Ухвала суду № 56182940, 24.02.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1930/16

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В. Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Суворова В.О.,

Черевка П.М.,

при секретарі Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення безпідставно утримуваних коштів,-

встановила:

У серпні 2015 року позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просила стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти на її картковому рахунку у розмірі 130603,63 грн. та 20000 грн. моральної шкоди, витребувати інформацію щодо особистого карткового рахунку, відкритого у Банку.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона є власником банківської картки ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1, відкритою нею у відділенні Банку.

Як зазначила ОСОБА_3 11.07.2015 року Банком призупинено операції за картковим рахунком без вказівки строку та конкретних причин таких дій. Блокування операцій за картковим рахунком фактично призвело до привласнення її майна посадовими особами Банку, що також спричинило їй моральну шкоду, яку позивачка оцінила у 20000 грн..

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 грошові кошти за карткою № НОМЕР_1 на суму 135429,38 грн.. Вирішено питання судових витрат. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» подало до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що Банк в односторонньому порядку припинив видачу коштів з рахунку позивача, чим позбавив її права безперешкодно розпоряджатися своїми коштами.

Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди не оскаржується, тому в цій частині не переглядається.

Так, апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_3 є власником банківської картки ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1, має поточний рахунок, який обслуговується цією карткою, на якому станом на 14.12.2015 року знаходяться її грошові кошти в сумі 135429,38 грн., що підтверджується випискою по картці позивачки, наданої Банком.

11 липня 2015 року ОСОБА_3 дізналася, що Банк в односторонньому порядку припинив видачу коштів з рахунку позивача без її належного повідомлення.

Позивачка зверталася до головного управління ПАТ КБ «Приватбанк» із заявою-вимогою про усунення перешкод у користуванні, розпорядженні грошовими коштами на поточному рахунку та скаргою, але відповіді так і не отримала, що підтверджується листом банку (а.с.10).

Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно п.п. 7.7, 7.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності. За поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб - резидентів здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності.

Відповідно до п.п. 1.3.2.13 Умов та правил надання банківських послуг, банк має право відмовитися від здійснення розрахункових операцій по рахунку клієнта в разі виникнення мотивованих підозр відносно використання банку для проведення незаконних операцій.

Згідно п. п. 1.3.2.14 Умов та правил надання банківських послуг банк має право призупини проведення фінансових операцій або фінансові операції по рахунку у випадку, якщо така операція (операції) містить ознаки операцій, що підлягають фінансовому моніторингу відповідно до законодавства про запобігання і протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинних шляхом, або фінансування тероризму, і зобов'язаний призупинити проведення фінансової операції, якщо її учасником або вигодонабувачем є особа, яка включена до переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності або відносно якої застосовані міжнародні санкції.

Пунктом 91 розділу VIII Постанови Правління НБУ від 26.06.2015 року № 417 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» передбачено, що Банк зобов'язаний інформувати визначені законодавством України правоохоронні органи за місцем розташування банку про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, Банк не звертався до правоохоронних органів з цього питання.

Посилання апелянта на те, що позивачем не надано доказів того, що кошти не можуть бути зняти з рахунку, є необґрунтованим та таким, що не заслуговує на увагу, оскільки як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 намагалася зняти з картки гроші у розмірі 100 грн., але їй це не вдалось, оскільки було зазначено «лимит выдачи достигнут», що підтверджується квитанцією, датованою 24.02.2016 року о 11.04 год..

Інших доводів щодо незаконності рішення суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.

Крім того, представник Банку, який був присутнім у судовому засіданні з цього приводу нічого пояснити не зміг, тому посилання відповідача на те, що позивачка може безперешкодно користуватися коштами, які знаходяться на її рахунку є голослівним.

Таким чином, аналізуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дослідивши усі матеріали справи, ухвалив обґрунтоване, законне рішення, яке скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст.ст. 10, 27, 60 ЦПК України сторони, які приймають участь у справі користуються рівними правами відносно надання доказів, їх дослідження та доведення до суду їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

І.А. Артеменко

В.О. Суворов

П.М. Черевко