Ухвала суду № 56182938, 29.02.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/489/16

Головуючий у першій інстанції Зудіхін О.В.

Доповідач Станкевич В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Станкевича В.А.

суддів - Варикаші О.Д.

- ОСОБА_2

при секретарі - Желєзнові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГК "Діамант", треті особи - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" про поділ майна подружжя та зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 18 грудня 2013 року, -

встановила:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", звернувся до суду з позовною заявою про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором №11048302000 від 29.09.2006 року в сумі 1 028 387 грн. 70 коп. (один мільйон двадцять вісім тисяч триста вісімдесят сім грн. сімдесят коп.), що складається з: заборгованість за кредитом - 831 269 грн. 20 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 161 717 грн. 01 коп., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 25 285 грн. 79 коп., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам - 10 115 грн. 70 коп., а також понесені судові витрати.

Свої вимоги представник позивача обґрунтовував тим, що відповідачі не виконали прийняті на себе зобов'язання по кредитному договору, внаслідок чого у них перед позивачем виникла заборгованість у зазначеному вище розмірі. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, наголошуючи на необхідності задоволення таких вимог.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, вважаючи його необґрунтованим.

Третя особа - ОСОБА_5 проти задоволення позову не заперечував.

Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 та з урахуванням уточнених позовних вимог просив здійснити поділ сумісного майна подружжя, виділивши йому наступне майно: 1/2 частину усіх ювелірних виробів, загальна маса яких складає 9000 грамів, вартістю 2000000 грн., що знаходяться в торгівельних павільйонах; 1/2 частину нежитлового приміщення площею 62,8 метрів квадратних, розташованого по АДРЕСА_1 1/2 частину квартири АДРЕСА_2; одне машино-місце для автомобіля, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 1/2 частину вартості машино-місця для автомобіля, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 1/2 частину квартири АДРЕСА_3; 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_4; 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_5; 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_6; 1/2 частину будівлі АДРЕСА_7; 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_8; 1/2 частину вартості автомобіля марки "Toyota Corolla" 2003 року випуску, д/н НОМЕР_1.

Просив виділити відповідачеві ОСОБА_4 1/2 частину зазначеного вище майна, яке, за твердженням позивача ОСОБА_5, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Позовні вимоги містять також прохання стягнути з ОСОБА_4 375 000 доларів США в рахунок погашення боргу за розпискою, а також визнати недійсними правочини щодо відчуження ОСОБА_4 наступних об'єктів спільного майна подружжя: автомобіля марки "Toyota Corolla" 2003 року випуску, д/н НОМЕР_1; три машиномісця для автомобілів №№ 90, 91, 92, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 жилого будинку АДРЕСА_2

Не погодившись з пред'явленими позовними вимогами ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою та з урахуванням уточнених позовних вимог просила поділити майно між нею та ОСОБА_5, виділивши їй наступне майно: автомобіль марки "Lexus IS 250", 2007 року випуску, р/н НОМЕР_2; нежитлове приміщення салону-магазину, розташованого по АДРЕСА_1 житловий будинок АДРЕСА_5 грошові кошти в розмірі 375 000 доларів США, які надійшли на рахунок ОСОБА_5 в AT "Укрсиббанк".

Просила виділити ОСОБА_5 наступне майно: автомобіль марки "Lexus ES 350", 2007 року випуску, р/н НОМЕР_3; автомобіль марки "Тоуота", 2006 року випуску, р/н НОМЕР_4; квартиру АДРЕСА_3; 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_8; будівлю № 1, розташованої по АДРЕСА_4, розташований по провулку АДРЕСА_6, розташований по вулиці АДРЕСА_9, розташований по АДРЕСА_10, розташований по АДРЕСА_11, розташованого по АДРЕСА_12; грошві кошти в розмірі 375 000 доларів США, які надійшли на рахунок ОСОБА_5 в AT "Укрсиббанк".

Позовні вимоги містять також прохання провести поділ зобов'язання за договором іпотеки від 29.09.2006 року, укладеного між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4, за твердженням останньої, в інтересах сім'ї.

