим причинено останньому моральні страждання.

Однак, позивачем жодним чином не обґрунтовано в чому саме полягає моральна шкода. Належних доказів на підтвердження факту нанесення позивачу моральних страждань та їх причинного зв'язку матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн.

Отже, позовні вимоги є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 внутрішніх справ України, третя особа: ОСОБА_2 оборони України про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя ОСОБА_7 суддя суддя ОСОБА_8 ОСОБА_3