Ухвала суду № 56187914, 25.02.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"25" лютого 2016 р. Справа № 922/3598/13

вх. № 335

Суддя господарського суду: Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання: Нагірна М.Т.

За участю представників:

стягувача - ОСОБА_2, довіреність №174/13 від 15.02.2013 р.

1-го боржника - не з'явився

2-го боржника (скаржника) - ОСОБА_1, довіреність б/н від 22.05.2015 р.

державного виконавця - не з'явився

розглянувши скаргу ТОВ "Ідіксус" про визнання незаконними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 банк ОСОБА_4" в особі Харківської обласної дирекції "ОСОБА_3 банк ОСОБА_4", м. Харків

до 1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Харків

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідіксус", м. Харків

про стягнення 919400,99 доларів США (7 348 772,04 грн.).

ВСТАНОВИВ:

14.12.2015 року до суду від 2-го боржника - ТОВ "Ідіксус" надійшла скарга про визнання незаконними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області, в якій 2-й боржник просить суд:

1. Визнати незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, спрямовані на звернення стягнення на предмет іпотеки за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 152, в межах виконавчого документа про стягнення заборгованості виключно в грошовій сумі.

2. Заборонити відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області вчиняти будь-які виконавчі дії щодо нерухомого майна іпотечної нежитлової будівлі за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 152, в межах виконавчого провадження №42768790.

В обгрунтування скарги 2-й боржник зазначив, що під час виконавчих дій з примусового виконання наказу суду у даній справі від 05.03.2014 р. про стягнення з 2-го боржника на користь стягувача коштів, 03.12.2015 р. старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області ОСОБА_6 склав оскаржуваний акт опису й арешту нежитлових будівель загальною площею 4381,5 м.кв., розташованих по пр. Гагаріна, 152 у м. Харкові, що належить 2-му боржнику, чим порушив чинне законодавство, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки та зняття заборони на відчуження має відбуватись виключно на підставі рішення суду, якого у даному випадку немає. В обґрунтування скарги 2-й боржник посилається на положення ч. 8 ст. 52, ч. 4 ст. 54, 82 Закону України "Про виконавче провадження", ч. ч. 1, 3 ст. 33, ст. 39 Закону України "Про іпотеку", ст. 360-7 ЦПК України.

Ухвалою суду від 11.02.2016 р. було продовжено строк розгляду даної скарги на 15 днів відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України.

Представник 2-го боржника (скаржник) у судовому засіданні просить скаргу 2-го боржника задовольнити, з підстав, викладених у скарзі.

Представник стягувача у судовому засіданні та у запереченнях на скаргу (том 4 а.с. 58-59) просить суд у задоволенні скарги 2-го боржника відмовити, вважає скаргу необґрунтованою і такою, що навмисно подано для затягування процедури виконання судового рішення у даній справі. Наполягає на тому, що оскаржуваний акт опису й арешту майна від 03.12.2015 р. складено державним виконавцем в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України "Про виконавче провадження".

Представник відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області у судове засідання не з'явився. Подав до суду відзив на скаргу (том 4 а.с. 114-156), в якому просить суд у задоволенні скарги 2-го боржника відмовити. Наполягає на тому, що оскаржуваний акт опису й арешту майна від 03.12.2015 р. складено державним виконавцем в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України "Про виконавче провадження". Крім того, відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області у відзиві на скаргу просить суд розглянути скаргу без участі його представника.

Перший боржник про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних документів до суду не подав.