На думку ОСОБА_4 саме такий порядок поділу спільного сумісного майна подружжя буде відповідати інтересам сторін з урахуванням наявних зобов'язань перед іншими особами.

Представник відповідача ОСОБА_9 за первісним позовом заперечувала проти визнання недійсним договору відчуження квартири АДРЕСА_2, стверджуючи, що зазначена квартира набута її довірителем правомірно.

Представник ПАТ "Укрсиббанк" вважав, що в задоволенні позовних вимог в частині поділу майна, яке забезпечено іпотекою і заставою в AT "Укрсиббанк", необхідно відмовити. Представник ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в судове засіданні не з'явився, матеріали справи містять письмові пояснення з проханням розглянути справу за відсутності представника кредитної установи.

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 18 грудня 2013 року позовна заява Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволена.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором № 11048302000 від 29.09.2006 року в сумі 1 028 387 грн. 70 коп. (один мільйон двадцять вісім тисяч триста вісімдесят сім грн. сімдесят коп.), що складається з: заборгованість за кредитом - 831 269 грн. 20 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 161 717 грн. 01 коп., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 25 285 грн. 79 коп., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам - 10 115 грн. 70 коп.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" судовий збір в розмірі 3 441 грн.

Позовна заява ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГК "Діамант", треті особи - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" про поділ майна подружжя задоволена частково.

Здійснений поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Виділено ОСОБА_5 із спільної сумісної власності подружжя та визнано за ним право власності на:

1/2 частину нежитлового приміщення площею 62,8 метрів квадратних, розташованого по АДРЕСА_1

1/2 частину квартири АДРЕСА_3

1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_4

1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_5;

1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_6

- 1/2 частину будівлі АДРЕСА_7

1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_8

Виділено ОСОБА_4 із спільної сумісної власності подружжя та визнано за нею право власності на:

1/2 частину нежитлового приміщення площею 62,8 метрів квадратних, розташованого по АДРЕСА_1

-1/2 частину квартири АДРЕСА_3

-1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_4

-1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_5;

*1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_6

*1/2 частину будівлі АДРЕСА_7

*1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_8

Припинено право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на зазначене вище майно.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставиться питання про зміну рішення суду та його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На підставі наведеного колегія суддів розглядає тільки доводи апеляційної скарги стосовно не задоволення вимог ОСОБА_5

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 03.02.1989 року, який було розірвано на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30.03.2009 року.

Під час перебування в зареєстрованому шлюбі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було придбано наступне майно:

- за умовами договору про інвестування будівництва № 207/04-05 від 24.10.2005 року ОСОБА_4 придбала у підрядника "ЮГК Діамант" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю майнові права на квартиру АДРЕСА_2.

Згідно нотаріально посвідченого договору застави від 22.11.2005 року р. №4499 вказані вище майнові права були передані в заставу АППБ "Аваль" (правонаступник ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") з метою забезпечення зобов'язання, прийнятого ОСОБА_4 за кредитним договором № 14/0074/74/40522 від 15.11.2005 року.

Як встановлено в ході розгляду справи, усі майнові права по зазначеній квартирі перейшли до іншої особи - ОСОБА_9

Судом встановлено, що крім зазначеного вище майна, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 під час перебування у шлюбі придбали наступне майно:

на підставі договорів про інвестування будівництва машино-місця від 09.01.2006 року ОСОБА_6 придбала у підрядника TOB "ЮГК Діамант" майнові права на машиномісця №№ 90, 91, 92, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Сахарова, 36. Згідно отриманої відповіді з TOB "ЮГК Діамант" по вказаним машиномісцям 26.11.2007 року ОСОБА_6, під час перебування з ОСОБА_5 в шлюбі, відступила право вимоги інвестора на користь ОСОБА_3, уклавши з ним відповідні договори.

