Рішення № 56181709, 25.02.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №470/974/15-ц 25.02.2016 25.02.2016 25.02.2016

Справа 470/974/15-ц

Провадження № 22 -ц784/389/16 Головуючий у 1-й інстанції Орлова С.В.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 лютого 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Мурлигіної О.Я.,

суддів: Козаченка В.І., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення

Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2015 року

за позовом

Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», Банк) звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Банк зазначав, що відповідач за договором від 30 жовтня 2006 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач належним чином зобов'язань за договором не виконав у зв'язку з чим, Банк на 31 травня 2015 року нарахував йому до сплати 15655 грн. 49 коп., з яких 7168 грн. 66 коп. заборгованість за кредитом, 7698 грн. 24 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом та 788 грн. 59 коп. комісії.

Оскільки рішенням суду від 2 квітня 2012 року з відповідача стягнуто 10898 грн. 13 коп., він повинен сплатити Банку 4757 грн. 36 коп. заборгованості, а також штраф 500 грн. фіксованої частини та 237 грн. 87 коп. його процентної складової, а всього 5495 грн. 23 коп.

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2015 року позов задоволено частково.

З відповідача на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором від 30 жовтня 2006 року в розмірі 5257 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят сім) грн. 36 коп., з яких: заборгованість по процентам - 3968 грн. 77 коп.; заборгованість по комісії - 788 грн. 59 коп.; штраф (фіксована частина) 500 грн., а також 487 грн. 20 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позову. На його думку, висновки суду є помилковими, оскільки суд не взяв до уваги його заяву про застосування позовної давності. Крім того, суд не врахував, що Банк безпідставно зарахував на погашення відсотків сплачені ним за рішенням суду гроші. Також, відсутня його вина в тому, що гроші, які він сплатив у липні 2013 року надійшли у Банк лише в 2014 році. У зв'язку з чим, суд неправильно розрахував заборгованість на 31 травня 2015 року. Суд не взяв до уваги безпідставності уточнених під час розгляду спору розрахунків та відсутність розрахунку штрафних санкцій після сплати ним у 2013 році за рішенням суду заборгованості. Банк не надав розрахунків пені, зазначаючи про заборгованість і пені і комісії одночасно однією сумою.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі заяви відповідача від 31 жовтня 2006 року Банк, на той час закрите акціонерне товариство, відкрив йому картковий рахунок з кредитним лімітом в 10000 грн. на платіжну картку «Універсальна» з базовою відсотковою ставкою за кредитним лімітом на час підписання 3% на місяць з розрахунку 360 днів у році, тобто 36 % річних (а.с. 12).

В заяві про відкриття картрахунку було зазначено, що заявник ознайомлений та погоджується, що заява разом із Умовами надання банківських послуг (далі - Умови), Правилами користування платіжною карткою (далі - Правила), Тарифами банку, про ознайомлення з якими свідчить підпис відповідача складає договір про надання банківських послуг (ас.12).

У вказаній заяві зазначено, що строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії картки.

Умовами (п.9.12) передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з часу підписання. Якщо протягом цього строку ні одна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на той же строк.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 3.1.3 Умов, строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць і рік) і вона дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. Після закінчення строку дії картки, вона продовжується Банком на новий строк (шляхом надання клієнту карти з новим строком дії), якщо раніше не надійшла заява про закриття картрахунку, а також за наявності грошових коштів на рахунку для оплати послуг розрахункових операцій по картрахунку.

На картці, виданої відповідачу, зазначено, що вона діє до жовтня 2009 року.

Отже, виходячи з даних картки, яка не перевипускалася та після цього не надавалася відповідачу, кінцевий строк повернення кредиту визначається за договором 30 жовтня 2009 року.

Порядок сплати кредиту визначено тарифами. Зокрема Тарифами на обслуговування продуктового рядку «Кредитка» передбачена сплата кредиту та процентів за його користування щомісячно, в розмірі 7 % від залишку на кінець звітного періоду. Комісія встановлена Тарифами, визначена в розмірі 1% щомісячно від загальної суми заборгованості (а.с. 58).

Відповідач зобов'язань належним чином не виконував. У зв'язку з чим, Банк у червні 2011 року звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 2 квітня 2012 року, яке набрало законної сили 15 червня 2012 року, на користь Банку стягнуто 10898 грн. 13 коп. заборгованості за кредитним договором станом на 28 лютого 2011 року, з яких 7168 грн. 66 коп. заборгованість за кредитом, 3729 грн. 47 коп. заборгованість за відсотками. У стягненні комісії та штрафу судом відмовлено (а.с. 5-6).