Представники стягувача та 2-го боржника не заперечують проти клопотання відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області про розгляд скарги без участі його представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши клопотання відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області про розгляд скарги без участі його представника, суд задовольняє його як таке, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Враховуючи те, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення 1-го боржника про дату, час та місце розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності представника 1-го боржника за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши скаргу ТОВ "Індіксус" та додані до скарги докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.11.2013 р. по справі №922/3598/13 відмовлено у позові ПАТ "ОСОБА_3 банк ОСОБА_4" в особі Харківської обласної дирекції "ОСОБА_3 банк ОСОБА_4" до ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Ідіксус" про стягнення заборгованості за генеральною угодою та укладених в рамках генеральної угоди кредитних договорів №010-010-2/07-01-0369-08 та №010-1/07-0370-08 від 17.04.2008 р.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р. рішення господарського суду Харківської області від 12.11.2013 р. по справі №922/3598/13 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ПАТ "ОСОБА_3 банк ОСОБА_4" в особі Харківської обласної дирекції "ОСОБА_3 банк ОСОБА_4" задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_5 на користь ПАТ "ОСОБА_3 банк ОСОБА_4" в особі Харківської обласної дирекції "ОСОБА_3 банк ОСОБА_4" 74226,99 дол. США, що за курсом НБУ станом на 18.07.2013 р. становить 593295,21 грн., основної суми боргу, 28602,85 дол. США, що за курсом НБУ станом на 18.07.2013 р. складає 228622,55 грн., процентів за користування кредитом за кредитним договором від 17.04.2008 р. №010-1/07-01-0370-08, 7365,05 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 3682,52 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Крім того, стягнуто з ТОВ "Ідіксус" на користь ПАТ "ОСОБА_3 банк ОСОБА_4" в особі Харківської обласної дирекції "ОСОБА_3 банк ОСОБА_4" 574356,58 дол. США боргу за кредитом, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.07.2013 р. становить 4590832,14 грн., 216400,99 дол. США боргу за відсотками, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.07.2013 р. в гривневому еквіваленті становить 1729693,08 грн., за кредитним договором від 17.04.2008 р. №010-2/07-01-0369-08 та 74226,99 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.07.2013 р. становить 593295,21 грн., - заборгованість за кредитом та 28602,85 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.07.2013 р. становить 228622,55 грн., - заборгованість за відсотками за користування кредитом за кредитним договором від 17.04.2008 р. №010-1/07-01-0370-08, 59589,93 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 29794,97 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. В решті позову відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

На виконання постанови видано відповідні накази від 05.03.2014 р.

21.03.2014 р. до відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області надійшла заява стягувача про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 05.03.2014 р. у справі № 922/3598/13 про стягнення з ТОВ "Ідіксус" на користь ПАТ "ОСОБА_3 ОСОБА_4" в особі Харківської обласної дирекції "ОСОБА_3 ОСОБА_4" грошових коштів. Водночас стягувач у заяві просив відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження накласти арешт на кошти боржника (том 4 а.с. 119).

01.04.2014 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області ОСОБА_4 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №42768790 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 05.03.2014 р. у справі № 922/3598/13 про стягнення з ТОВ "Ідіксус" на користь ПАТ "ОСОБА_3 ОСОБА_4" в особі Харківської обласної дирекції "ОСОБА_3 ОСОБА_4" 574356,58 дол. США боргу за кредитом, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.07.2013 р. становить 4590832,14 грн., 216400,99 дол. США боргу за відсотками, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.07.2013 р. в гривневому еквіваленті становить 1729693,08 грн. за кредитним договором від 17.04.2008 р. № 010-2/07-01-0369-08 та 74226,99 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом 18.07.2013 р. становить 593295,21 грн., - заборгованість за кредитом та 28602,85 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 18.07.2013 р. становить 228622,55 грн., - заборгованість за відсотками за користування кредитом за кредитним договором від 17.04.2008 р. № 010-1/07-01-0370-08, 59589,93 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 29794,97 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, всього: 7231827,88 грн. (том 4 а.с. 122).

У п. 2 даної постанови 2-му боржникові запропоновано виконати рішення суду у строк до 08.04.2014 р., про що письмово повідомити державного виконавця та надати засвідчені документи, що підтверджують виконання наказу суду у даній справі (том 4 а.с. 122).

04.09.2014 р. представник 2-го боржника - ОСОБА_1 особисто отримав вказану постанову про відкриття виконавчого провадження, про що свідчить відмітка у супровідному листі (том 4 а.с. 121).