З отриманої з КП "ОМБТІ та РОН" відповіді вбачається, що вказані машиномісця зареєстровані за ОСОБА_8 на підставі нотаріально посвідчених договорів дарування від 28.05.2010 року р.№ 489,492,494, за якими дарувальником виступав ОСОБА_3

Згідно отриманої відповіді з TOB "ЮГК Діамант" майнові права на машиномісця № № 90, 91, 92, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Сахарова, 36. 26.11.2007 року ОСОБА_6 під час перебування з ОСОБА_5 в шлюбі, відступила право вимоги інвестора на користь ОСОБА_3, уклавши з ним відповідні договори. З отриманої з КП "ОМБТІ та РОН" відповіді вбачається, що вказані машиномісця зареєстровані за ОСОБА_8 на підставі нотаріально посвідчених договорів дарування від 28.05.2010 року № 489,492,494, за якими дарувальником виступав ОСОБА_3

Автомобіль марки "Тоуота", 2003 року випуску, р/н НОМЕР_5 був зареєстрований на ім'я ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ, виданого 12.03.2003 року МРЕВ №1 ДАІ ГУ УМВС України в Одеській області. Згідно даних управління ДАІ ГУ УМВС України в Одеській області автомобіль на даний час зареєстрований на ім'я ОСОБА_6, який є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 18.05.2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладання спірних договорів особа, яка могла розпоряджатися зазначеним нерухомим майном та власником автомобілю була ОСОБА_6

Згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-1568цс15 укладання одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа-контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставини справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладав договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

При розгляді справи було встановлено, що на час укладання спірних договорів особи до яких перейшли права на вказані об'єкти та автомобіль не знали і не могли знати про те, що спірне майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що один з подружжя не давав згоди другому з подружжя на укладання цих договорів.

При таких даних колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позовні вимоги в частині поділу зазначеного майна, як сумісно набутого задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку, що не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_5 в частині стягнення з ОСОБА_6 грошової суми в розмірі 375 000 доларів США в рахунок погашення боргу за розпискою від 01.12.2007 року та розподіл ювелірних виробів, загальна маса яких складає 9 000 грамів.

Що стосується позовних вимог про розподіл ювелірних виробів, загальна маса яких складає 9 000 грамів, то в запереченнях на позов зазначено, що це є майно приватного підприємця, а тому не є об'єктом спільної власності подружжя.

Згідно свідоцтва про реєстрацію фізичної особи-підприємця, ОСОБА_6 18.01.2001 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець. Згідно дозволу на експлуатацію об'єкту торгівлі, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 22.10.2007 року ФОП- ОСОБА_6 було надано дозвіл на торгівлю непродовольчими товарами.

Будь-яких переконливих доказів того, що зазначені ювелірні вироби були придбані за спільні кошти подружжя в матеріалах справи не має і ОСОБА_5 суду, як першої, так і апеляційної інстанції не надав.

Разом з тим, відповідно до п. З ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року, визначено, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Відносно позовних вимог ОСОБА_5 в частині стягнення з ОСОБА_6 грошової суми в розмірі 375 000 доларів США в рахунок погашення боргу за розпискою від 01.12.2007 року, то відповідно до висновків викладених у постановах Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року № 6-163цс12 від 12 вересня 2012 року № 6-88цс12 договір укладений одним із подружжя, створює обов'язок для другого подружжя лише в тому разі, якщо договір укладено в інтересах сім'ї, а майно одержано за цим договором використовується для потреб сім'ї. Якщо договір одним з подружжя укладено не в інтересах сім'ї, він не створює обов'язку для другого з подружжя.

В матеріалах справи відсутні відповідні докази того, що отримані кошти були витрачені в інтересах сім'ї.

При таких даних правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5 в частині стягнення з ОСОБА_6 грошової суми в розмірі 375 000 доларів США в рахунок погашення боргу за розпискою від 01.12.2007 року не має.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Що стосується інших стверджень зазначених в апеляційних скаргах, то вони спростовуються матеріалами справи та викладеним вище.

Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 18 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.А. Станкевич

Судді: О.Д. Варикаша

О.А. Ступаков