Постанова № 56192511, 25.02.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 р. Справа №805/1834/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Феона» м. Маріуполь

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2014 року №0004441500 про зобов'язання сплати штраф у сумі 6116,23 грн. та скасування суми пені в розмірі 326,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Феона», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування фінансових санкцій у сумі 6442,94 грн. та зобов'язання в подальшому звільнити від сплати податку за землю та фінансових санкцій на період дії Закону України від 02.09.2014 року №1669.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зазначив, що згідно договору оренди з Маріупольською міською радою від 05.03.2007 року №547 у оренді підприємства знаходиться земельна ділянка комунальної власності. У зв'язку з проведенням на території Донецької області антитерористичної операції та скороченням об'ємів виробництва, підприємство з вересня 2015 року призупинило свою діяльність та як наслідок сплату орендних зобов'язань. З посиланнями на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року №1669 просив суд скасувати фінансові санкції у сумі 6442,94 грн. та зобов'язати в подальшому звільнити від сплати податку за землю та фінансових санкцій на період дії Закону України від 02.09.2014 року №1669.

10 липня 2015 року представник позивача надав через канцелярію суду заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.12.2014 року №0004441500 про зобов'язання сплати штраф у сумі 6116,23 грн. та скасування суму пені в розмірі 326,71 грн.

Ухвалою від 04 лютого 2016 року суд допустив заміну відповідача по справі - Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ Міндоходів у Донецькій області на його правонаступника - Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області.

Представник позивача надав через канцелярію суду клопотання відповідно до якого позовні вимоги підтримує та просить суд справу розглянути без його участі.

Представник відповідача надав через канцелярію заперечення проти позову відповідно до яких просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, ст. 122, ст. 128 КАС України, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за наявними в справі матеріалами та доказами.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Феона» зареєстровано в якості юридичної особи, включено до ЄДРПОУ за №20391340, знаходиться на податковому обліку Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Маріупольською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки від 23.11.2004 року №735 (із внесеними змінами) строком на 10 років (до 18.08.2014 року), що розташована за адресою: вул.Мартенівська, 7 у Іллічівському районі міста Маріуполя.

14 лютого 2014 року за №9006743774 позивачем засобами електронного зв'язку було подано до відповідача податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за користування ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, де самостійно визначено сума орендної плати.

Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області було проведено камеральну перевірку податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Феона», за результатами чого складено акт від 28 листопада 2014 року №1451/402/15-1/20391340, яким встановлено порушення позивачем терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку.

Так, згідно акту вбачається що камеральну перевірку проведено за звітний податковий період вересень 2013 року по строку 30.10.2013 року та за грудень 2013 року по строку 30.01.2014 року, тоді як декларацію позивачем було подано за 2014 рік, при цьому в акті йдеться посилання саме на декларацію №9006743774 від 20.01.2014 року, однак не вірно зазначено строк сплати грошового зобов'язання.

З підстав викладеного відповідач на вимогу суду надав письмові пояснення по справі, відповідно до яких зазначив, що в акті перевірки маються невідповідності, а саме в 1 розділі акту помилково зазначено звітний податковий період, вересень 2013 року по строку 30.10.2013 рік, за грудень 2013 року по строку 30.01.2014 року, тоді як потрібно було зазначити лютий 2014 року по строку 30.03.2014 року, березень 2014 року по строку 30.04.2015 року, червень 2014 року по строку 30.07.2014 року, серпень 2014 року по строку 30.09.2014 року. Також в графі 1 таблиці не вірно зазначено дату податкової декларації №9006743774 замість 14.02.2014 року зазначено 14.02.2013 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.12.2014 року №0004441500, яким за затримку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 61162,30 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 6116,23 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI0 (зі змінами та доповненнями) платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п.286.3 ст.286 ПКУ).

Згідно з п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (пп.14.1.152 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Згідно з п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує, зокрема, узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, періодом виникнення спірного податкового боргу є лютий - серпень 2014 року за декларацією за №9006743774 від 14 лютого 2014 року.

Так, згідно платіжних доручень №64 та №65 від 31 березня 2014 року, що долучені до матеріалів справи вбачається, що позивачем з орендної плати за землю за лютий 2014 року по строку 30.03.2014 року було сплачено 16300 грн. та 8000 грн. відповідно. Платежі були проведені банком 31 березня 2014 року.