У зв'язку з невиконанням боржником рішення суду у добровільному порядку державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області ОСОБА_4 на підставі ст. 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та ст. ст. 11, 25, 52 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову від 05.09.2014 р. про арешт майна боржника, якою на виконання рішення суду накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках 2-го боржника, в тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту та знаходяться в АТ "ОСОБА_3 банк ОСОБА_4" у м. Києві, МФО 380805) (том 4 а.с. 125).

Крім того, 05.09.2014 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області ОСОБА_4 на підставі ст. 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та ст. ст. 25, 57 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить 2-му боржникові в межах суми стягнення - 7 231 827,88 грн. (том 4 а.с. 127).

Дані постанови від 05.09.2014 р. надіслано для виконання до АТ "ОСОБА_3 банк ОСОБА_4" та відповідних органів, які здійснюють державну реєстрацію права власності.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ "ОСОБА_3 банк ОСОБА_4" листом №81-14-1/14163 від 16.09.2014 р. повідомило державного виконавця про те, що залишок коштів на рахунку 2-го боржника є недостатнім для виконання постанови (том 4 а.с. 126);

Крім того, УДАІ ГУМВС України в Харківській області у листі №52/8834 від 16.09.2014 р. повідомило державного виконавця про відсутність у 2-го боржника транспортних засобів, зареєстрованих в автоматизованій базі даних "ДАІ-2000" (том 4 а.с. 129).

З матеріалів справи судом встановлено, що Державна інспекція сільського господарства в Харківській області у листі №05.01-26/6788 від 16.09.2014 р. надала державному виконавцеві інформацію про те, що станом на 16.09.2014 р. на праві власності сільськогосподарська техніка, самохідні машини та механізми за 2-м боржником не обліковуються (том 4 а.с. 130).

З матеріалів справи також вбачається, що виклики державного виконавця від 20.10.2014 р. та від 02.12.2014 р., а також вимоги державного виконавця від 21.10.2014 р. та від 02.12.2014 р. про надання інформації щодо майнового стану підприємства, в тому числі переліку майна, яке перебуває на балансі, керівником TOB "Ідіксус" були залишені без виконання (том 4 а.с. 131-134).

У відзиві на скаргу державний виконавець зазначив, що на підставі постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 05.09.2014р. з рахунку боржника, відкритого в AT "ОСОБА_3 ОСОБА_4", 08.12.2014 р. було стягнуто 8185,77 грн., 17.12.2015 р. - 4340,00 грн., всього стягнуто 12525,77 грн. Стягнуті кошти у встановленому ст. ст. 43-45 Закону України "Про виконавче провадження" порядку були розподілені та спрямовані на компенсацію витрат виконавчого провадження (131,72 грн.), часткове задоволення вимог стягувача (7321,86 грн. + 3945,46 грн. = 11267,32 грн.) та стягнення виконавчого збору (732,19 грн. + 394,54 грн. = 1126,73 грн.).

07.07.2015 року на адресу відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області надійшла заява уповноваженого представника стягувача щодо здійснення виконавчих дій з арешту й опису майна 2-го боржника, а саме: нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 152 (том 4 а.с. 137).

20.07.2015 року до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Харківській області надійшло клопотання від AT "ОСОБА_3 ОСОБА_4" (стягувача) від 15.07.2015 р. вих. № 140-11-0-00/8/958 про долучення документів щодо нерухомого майна, яке належить 2-му боржнику та знаходиться в іпотеці AT "ОСОБА_3 ОСОБА_4" (том 4 а.с. 138).

Отже, AT "ОСОБА_3 ОСОБА_4" (стягувач) у виконавчому провадженні ВП42768790 є одночасно стягувачем та іпотекодержателем на підставі договору іпотеки від №07-01-82/1-08 від 17.04.2008 р., укладеного між AT "ОСОБА_3 ОСОБА_4" (іпотекодержателем) та ТОВ "Ідіксус" (іпотекодавцем, майновим поручителем) (том 4 а.с. 139-141).

З матеріалів справи вбачається, що 03.12.2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області ОСОБА_6 здійснено виїзд за місцезнаходженням нерухомого майна, що належить 2-му боржникові, та складено акт опису й арешту нежитлових будівель загальною площею 4381,5 м.кв., розташованих по пр. Гагаріна, 152 у м. Харкові.