За заявою Банку відкривалося виконавче провадження. Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Березнегуватського районного управління юстиції від 29 липня 2013 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-223/2011, виданого 15 червня 2012 року у зв'язку зі сплатою ОСОБА_3 боргу у повному обсязі (а.с.34).

Заборгованість, сплачена відповідачем, була перерахована на рахунок ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 31 липня 2013 року згідно платіжного доручення №772 від 31 липня 2013 року, а проведена Банком 29 травня 2014 року. Сплачені кошти за рішенням суду зараховані Банком на погашення заборгованості за відсотками, комісією та пенею (а.с.68).

Ухвалюючи рішення про стягнення процентів за користування кредитом, суд дійшов правильного висновку про їх стягнення за період часу, який не увійшов в попереднє рішення до погашення кредиту.

Вказані висновки відповідають вимогам закону. Так, загальними умовами виконання зобов'язань встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Зміст ст. ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України та зміст кредитного договору свідчить про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання кредитором штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-1206 цс-15 від 23 вересня 2015 року.

Також, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача за цей період комісії, розмір якої визначено банком в 788 грн. 59 коп. (1% від загальної суми заборгованості).

Банк рішення суду не оскаржив.

Разом з тим, колегія суддів, вважаючи, що комісія та проценти за користування кредитом повинні стягуватися за період з 28 лютого 2011 року по 29 липня 2013 року, а не по 29 травня 2014 року, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення суми боргу за відсотками та комісією.

Як було зазначено, 29 липня 2013 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження. Отже, з 29 липня 2013 року позивач вважається таким, що виконав зобов'язання з повернення кредиту. За розрахунками Банку за період з 28 лютого 2011 року по 29 липня 2013 року розмір процентів, нарахованих на тіло кредиту, складає 6329 грн. 92 грн. В свою чергу Банк не оскаржує суму стягнутих з відповідача відсотків. За такого, колегія суддів виходячи з доводів в апеляційній скарзі, вимог ст.ст. 11, 303 ЦПК України, не вбачає підстав для зміни того їх розміру, який визначив в рішенні суд.

Вказане стосується і комісії, яка повинна бути стягнута за вказаний час, у визначеному судом розмірі.

Визначаючи суму заборгованості, колегія суддів бере до уваги розрахунки Банку, надані до суду першої інстанції (а.с.7-11). З розрахунків вбачається, що проценти та комісія нараховані на суму заборгованості за кредитом, який стягнуто судом. Відповідач не спростував правильності їх проведення.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення нарахованої Банком фіксованої суми штрафу. У зв'язку з чим, виходячи з положень Умов відповідальність за невиконання зобов'язань, стягнув з відповідача на користь позивача 500 грн.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду.

Так, штраф, яким є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України) підлягає стягненню лише в межах строків позовної давності, встановленої законом.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог, зокрема для стягнення неустойки, законом ( п.1 ч.2 ст.258 ЦК України) встановлена спеціальна позовна давність, в даному випадку в один рік.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Отже, за змістом зазначених правових норм та умов договору, яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг річного строку позовної давності стосовно неустойки починається після несплати чергового платежу.

Виходячи з погашення зобов'язань за кредитним договором, річний строк для нарахування штрафу закінчився 30 липня 2015 року. Банк подав позовну заяву у вересні 2015 року, з пропуском для цих вимог позовної давності, що є підставою для відмови в цій частині в задоволенні вимог, про що в суді першої інстанції просив позивач. Визначаючи строк позовної давності, колегія суддів виходить з відсутності підписаної сторонами угоди щодо збільшення позовної давності.

За викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню в частині стягнення 500 грн. штрафу та зміні в частині загального розміру стягнення заборгованості. В решті рішення не підлягає скасуванню.

З позивача на користь відповідача підлягає стягненню 127 грн. 42 коп. судового збору сплаченого при подачі апеляційної скарги, з врахуванням пропорційності задоволених вимог заявника.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2015 року в частині стягнення 500 грн. штрафу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення 500 грн. штрафу відмовити.

Рішення в частині стягнення загальної суми заборгованості змінити.

Зменшити загальний розмір стягнення заборгованості на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» з ОСОБА_3 з 5257 грн. 36 коп. до 4757 грн. 36 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_3 127 грн. 42 коп. судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий О.Я.Мурлигіна

Судді: В.І. Козаченко

Л.М. Царюк