Таким чином, оскільки позивачем сума узгодженого податкового зобов'язання була сплачена з прострочкою 1 календарний день, тому відповідачем, згідно зворотнього боку облікової картки була застосована штрафна (фінансова) санкція (10%) у сумі 1630 грн. та 800 грн. відповідно, що разом складає 2430 грн.

Згідно платіжного доручення №69 від 31 березня 2014 року, що долучене до матеріалів справи вбачається, що позивачем з орендної плати за землю за лютий 2014 року по строку 30.03.2014 року було сплачено 1650 грн. Платіж було проведено банком 02 квітня 2014 року.

Відповідно до зворотнього боку облікової картки, відповідачем в рахунок погашення заборгованості з орендної плати за землю за лютий 2014 року по строку сплати 30.03.2014 року було зараховано 1590,71 грн. (згідно платіжного доручення №69 від 02 квітня 2014 року) та за прострочку сплати 2 календарних дня, відповідачем була застосована штрафна (фінансова) санкція (10%) у сумі 159,07 грн.

Таким чином за період лютий 2014 року по строку сплати 30.03.2014 року позивач має несплачену суму боргу за штрафною (фінансовою) санкцією у загальному розмірі 2589,07 грн.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, щодо правомірності нарахування відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Феона» суми штрафу у загальному розмірі 2589,07 грн., а тому у цій частині позову суд відмовляє у задоволені позовних вимог.

Щодо скасування суми пені у розмірі 326,71 грн., суд зазначає наступне.

Згідно відомостей зворотнього боку облікової картки позивача, станом на момент прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 09.12.2014 року №0004441500 сума пені не обліковується.

Позивачем в свою чергу до суду не надано обґрунтування заявленої вимоги про скасування суми пені у розмірі 326,72 грн. із зазначенням періоду її нарахування та обчислення.

Відповідно до частині 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказів на підтвердження нарахування суми пені на дату прийняття спірного податкового повідомлення-рішення до суду позивачем не надано, а виходячи зі змісту наявних матеріалів справи та доданих документів, суд не вбачає несплаченої суми пені на дату прийняття ППР та його обліку у зворотному боці облікової картки позивача зі сплати за землю.

З урахуванням викладено суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог у цій частині.

Щодо нарахованої штрафної санкції за несплату узгодженої суми податкових зобов'язань по орендній платі за березень 2014 року по строку 30.04.2014 року у сумі 451,19 грн., за червень 2014 року по строку 30.07.2014 року у сумі 1804,57 грн. та 11,36 грн. за серпень 2014 року по строку 30.09.2014 року у сумі 1260,04 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669) цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII, визначено терміни, а саме: період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про не відкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» Кабінетом Міністрів Україні затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення розпорядженням №1053-р від 30.10.2014 року.

Суд зазначає, що відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців вбачається, що позивач, ТОВ «Феона» зареєстровано за адресою: 87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Мартенівська, 7.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р, м. Маріуполь входило до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №1079-р. зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Зазначене розпорядження опубліковано 08 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України Урядовий портал.

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30 жовтня 2014 року №1053.

Вищевказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р та №1053-р від 30.10.2014 року, до зазначених населених пунктів належить місто Маріуполь.

Відповідно до ст. 6 Закону України №1669 передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 7 вищезазначеного закону передбачено скасування на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Статтею 10 Закону № 1669-VII врегульовано порядок підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, а саме: протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно листа Донецької торгово-промислової палати від 23 жовтня 2015 року №1474/12.12-03, що знаходиться в матеріалах справи вбачається, що позивач звертався з заявою про надання сертифікату про настання обставин непереборної сили з 14.04.2014 року як підставу від звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань з оренди плати з земельного податку.

Так, торгово-промислова палата у відповідь зазначила, що статті 6 та 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» є нормами прямої дії і не потребують додаткового надання сертифіката форс-мажорних обставин.

Отже, відповідальність у вигляді штрафних та фінансових санкцій, передбачених Податковим кодексом за невиконання обов'язків зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції не застосовуються.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги у частині скасування штрафної (фінансової) санкції за період березень - серпень 2014 року у сумі 3527,16 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Феона» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2014 року №0004441500 про зобов'язання сплати штрафу у сумі 6116,23 грн. та пені в сумі 326,71 грн. - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 09 грудня 2014 року №0004441500 в частині зобов'язання сплати штрафу у сумі 3527,16 грн.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Феона» (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Мартенівська, буд. 7, ЄДРПОУ 20391340) судовий збір у розмірі 100,02 грн. (сто гривень дві копійки).

Повний текст постанови складено та підписано 01 березня 2016 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.