Даний акт було складено за участю засновника TOB "Ідіксус" - ОСОБА_5, директора TOB "Ідіксус" - ОСОБА_7 та уповноваженого представника боржника - ОСОБА_1 Будь-які зауваження або заперечення з боку вказаних осіб в акті відсутні (том 4 а.с. 146).

22.12.2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області ОСОБА_6 відповідно до вимог ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП №42768790 (том 4 а.с. 148-150).

Боржник (ТОВ "Індіксус") вважає дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області ОСОБА_6 з винесення акту опису й арешту майна від 03.12.2014 р. незаконними, оскільки, на його думку, звернення стягнення на предмет іпотеки та зняття заборони на відчуження має відбуватись виключно на підставі відповідного рішення суду. В обґрунтування скарги 2-й боржник посилається на положення ч. 8 ст. 52, ч. 4 ст. 54, 82 Закону України "Про виконавче провадження", ч. ч. 1, 3 ст. 33, ст. 39 Закону України "Про іпотеку", ст. 360-7 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності та проаналізувавши вищенаведені доводи 2-го боржника, суд вважає їх такими, що суперечать приписам чинного законодавства та спростовуються наявними у справі матеріалами, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (ст. 115 ГПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника встановлений статтею 52 Закону та визначає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження").

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах (ч. 2 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження").

Як було зазначено вище, постановами державного виконавця від 05.09.2014 року було накладено арешт на грошові кошти боржника, які знаходяться на його рахунках в банківських установах, та на майно, належне боржнику. Проте, вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання виявилися недостатніми для повного фактичного виконання рішення суду у даній справі.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем (ч. 5 ст. 52 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, боржник самостійно жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду, не здійснив, вимоги державного виконавця про надання інформації щодо майнового стану підприємства, в тому числі про надання переліку майна, яке перебуває на балансі товариства, залишив без задоволення, своїм правом запропонувати державному виконавцеві майно або предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення, не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача- заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (ч. 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження").

При реалізації цієї норми необхідно мати на увазі, що за положеннями статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку", за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, іпотека, як правовий інститут, виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, яка спрямована на гарантування кредитору - іпотекодержателю права на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

За змістом ч. 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Частиною 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами як про стягнення суми боргу так і про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який поряд з типовими правами стягувача у виконавчому провадженні, має й переважні, зокрема, переважне право перед іншими особами (стягувачами) на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Стаття 54 Закону України "Про виконавче провадження" не містить будь-яких застережень щодо того, що звернення стягнення на заставлене майно має відбуватись саме на підставі рішення суду, яким звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) визначається як спосіб виконання рішення в рахунок виконання (погашення) зобов'язань боржника.

Дана норма Закону надає державному виконавцеві право звертати стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання для задоволення вимог саме стягувача-заставодержателя.

Зважаючи на те, що на день складання акту опису й арешту майна від 03.12.2015 р. на рахунках 2-го боржника були відсутні кошти, достатні для повного задоволення вимог стягувача, а відомості щодо іншого рухомого майна, на яке можливо звернути стягнення боржником надані не були, а також враховуючи, що AT "ОСОБА_3 ОСОБА_4" у виконавчому провадженні ВП42768790 одночасно є стягувачем та іпотекодержателем, cуд дійшов висновку про те, що дії державного виконавця щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника - нежитлові будівлі загальною площею 4381,5 м.кв., розташовані по пр. Гагаріна, 152 у м. Харкові, вчинено в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України "Про виконавче провадження".

З огляду на вищевикладені обставини і приписи закону, суд дійшов висновку про те, що викладені у скарзі вимоги 2-го боржника є неправомірними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 124 Конституції України, ст. ст. 1, 5, 6, 11, 54 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 3 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 32-34, 43, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ТОВ "Ідіксус" про визнання незаконними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області відмовити.

Суддя Макаренко О.В.