Постанова № 56192515, 02.03.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2016 р. Справа № 805/210/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Козаченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги.

На обгрунтування викладених позовних вимог позивач зазначає, що він зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця та у вказаний період був платником єдиного податку. Разом з цим позивач вказує, що є пенсіонером за віком, та, відповідно, звільнений від сплати єдиного внеску.

На підставі викладених обставин, позивач просив скасувати вимогу №Ф-11976-17 від 16 січня 2016 року на суму 10 149, 84 грн.

Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання від не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав відгук на позовну заяву, відповідно до змісту якого зазначив, що позивач не має права на пільгу, передбачену ч.4 ст. 4 Закону України № 2464-VI, просив розглянути справу в порядку письмового провадження без своєї участі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову виходячи з наступного.

ОСОБА_1 зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 (а.с. 9), податкова адреса: 85207, АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Також, згідно свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_2, ОСОБА_1 зареєстровано у якості платника єдиного податку з 01.01.2012р.

Із пенсійного посвідчення позивача серії НОМЕР_3, виданого 16.03.2011р., вбачається, що позивачу призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника, термін дії - довічно.

16 січня 2016 року відповідачем прийнято вимогу №Ф-11976-17 щодо сплати позивачем недоїмки з єдиного внеску у розмірі 10149,84 грн.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст.9 Закону України Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону України Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції чинній до 01.10.2011р., встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції чинній з 01.10.2011р., особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Право позивача на пенсію за віком, що передбачене статтею 26 вказаного Закону у редакціях, чинних на час вчинення спірних відносин, пов'язується, зокрема, з досягненням нею 60 років.

Таким чином, у спірному періоді позивач була особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Тобто, пенсіонер за віком, за наявності відповідних підстав, може обрати інший вид пенсії.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 зазначеного Закону встановлено, що фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності - є платниками єдиного внеску.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо такі особи є пенсіонерами за віком (незалежно від того чи досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах - зі зменшенням віку) та отримують відповідно до закону пенсію.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 15.04.2014р. №21-57а14.

Будь-яких застережень у ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" про те, що під пенсіонерами за віком слід розуміти лише тих осіб, яким призначено пенсію за віком - не має.

Позивач досягла загального пенсійного віку, є пенсіонером та отримує пенсію.

Проаналізувавши наведені законодавчі приписи, ураховуючи закріплені Конституцією України гарантії громадян на соціальний захист, суд дійшов висновку, що позивач, яка досяг загального пенсійного віку та отримує пенсію, має право на пільги щодо сплати за себе єдиного внеску згідно з частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскільки це положення не містить будь-яких обмежень виду пенсії, яку обрав пенсіонер.

На підставі наведеного суд вважає, що спірна вимога №Ф-11976-17 від 16.01.2016р., за якою позивач повинен сплати єдиний внесок в розмірі 10149, 84 грн. підлягає скасуванню.

Враховуючі наведене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа; згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги - задовольнити.

Скасувати вимогу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області №Ф-11976-17 від 16.01.2016 року на суму 10 149, 84 грн.

Стягнути з Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39884260, 84500, Донецька обл., м. Артемівськ, в. Комсомольська, б. 8) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: 85207, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Козаченко А.В.